Про ефективність відключення гарячої води

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014р. № 296 «Деякі питання забезпечення населення, підприємств, установ та організацій природним газом до кінця опалювального сезону 2014/2015 року», сприяла введенню коригувань щомісячного розподілу природного газу для потреб бюджетних установ та організацій, теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, промислових підприємств.

Природа виникнення потреби у такому заході зрозуміла, доцільність його прийняття обговоренню не підлягає. А от спосіб, у який планують досягти скорочення витрат природного газу у теплий неопалювальний період року, вимагає деяких коментарів. 

Більшість теплопостачальних організацій для виконання Постанови КМУ ухвалили рішення скоротити централізовану подачу гарячої води споживачам, перейти на тридобовий режим роботи системи або припинити подачу гарячої води взагалі. 

Що дає скорочення централізованої подачі гарячої води? 

По-перше, звернімо увагу на економічну складову такого переходу для населення: 100 літрів гарячої води з температурою 550С із централізованої системи теплопостачання будуть коштувати споживачеві близько 2 грн 64 коп. 

1. Отримати гарячу воду можна на газовій плиті. Не дуже зручно, але потрібного результату досягти можна. Визначимося з видатками - для нагрівання 100 л холодної води від температури 150С до температури 550С (умови нагрівання і кількість води приймаємо одинакові з системою централізованого теплопостачання влітку), необхідно витратити близько 4 тис. ккал теплоти, за умови повної відсутності втрат теплоти. Коефіцієнт корисної дії (ККД) газової плити, навіть за умови дотримання газорозподільною компанією номінального тиску газу перед плитою у 1270 Па, що зустрічається вкрай рідко, становить в середньому близько 40%. А за умови збільшення або зменшення тиску газу перед плитою відносно номінального, що є характерним для більшості побутових споживачів, ККД плити зменшується до 35-36%. Таким чином, витрати теплоти на приготування гарячої води будуть становити 4 000 / 0,4 = 10 000 ккал/год. Витрати природного газу для приготування 100 л гарячої води будуть становити близько 1,2 куб. м. За це споживач сплатить 1,43 грн, якщо річний обсяг споживання домогосподарством не перевищує 2500 куб. м і 2,36 грн за умови, якщо річний обсяг споживання не перевищує 6000 куб. м.

2. Отримати гарячу воду в інший спосіб можна, якщо ви встановили у себе електричний водонагрівач (бойлер). Кількість теплоти для нагрівання води за відсутності втрат залишається такою ж – 4 000 ккал. Але ККД бойлера значно вищий за ККД газової плити. За умови постійного розбору води ККД можна вважати рівним 99%, а за умови періодичного розбору з інтервалом між нагріванням і використанням води до 3-4 годин, ККД зменшується до 94-95 %. Решта – втрати з охолодженням води.

Читайте також: Росія домовляється з «ДНР» і «ЛНР» про постачання газу

Тож реальна кількість теплоти, необхідна для приготування 100 л гарячої води з такими ж параметрами, як і в системі ЦТ, складає 4255 ккал, або 4,95 кВт∙год.

Отже, для отримання 100 л води ми витратимо близько 4,95 кВт∙год електричної енергії і наші видатки будуть становити близько 2 грн 10 коп., якщо місячні загальні витрати електричної енергії домогосподарством перевищують 150 кВт∙год, або 1 грн 64 коп., якщо ви вкладетесь у місячні загальні витрати менше за 150 кВт∙год, на що мало надії у разі використання електричного бойлера. 

При цьому потрібно долучити до видатків на отримання гарячої води за альтернативними варіантами 1 і 2 ще й додатково вартість самої холодної води. З урахуванням вартості холодної води – 0,58 грн, загальна вартість гарячої води в електронагрівачі складе 2 грн 63 коп. 

Необхідно зазначити, що, якщо у вас у квартирі відсутній лічильник газу, то ви сплатите за приготування  гарячої води двічі, а саме:

-  за  неіснуючі витрати природного газу для приготування гарячої води.

Річ у тім, що у дні відсутності централізованого гарячого водопостачання, газорозподільна компанія, відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів №2246 від 9.12.1999 року, збільшує норму витрат природного газу на газову плиту для усіх побутових споживачів без газових лічильників і газових водонагрівачів. Розмір такого збільшення на 1 людину становить 8,5 куб. м на місяць, тож його додаткова вартість складе 11,04 грн. Крім того, до ціни, яку сплатить споживач за приготування води на 1 день, додадуться  0,36 грн. 

За умови використання електричного бойлера не забудьте включити до розрахунків вартість самого бойлера, його встановлення, а також ризики, які виникають при його експлуатації в умовах практично повної відсутності  можливості влаштувати необхідної якості заземлюючий контур у багатоповерховому будинку.

Не можна виключати із розгляду і вірогідність виведення із ладу системи електроспоживання в багатоповерховому будинку за умови масового використання електричних бойлерів, потужність нагрівальних елементів для яких становить 1,0 - 2,0 кВт. Наявні електричні мережі квартир і  житлових будинків не розраховані на такі додаткові навантаження. Отже, ситуація з видатками для приготування гарячої  води зрозуміла.

Ще один аспект проблеми

Можливо, відмова від приготування гарячої води в централізованих системах теплопостачання, суттєво скоротить витрати природного газу і збільшить енергетичну незалежність країни?

За першим альтернативним варіантом  воду підігрівають на газовій плиті – агрегаті, який має надзвичайно низький ККД у порівнянні з котлами системи теплопостачання. Різниця у величинах ККД становить близько 20-30%. 

При переході на менш ефективний спосіб приготування гарячої води, природньо, витрати газу зростають. Таким чином, витрати газу на приготування гарячої води на газових плитах збільшаться на 20 – 30%.

Сказати правду, збільшуються ці витрати газу уже у іншому секторі  споживання – житлових будинках, до яких Постанова КМУ № 296 уже відношення не має. Але ж зауважимо, що природний газ надходить до усіх споживачів із одного газопроводу, і баланс газу в країні теж повинен  враховувати витрати для усіх споживачів.

Отже, задекларована економія природного газу для приготування гарячої води на газових плитах, у разі припинення функції централізованого гарячого водопостачання у масштабах країни, сумнівна.

А як же з використанням електричної енергії для приготування гарячої води? У теплий період року в умовах припинення вироблення теплоти на гаряче водопостачання теплові електричні станції переходять на конденсаційний цикл вироблення електричної енергії, який характеризується середнім ККД близько 30%. Робота за теплофікаційним циклом, за умови співвідношення вироблення електричної і теплової енергії хоча б 2/1, може збільшити ефективність роботи станції на 10-15%.

Таким чином, відмова від теплофікаційного циклу роботи ТЕЦ, у разі припинення функції гарячого водопостачання у теплий період року, зменшує ефективність роботи станції, а також збільшує величину питомих витрат палива, собівартість вироблення електричної енергії і, відповідно, тарифів.

За умови періодичного вироблення гарячої води в котельнях, необхідно враховувати ще і той факт, що періодичне припинення і відновлення роботи котлів призводить до суттєвих непродуктивних втрат теплоти і природного газу, які йдуть на нагрівання обмурування котлів, води в теплообмінних установках, у трубопроводах зовнішніх та внутрішньобудинкових мереж.

Так, за умови зупинки котлів і наступного їх пуску у роботу через 6 годин зупинки, непродуктивні витрати природного газу на розпалювання лише одного водогрійного котла середньої теплової потужності з поверхнею нагрівання 200 кв. м становлять 128 куб. м, а у разі розпалювання через 30 годин – 425 куб. м! З урахуванням кількості котлів у системі централізованого теплопостачання цифра непродуктивних втрат газу буде обчислюватися десятками мільйонів куб. м природного газу.

Загальноенергетичний аналіз використання енергоносіїв свідчить по те, що електрична енергія, яка виробляється з ефективністю, значно нижчою, за ефективність вироблення теплоти на котельних централізованих, помірно централізованих або місцевих систем теплопостачання, не може бути енергоефективною альтернативою при виробленні гарячої води.

Відмова від подачі гарячої води із централізованих мереж призведе до гідравлічного розрегулювання теплових мереж, необхідності  реконструкції індивідуальних теплових пунктів споживачів. Відсутність руху води в системах гарячого водопостачання різко знижує її органолептичні якості. Зростає також інтенсивність внутрішньої корозії сталевих трубопроводів. При зупинці руху теплоносія та води індивідуальні теплові установки та теплообмінні установки на центральних теплових пунктах заповітрюються і з включенням котельних в роботу, гаряча вода до квартир низки будинків не надходить.

Економічний і енергетичний аналіз свідчить про сумнівність такого заходу реалізації Постанови КМУ №296, як повна або тимчасова відмова від функції централізованого гарячого водопостачання. Такий крок має низку негативних наслідків, найгіршим із яких є виведення із ладу усієї системи гарячого водопостачання, як це уже відбулось у ряді міст України.

Заходи що зекономлять природний газ

Необхідно довести до споживачів не помісячну, а річну економію природного газу і надати теплогенеруючим компаніям, промисловим і іншим споживачам більшу можливість для маневру і вибору найбільш ефективних і прийнятних для них методів скорочення витрат газу. 

Суттєву економію можна отримати протягом року на регулюванні відпуску теплоти на потреби опалення при зміні температури зовнішнього повітря (регулювання у перехідні періоди), можливе зниження відпуску теплоти у нічний період доби, необхідно здійснювати контроль за надлишковою кількістю теплоти, що має місце у ряді випадків внаслідок гідравлічного і теплового розрегулювання теплових мереж. 

Читайте також: Європа розраховує на швидке рішення «газових» суперечок

Залишаються незадіяними до цього часу організаційні і інституційні методи. Так, наприклад, дотепер існує практика перерахунків об’єму газу і стягнення з підприємств Теплоенерго на користь газооблікових організацій (приватизованих газорозподільних компаній) платежів за практично  невикористаний газ у разі фіксації у звітах обчислювачів і коректорів вузлів обліку аварійних ситуацій. 

Але основним методом скорочення споживання газу є впровадження заходів з ефективного використання енергетичних та інших ресурсів:  зменшення витрат води, термомодернізації  зовнішніх огороджень  житлових будинків і громадських будівель, модернізації мереж і обладнання теплопостачальних підприємств, впровадження  автоматизованих систем управління і контролю за роботою систем, модернізації теплових вузлів вводу у споживачів.

Крім того, корисно було б більш активно долучити до питання скорочення витрат газу газорозподільні компанії за рахунок заходів, які лежать у їх зоні впливу (оптимізація перепаду тиску у розподільних мережах і дотримання режиму тиску у газопроводах, який забезпечує номінальний режим роботи газоспоживаючого обладнання; налагодження роботи газорегуляторних пунктів і скорочення втрат газу у газотранспортній системі, підвищення якості газу і забезпечення сталості його складу.

Анатолій Колієнко Інститут місцевого розвитку, спеціально для "України Комунальної"