На сучасному етапі розвитку з урахуванням потенціалу окремих підгалузей ЖКГ, типології надаються приватних і громадських послуг, ступеня конкурентних відносин, наявності різних форм власності на майно, особливостей економічних механізмів функціонування підприємств, слід розглядати в якості окремих сфер житлове господарство та комунальний комплекс, мають різні системи управління та принципи їх реформування.
До складу житлового господарства входять житлові та нежитлові будівлі з мережею експлуатують та обслуговують їх підприємств і організацій. Комунальний комплекс включає в себе системи інженерного забезпечення поселень (електроенергія, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення) і загальноміське комунальне господарство (дороги, благоустрій і озеленення території, вивіз і переробка побутових відходів та ряд інших господарств).
Впровадження ефективних форм і методів управління ускладнюється специфічними особливостями трансформації власності, економічних відносин і господарського механізму функціонування підприємств ЖКК, усугубляемыми соціально-економічною ситуацією в різних регіонах.
Кризовий стан житлово-комунального комплексу стало проблемою загальнодержавного значення. Причинами кризи з'явилися багаторічне недофінансування і неефективна тарифна політика, зумовлюють дотаційність галузі, високі витрати на надання послуг, відсутність у обслуговуючих підприємств економічних стимулів зниження витрат, а у одержувачів ЖКП - можливості впливати на їх кількість і якість, неефективна система управління, нерозвиненість конкурентного середовища, висока ступінь зносу основних фондів, великі втрати теплоенергії, води та інших ресурсів.
Читайте також: Українці зневірились у ЖКГ - опитування
Виникнення і наростання технологічних і фінансових проблем ЖКГ було пов'язано також з тим, що раніше основна частина об'єктів ЖКГ перебувала на балансі промислових та інших підприємств і фінансувалася за титулами відповідних галузевих міністерств і відомств. Ці об'єкти були передані в муніципальну власність, як правило, у вкрай занедбаному технічному стані і без належної фінансової компенсації витрат на їх утримання та ремонт. Щоб уникнути повного краху систем життєзабезпечення поселень муніципалітети були змушені взяти на свій баланс ветхий та аварійний житловий фонд, зношені трубопроводи, застарілі котельні та насосні станції і т.д. без проведення повної технічної інвентаризації основних фондів ЖКК, внаслідок чого муніципальні органи не мають достовірної інформації про фактичний рівень їх зносу.
Недостатність державних централізованих фінансових коштів на модернізацію і ремонт переданих муніципалітетам спрацьованих основних фондів не дозволила усунути аварійність в системах життєзабезпечення, особливо в тепло - і водопостачанні. Фінансова криза та банкрутство містоутворюючих підприємств поставили багато міст і поселення з моноструктурним характером економіки в складні соціально-економічні умови. В результаті почав наростати обсяг заборгованості місцевих бюджетів і муніципальних житлово-комунальних підприємств перед ресурсопостачальними організаціями.
Наявність у ЖКГ складних взаємозв'язків господарюючих суб'єктів і споживачів послуг, обумовлених як схемою технологічного взаємодії, так і виникаючими при цьому протиріччя між економічною природою виробництва послуг і соціальним характером їх споживання, підкреслює специфіку управління ЖКГ. З точки зору соціальної значущості, ЖКГ покликаний створювати необхідні умови для комфортного і безпечного проживання громадян, а з економічної, будучи сферою діяльності з постійним споживчим попитом на ринку житлово-комунальних послуг, він володіє значним потенціалом для розвитку приватного бізнесу.
Читайте також: Законодавчі перевороти ЖКГ
При цьому важливо виділити три взаємопов'язаних аспекти управління у сфері ЖКГ, що включають доступність придбання та експлуатації житла, підвищення якості житлово-комунального обслуговування, а також перетворення житлово-комунального комплексу муніципальних утворень на принципах самоокупності послуг та залучення приватного бізнесу, які діють в умовах регульованого органами управління ринку послуг ЖКГ з урахуванням соціально-економічних умов і регламентів, що забезпечують стандарти умов для проживання населення, а також соціальної відповідальності бізнесу.
Організаційно-економічний механізм реформування ЖКГ передбачає сукупність взаємопов'язаних компонентів, що забезпечують досягнення кінцевих цілей управління, перехід від нормативно-тарифного регулювання комунальних послуг до оплати фактично спожитих, розробку схем взаємодії органів влади, господарюючих суб'єктів і споживачів при наданні послуг, зміна системи фінансування з орієнтацією на оплату споживачами послуг з їх реальною вартістю, раціональне поєднання джерел фінансування, створення умов для діяльності приватних керуючих організацій.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
