Підвищення тарифів на газ: бути чи не бути?

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

З 4 березня у Києві почала роботу місія Міжнародного валютного фонду. Згода про роботу фахівців Фонду була досягнута наприкінці лютого, коли новопризначений уряд України звернувся до МВФ з пропозицією відновити діалог. Україна таким чином розраховує одержати від МВФ близько 15 млрд дол. фінансової допомоги, які необхідні для порятунку економіки країни від остаточного дефолту.

Вчора місія МВФ заявила, що продовжить свій український візит ще до 21 березня. «Команда буде працювати з українською владою для того, щоб розробити програму економічних реформ, які приведуть до економного управління та стійкого зростання, в той час, як вразливі верстви населення будуть захищені, і це може бути підтримано МВФ згідно з його політикою» - йдеться в повідомленні директора-розпорядника МВФ Крістін Лагард.

За тиждень, який залишився до завершення роботи місії, планується підготовити пакет остаточних рекомендацій раді директорів для надання кредитів Україні, який й досі ще не затверджений. При цьому очільник уряду України Арсеній Яценюк запевнив пані Лагард, що Кабінет Міністрів готовий виконати усі вимоги МВФ.

Джерела, що близькі до переговорів повідомили пресу минулого тижня, що серед умов фонду, необхідних для відновлення фінансування: девальвація гривні, підвищення тарифів на газ та опалення для населення приблизно на 40%, скорочення бюджетних витрат, зниження субсидій в енергетиці тощо.

Втім, Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Володимир Гройсман заявляв напередодні, що уряд України не підвищуватиме тарифи на газ і електроенергію для отримання кредиту МВФ без попереднього впровадження механізмів компенсацій.

У той же час заступник Міністра фінансів Віталій Лісовенко у ході «Екстреного економічного саміта для України» повідомив, що кожен зі споживачів може отримати нові рахунки за житлово-комунальні послуги вже у травні (тобто, за новими тарифами розраховуватись планують за послуги, спожиті у квітені). «Ці рахунки відрізнятимуться від попередніх, на жаль, і це частина тієї ціни, яку ми маємо заплатити», - сказав посадовець.

Читайте також: Жорсткі реформи піднімуть тарифи на газ

Міністр економіки Павло Шеремета також вважає, що уряд має чесно сказати українцям, що більше грошей на дотування дешевого газу в бюджеті України не має, що перехід до ринкової економіки буде болісним, але за економічну свободу доведеться платити.

Зрозуміло, що підвищення ціни на газ для населення вкупі з відмовою від подальшого дотування з бюджету «дешевого» газу для вироблення підприємствами теплової енергії, що реалізовується населенню, викличе неабияку негативну реакцію пересічних українців. І в цьому є дуже велика частка провини самих українських політиків, незалежно від їхньої партійної належності, які загралися в «добрі тарифи». Адже саме вони протягом останніх 20 років, нехтуючи елементарними економічними законами, з політичних мотивів штучно стримували ціни на газ та житлово-комунальні послуги за рахунок виділення так званої «компенсації з різниці в тарифах» з державного бюджету.

Фактично ж ніякого дешевого газу та дешевих комунальних послуг не існувало, адже насправді споживачі сплачували двічі – по заниженому тарифу з власної кишені, а своїми податками, сплаченими до бюджету, – компенсували різницю в тарифах.

Якщо розглядати тарифне питання без зайвих емоцій, використовуючи суто економічні категорії, то воно на сьогодні має такий вигляд.

13 липня 2010 року Нацкомісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики було прийнято дві постанови № 812 та № 813. Першою з них було затверджено тарифи на природний газ, що використовується для потреб населення, який діференційовано в залежності від обсягу спожитого газу та наявності лічильника (від 72,54 коп. за 1 куб. м. за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 2500 куб.м. на рік, до 295,41 коп. за 1 куб. м при перевищенні річного споживання обсягу 12 тис. куб. на рік). Другою постановою було затверджено граничний рівень ціни на природний газ для ТКЕ, для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на рівні 1309,20 грн за тис. куб.м з ПДВ.

Зважаючи на те, що ціна природного газу, який НАК «Нафтогаз України» купував у РАО «Газпром» в 2010-2013 роках, коливалася від 320 дол. до 416 дол. США за тис. куб. м, а собівартість видобутку тис. куб. м. природного газу в України складає в середньому 25 дол. США, затверджені НКРЕ тарифи були штучно заниженими і не могли відшкодувати витрат НАК «Нафтогаз України», ТКЕ та газопостачальних компаній. Тому уряду доводилося щорічно передбачати відповідну бюджетну компенсацію різниці в тарифах для підприємств ТКЕ, а також збільшувати статутний фонд НАК «Нафтогаз України».

Читайте також: "Технiчний" уряд напередоднi газового удару

Зважаючи на те, що Програми термомодернізації та енергозбереження обєктів інфраструктури залишилися паперами, бо роками не отримували реального фінансування, обсяги спожитого природного газу населенням та ТКЕ тільки збільшувалися з року в рік, відтак зростали суми бюджетних дотацій на компенсацію різниці в тарифах.Так, вже за підсумками 2013 року держава мала дотувати ТКЕ на суму 22 млрд гривень, але вже не мала змоги  цього зробити, адже касовий розрив бюджету на кінець року сягнув 80 млрд. грн. Внаслідок неотримання ТКЕ дотацій з бюджету протягом останніх 6 місяців їхня заборгованість перед НАК «Нафтогаз України» зросла до 27 млрд грн. Настання  комунально-енергетичного колапсу на сьогодні як ніколи реальне. 

В цілому, на компенсацію цін за природний газ з бюджету україінському уряду на протязі останніх п’яти років доводилося витрачати від 6% до 8 % ВВП. Це гроші, які могли бути витрачені на модернізацію газотранспортної системи або теормомодерназацію. Якби уряд не грав у «добрі тарифи», а дотації  були повністю ліквідовані, «Нафтогаз» приносив би до бюджету значний прибуток, а не збитки у розмірі 1,6% ВВП, як зараз.

Занижені тарифи провокують споживання понад потреби  і приносять користь лише тим, хто споживає більше всіх. Не дивлячись на деякий прогрес, досягнутий за останнє десятиліття, Україна залишається однією з енергоємніших країн Європи (навіть враховуючи енергоємну промислову структуру) з річним вжитком газу близько 50 млрд кубометрів. Енергетична ефективність складає всього 60% від рівня Євросоюзу.

Низькі тарифи зменшують бажання домогосподарств скорочувати споживання або вкладатися в енергозбереження, у тому числі шляхом утеплення фасадів.  Чим вище дохід населення, тим частіше такі люди живуть у великих будинках і отримують найбільшу вигоду від неявних субсидій. Пересічний українець повинен нарешті зрозуміти, що встановлення однієї пільгової ціни для населення – це перш за все допомога не бідним українцям, а стимулювання більш заможних українців до переспоживання природного газу.

Зрозуміло, що прийнявши рішення про збільшення тарифу на природний газ та опалення для населення уряд неминуче стикнеться з проблемою компесаторного механізму та захисту малозабезпечних верств населення від такого підвищення. Існуюча система пільг та субсидій парадоксально направлена на захист інтересів заможних людей. Прямі субсидії надаються сім'ям, в яких витрати на комунальні послуги перевищують 15% загального доходу (або 10% для пенсіонерів і інвалідів). Пільги складають три четвертих всіх витрат уряду на допомогу по оплаті за газ і опалювання (0,2% ВВП). Лише 20% пільг доводиться на 20% бідних громадян, а 30% пільг отримують багаті верстви населення. Близько 85% громадян, які живуть за межею бідності, не отримують жодної соціальної допомоги (ні у вигляді пільг, ні у вигляді прямих субсидій). Лише 5-12 копійок з кожної витраченої гривни в цій сфері допомагають бідним.

За словами директора Фонду екологічних інвестицій Олексія Хабатюка, в Україні налічується близько 7 млн домогосподарств, які в середньому споживають близько 1700-1800 куб./год або близько 150 куб./місяць, що складає 110 грн. в місяць при поточних тарифах. При зростанні тарифів на 50% приріст витрат складе 55грн/місяць на одне домогосподарство і складе близько 165 грн./мес. Якщо врахувати, що середній наявний місячний дохід домогосподарства в Україні складає більше 5000 грн/місяць, то збільшення тарифу на газ на 50% і скасування пільг та субсидій в середньому приведе до зростання прямих витрат середнього домогосподарства цієї групи на близько 1%, стверджує експерт. Але потрібно відзначити, що серед них є домогосподарства з низьким рівнем доходів, тобто реальні малозабезпечні, яким підвищення тарифу виллється в значне збільшення витрат. Таким домогосподарствам будуть потрібні не субсидії в їх нинішньому вигляді, а адресна грошова допомога. За приблизними оцінками, таким домогосподарств не більше 20%, відтак приблизна сума компенсації зростання тарифів на газ у вигляді адресної грошової допомоги складатиме не більше 1,5 млрд. грн.

Отже, висновки. Заниження цін на побутовий газ і опалювання — слабкий інструмент розподілу суспільних благ і забезпечення добробуту. Упущена вигода від такої політики складає майже 5% ВВП в рік. При цьому низькі тарифи не стільки підтримують бідних, скільки допомагають економити багатим. Державний бюджет України більше не в змозі оплачувати ігри можновладців з населенням в «добрі тарифи». Найбільші вигоди від житлових субсидій і пільг на житлово-комунальні послуги одержують заможні домогосподарства.  Тільки  підвищення тарифів до ринкового рівня шляхом скасування субсидування цін з державного бюджету, тільки заміна необгрунтованих пільг адресною грошовою допомогою є виходом із складної ситуації. Такі правила гри ми повинні прийняті, адже іншого шляху не дано.         

(з використанням текстів документів: IMF Executive Board Concludes 2013 Article IV Consultation, First Post-Program Monitoring, and Ex Post Evaluation of Exceptional Access with Ukraine, IMF Working Paper Ukraine Gas Pricing Policy Prepared by Pritha Mitra and Ruben Atoyan)