Мирний атом або небезпечна енергетика

Атомна електроенергетика стає все більш прибутковим бізнесом. Згідно зі сценаріями розвитку ринку, сумарна електрична потужність ядерних енергоблоків у світі може збільшитися з 350 ГВт до 2000-5000 ГВт у 2050 році, що передбачає необхідність щорічного введення 50-150 ГВт.

 

У всіх країнах, де була проведена лібералізація ринку електроенергії, виробництво енергії на АЕС зросла (наприклад, у Великобританії). Однією з причин здешевлення атомної електроенергії є зростання її виробництва на старих потужностях.

 

Раніше в атомній енергетиці існували здебільшого державні підприємства, як правило, місцевого чи регіонального масштабу. Зараз все ширше розвивається глобальний і корпоративний бізнес. Створення міжнаціональних структур дозволяє витримувати конкуренцію на світовому ринку. Для підтримки конкурентоспроможності діючих АЕС потрібен широкий спектр заходів технічного, управлінського та організаційного характеру. 

 

Необхідною умовою подальшого розвитку атомної енергетики є удосконалення експлуатаційної безпеки діючих енергоблоків і значне поліпшення характеристик безпеки майбутніх реакторів. Так, в майбутньому підвищення відносної ефективності атомних станцій можуть сприяти посилення екологічних вимог. 

 

Важлива проблема атомної енергетики, продовження термінів служби діючих реакторів. Практично всі країни світу, де працюють АЕС, займаються визначенням оптимального терміну експлуатації атомних енергоблоків. Спочатку передбачалося, що ядерні реактори будуть експлуатуватися протягом 40 років. Але завдяки вдосконаленню технології термін служби реакторів може бути продовжений навіть до 70 років. У всякому разі, перші британські АЕС, побудовані в 50-х роках ХХ століття досі знаходяться в експлуатації, хоча спочатку планований термін їх роботи складав 20 років.

У Франції вільний доступ до вибору постачальника електроенергії відкритий з 1999 року. Франція - найбільш залежна від атомної енергетики країна, де три чверті електроенергії виробляється на АЕС. З початку 70-х років ХХ століття в країні було побудовано і введено в експлуатацію 59 реакторів. АЕС належать компанії EDF - національної електроенергетичної компанії Франції. В 2015-2020 роках постане питання продовження терміну служби діючих реакторів. Електроенергія у Франції вважається однією з найдешевших в Європі (11,53 центів США/кВт. год; більш низькі ціни лише у Швеції - 10,12 центів /кВт. ч і Фінляндії - 10,23 центів /кВт. год), причому ціна на електроенергію для промисловості нижча.

У вересні 2001 року завершилося створення ядерної суперхолдинга Areva. Комерційному підрозділу комісаріату з атомної енергії Франції - державної компанії CEA-Industrie належить 79% акцій, ще 5% - безпосередньо уряду Франції. Таким результатом завершилася проводиться протягом декількох років програма, спрямована на посилення ролі держави в атомній галузі країни. Французький ринок електроенергії є прикладом майже повної ієрархії. Основною метою державного регулювання є керівництво галуззю. Державна влада володіє сильними позиціями в галузі, що підтримують та підсилюють її розвиток, головним чином, згідно з політичними пріоритетами. Наприклад, пріоритетним є розвиток ядерної енергетики.

 

При існуючих умовах EDF є монополістом, і для третіх учасників немає можливості вступу на ринок. Міжнародна торгівля обмежена державним регулюванням, оскільки галузь знаходиться у власності держави. Завдяки специфічній структурі галузі необхідна інформація для третіх учасників ринку обмежена тарифами та умовами обслуговування. 

 

Перевагу у Франції жорсткого державного контролю для електроенергетичної галузі не виключає можливості лібералізації всередині домінуючою координується системи. Очікується розвиток галузі в бік либерализируемой ієрархії, що включає деяку цінову координацію. Пропозицію Франції про введення одиночного покупця, що регулює всю міжнародну торгівлю всередині ЄС, може бути кроком у цьому напрямку. За заявою уряду Франції, остаточний вибір на користь лібералізації електроенергетичного сектора країни буде зроблений у період між 2007-2009 роками.

У Швеції в результаті реформування електроенергетики (47,2% всієї електроенергії виробляється на АЕС) вертикально інтегровані енергокомпанії були перетворені в холдинги без зміни власників та розміру їх власності. Досвід Скандинавських країн говорить про можливості створення ринку електроенергії без здійснення приватизації енергокомпаній. Генеруючі компанії почали працювати на ринкових засадах. Для виконання своїх зобов'язань генеруючим компаніям стало вигідніше купувати електроенергію за низькою ринковою ціною. У період високих цін на електроенергію їм вигідніше навіть зупиняти виробництво і не брати участь у торгах. Існують приклади зупинки роботи теплових електростанцій. В Швеції значно скоротилися інвестиції на введення нових генеруючих потужностей і з'явилися стимули до переходу на більш дешеві види палива. В результаті лібералізації електроенергетики в країнах Скандинавії відзначена стабілізація цін на передачу та розподіл електроенергії, а також підвищення ефективності роботи мережевих компаній.

 

В умовах вільного ринку електроенергії, на який переходять країни світу, більшість діючих АЕС зарубіжних країн зберігають свою конкурентоспроможність.

При проведенні реформи електроенергетики у Великобританії майбутнє АЕС виявилося під загрозою. Так як ядерна програма спиралася в основному на підтримку держави, то капітальні витрати при будівництві та експлуатації АЕС виявилися надмірними. В умовах конкурентного ринку компенсувати ці витрати, які були названі stranded costs, було неможливо. Перед урядом країни постало завдання їх компенсації. У результаті в 1990 році був введений 10% додатковий податок на електроенергію на користь АЕС, який після приватизації у 1996 році було скасовано. На щастя, деяким іншим країнам, зокрема, Фінляндії, Нідерландам, Швеції при переході до конкурентного ринку вдалося уникнути проблем stranded costs, і їх атомні електростанції успішно працюють на ринку.

 

Атомні електростанції світу продуктивно працюють на конкурентному ринку, що пояснюється низькими граничними витратами. Завдяки цьому атомні електростанції використовуються як базові для покриття основної навантаження в мережі, що дозволяє їм виробляти більшу кількість електроенергії і, відповідно, отримувати більше виручки. Так, у Великобританії вартість виробництва електроенергії на АЕС знизилася з 4,5-5 пенсів (до початку реформ) до нинішнього рівня - менше 2 пенсів. Тарифи для промислових споживачів у Великобританії становлять 4,1 пенси/кВт. ч.