ІНФОГРАФІКА:
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Проблема водопостачання по-європейськи
Південна Корея допоможе у закупівлі обладнання для перевірки води
Енергетики під'єднали за резервною схемою водоканал у Нікополі - Міненерго
Водогони на Дніпропетровщині на фінальній стадії готовності
Над територією Європи за рік випадає близько 4,2 тис. куб. км атмосферної вологи. З цього обсягу 2,3 тис. куб км складає поверхневий, або річковий стік і
Водосховища
У західній Європі в даний час є понад 2,5 тис. водосховищ сумарним повним обсягом 215-220 км куб., корисним - приблизно 170-180 км куб. Водосховища є практично у всіх країнах Європи. Найбільшу питому вагу в їх сумарному обсязі припадає на країни Південної Європи.
Внаслідок великої різноманітності природних та економічних умов максимальні і середні розміри водосховищ в різних країнах неоднакові. У країнах Північної Європи через меншу цінність сільськогосподарських земель та наявність великої кількості озер була можливість створити відносно великі водосховища; те ж можна сказати і про деякі гірничні райони Іспанії, Греції та деяких інших країн.
Читайте також: Гроші українців «розчиняться» у воді
Розміщення водосховищ в Європі більш рівномірно, ніж на інших континентах. Тут характерно багатоцільове використання водосховищ; основне призначення більшості з них - забезпечення роботи гідроелектростанцій, водопостачання і іригація, причому роль останніх водоспоживачів безперервно збільшується.
Водосховищ, які здійснюють багаторічне регулювання стоку річок, мало, оскільки земля дуже дефіцитна, багато розташованих в річкових долинах об'єктів мають велику історичну, архітектурну, ландшафтну цінність. В Європі діють більш жорсткі, ніж у більшості інших регіонів, критерії оцінки затоплюваних земель та об'єктів з економічних, природоохоронних, культурно-естетичних та інших позицій. Водосховища сезонного регулювання знаходяться переважно у високогірних, рідше в передгірних районах. Більшість порівняно ємних водосховищ створено підпором озер, особливо в Північній Європі на півночі Великобританії і Швейцарії. Численні системи невеликих водосховищ здійснюють спільне компенсований регулювання стоку, що дозволяє в ряді випадків відмовитися від створення великих водосховищ із значними затопленнями.
Оскільки в Західній Європі переважають малі, невеликі і середні водосховища, то вплив їх на навколишнє середовище відносно невеликий. Один з важливих показників цього впливу - площа затоплення земель. В Європі, за орієнтовними підрахунками, водосховищами затоплено не більше 0,7-1,0 млн га, тобто істотно менше, ніж на інших континентах. Невеликий розмір водосховищ призводить до менших масштабів підтоплення прилеглих територій, переформування берегів, кліматичних зміни тощо, а також змін природних умов в нижніх течіях більшості річок. Помірними можна вважати і порушення в господарстві; із зон впливу всіх водосховищ Європи переселено менше жителів, ніж із зон впливу кількох найбільших водосховищ світу.
Підземні води
Згідно з підрахунками запаси підземних вод в Західній Європі сягають1,6 млн км куб. Це суттєва, хоча і менш доступна частина прісних водних ресурсів. В зоні активного водообміну, приблизно до глибини
Загальний обсяг водних ресурсів
Загальний обсяг водної маси, сконцентрованої на поверхні і в надрах Європи, досить значний - він наближається до 1600 тис. км кв. З цього обсягу 99,8% становлять підземні і озерні води, маси льодовиків в горах і на арктичних островах. Лише
Читайте також: Водоспоживання за українськими правилами
Повний річковий стік складається з двох категорій: поверхневого стоку (меженний стік, паводкові і порожнисті води) і підземного стоку (інфільтраційної стік). Обсяг поверхневого стоку дорівнює 1476 км куб., а підземного - 887 км куб. За іншими оцінками підземний стік складає 845 км куб.. Найбільш цінна частина водозапасів - підземний стік. Він має, як правило, високі санітарні та смакові якості водної маси, згладжені сезонними коливаннями витрат. Поверхневий стік підрозділяється на паводковий стік, який зазвичай вимагає штучного регулювання, і меженний стік. Для перехоплення паводкових і порожніх вод у Європі побудовано понад 2,5 тис. водосховищ сезонного і багаторічного регулювання стоку. Їх щорічно поновлюваний стік разом зі стоком з природних озер становить 260 куб. км.
Меженний стік в сукупності з підземним стоком утворює стійку частину повного стоку, так як утилізація цих вод не вимагає додаткових витрат на регулювання. За оцінками величина стійкого стоку в Західній Європі становить
В Європі досить значна питома водозабезпеченість поверхні; однак із-за високої щільності населення душова водозабезпеченість - 4,7 куб на чол., у рік - одна з найнижчих серед інших частин світу. Водозапаси, що припадають на кожного жителя європейських країн, дуже сильно коливаються в залежності від природних факторів стокоформування і щільності населення в регіоні. Наприклад, у країнах Північної Європи, де випадають рясні опади, а населення нечисленне, на кожного жителя припадає в рік від 20 до 100 тис. куб. річкових вод, а в Ісландії - навіть 670 тис. куб. на чол. в рік. У той же час у багатьох густо населених країнах Центральної і Західної Європи цей показник різко знижується, хоча опадів тут випадає достатньо. У Східній Європі шар стоку падає, а населення досить щільне і тому на кожного жителя запаси води дуже малі - наприклад, в Болгарії всього 2000 м куб. на чол. в рік, а в Польщі - 1,3 тис. м куб. на чол. в рік. Ще гірша водозабезпеченість жителів країн Південної Європи, де вона знижується до 1-2 тис. м куб. на чол. в рік.
Територія Європи володіє досить високим природним водозабезпеченням. У той же час водогосподарський баланс регіону надзвичайно напружений, і в багатьох країнах спостерігається гостра нестача чистих вод. Це пояснюється високими обсягами водозабору на водопостачання населених пунктів, промислових об'єктів, зрошуваних угідь, а також прогресуючим забрудненням поверхневих водойм та підземних горизонтів. Сучасне господарство європейських країн забирає з водойм для потреб промисловості, сільського господарства, водопостачання міст і сільських поселень близько 360 км куб. чистих вод в рік. Економічний розвиток і збільшення народонаселення в поточному сторіччі супроводжувалися різким зростанням водоспоживання: з початку століття обсяг вилучених вод збільшився в 19 разів.
Основні обсяги водозабору -
В таких умовах досить відчутно проявляється дефіцит водозапасів, особливо в країнах з сезонним стоком (Італія, Іспанія); щоб знизити гостроту застосовуються різноманітні водозберігаючі технології і багаторазові водокористування. У результаті обсяг водозабору на потреби енергетичних і промислових об'єктів становить менше 50% загального промислового водокористування.
Досить складно оцінюється обсяг реального водокористування промисловим сектором європейського господарства, оскільки в багатьох країнах і районах застосовується багаторазове використання води (наприклад, в енергетиці). Загалом водозабір промисловим водопостачанням превалює над іншими споживачами вод, але ця ситуація змінюється в різних країнах. Значні обсяги складає сільськогосподарське водоспоживання. Для зрошення поливних земель і на водопій худоби забирається близько 110 км куб. Масив зрошуваних земель постійно збільшується і становить близько 18 млн га. При цьому велика частина води втрачається безповоротно на транспірацію рослинами і на інфільтрацію. Орієнтовні розрахунки визначають обсяг безповоротних втрат за рахунок непродуктивного випаровування та інфільтрацію в 35 км куб. в рік.
Читайте також: Водоканали видурюють державні кошти
Особливо великі втрати вод спостерігаються в середземноморських країнах, з посушливим літнім сезоном, які володіють величезними масивами зрошуваних земель: в Італії, Іспанії, Греції, країнах колишньої Югославії, а також у Румунії і Болгарії та ін. Комунально-побутовий сектор європейської економіки витрачає менше води - близько 50 км куб.. Норми побутового водоспоживання в Європі коливаються між 150 і 300 л на добу. на людину, причому найбільше зростання спостерігається в країнах Центральної і Південної Європи, в той час як у західноєвропейських країнах водозабір для потреб населення більш стійкий. Питна вода повинна бути чистою і відповідати санітарно-гігієнічним стандартам якості, але саме таких вод стає все менше через прогресуючого забруднення водних джерел.
У Європі можна виділити кілька груп країн з різною напруженістю водогосподарського балансу:
Країни з дуже різко вираженою напруженістю водогосподарського балансу і незначними водозапасами. У цій групі країн питома душова водозабезпеченість коливається від 800 до 2000 м куб. на чол. в рік, водозабір становить від 50 до 100% повного місцевого стоку. В основному це країни Центральної Європи (Чехія, Словаччина, Румунія, Болгарія, Польща, Угорщина), а також Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Данія.
Країни з різко вираженою напруженістю водогосподарського балансу і помірними водозапасами. До цієї групи відносяться Великобританія і Франція, розташовані в області достатнього зволоження. Водозабезпеченість території цих країн досить висока: у розрахунку на одну людину запаси води коливаються від 2,1 до 3,5 тис. км куб. води в рік. Однак велика щільність населення і висока концентрація промисловості вимагає величезних витрат води. На потреби господарства забирається до 25% обсягу повного місцевого стоку, з якого 79% у Великобританії і 71% у Франції відводиться на потреби промисловості.
Країни зі значним водозабезпеченням і слабкою напруженістю водогосподарського балансу. У країнах цієї групи (Австрія, Швейцарія, Португалія) чималі резерви прісних вод, водоспоживання поглинає все від 9 до 4% загального водно-ресурсного потенціалу.
Країни з надмірними водозапасами. До цієї групи належать Ірландія, Фінляндія, скандинавські країни. Так як вони розташовані в області з надмірним зволоженням, для них характерний найбільший стік; норми душовою водозабезпеченості в скандинавських країнах перевищують 20 тис. м куб.на чол. в рік. Потреба у воді становить 2-3% (в Ірландії - 0,5%) від загального обсягу водних ресурсів. Ці країни розглядаються як можливі експортери чистих вод в Центральну Європу. Проте і в цій групі країн слід зазначити прогресуюче якісне погіршення водозапасов, частково обумовлене скидом недостатньо очищених стічних вод (Південна Швеція і Фінляндія), почасти випаданням «кислотних дощів» із забруднених промисловими викидами повітряних потоків, принесених у Скандинавію з Великобританії і країн Центральної Європи.