Сьогодні житлово-комунальне господарство України, незважаючи на досить тривале і широке обговорення ситуації на всіх рівнях, є однією з найбільш неефективних сфер національної економіки, яку майже не торкнулися процеси реформування - і це в умовах, коли в Україні дев'ять років повинна була реалізовуватися Загальнодержавна програма реформування і розвитку ЖКГ, на яку мали б спрямувати близько 21 млрд грн лише за останні 5 років.
Проблеми ЖКГ стосуються практично кожного жителя країни - це і вкрай низька якість послуг, і постійне забруднення навколишнього середовища, небезпека виникнення аварійних ситуацій, в тому числі з тяжкими наслідками. Їх невирішеність серйозно відбивається на добробуті і рівні захворюваності населення. В той же час більш актуальною стає проблема збільшення собівартості виробництва ЖКП (при їх низькій якості) і, відповідно, зростання тарифів, а також витрат державного та місцевих бюджетів як спроби уповільнити цей процес. Тому застосовуються субсидування вартості природного газу для підприємств теплокомуненерго і частини вартості ЖКП для бідних верств населення, а також покриття різниці в тарифах у випадку їх затвердження на більш низькому рівні, ніж реальні витрати на надання відповідних послуг.
Однак ситуація постійно погіршується. Тому можна констатувати, що сьогодні в ЖКГ України переплелися надзвичайно гострі проблеми соціального, технологічного, економічного, законодавчого і організаційного характеру.
У даний час кожен четвертий городянин живе в приміщеннях, які вичерпали свій експлуатаційний ресурс. В країні зберігається тенденція до збільшення аварійного і старого житлового фонду (на рівні 0,7%). Централізованими системами водовідведення забезпечено лише 5,6% населених пунктів України. Зношеність основних фондів у системі водопостачання складає понад 62%, 25% водопровідних очисних споруд потребують відновлення, кожна п'ята насосна станція відпрацювала нормативний термін амортизації.
Читайте також: Коли реформа ЖКГ перетворюється на дії
Близько 35% каналізаційних і більш ніж 37% водопровідних мереж перебувають в аварійному або старому стані. Відповідно, витік або невраховані втрати води становлять понад 40% відпущеного обсягу споживачам. Близько 4,6 млн громадян отримують питну воду з місцевих джерел з відхиленнями від нормативних вимог за фізико-хімічними показниками, для 2,5 млн водопостачання відбувається за графіком. Системи централізованого теплопостачання забезпечують потребу в теплі близько 55% населення країни. При цьому більше 20% котелень експлуатуються понад 20 років і мають застаріле малоефективне обладнання, що призводить до значних витрат палива (на 20% вище, ніж світові) і високому рівню забруднення навколишнього середовища. Теплові мережі характеризуються низькою надійністю і незадовільною теплоізоляцією, що обумовлює втрату більш ніж 11% реалізованої теплової енергії; близько 15% з них перебувають у старому та аварійному стані.
Особливу стурбованість викликає постійне погіршення фінансово-економічного стану підприємств ЖКГ. Так, за інформацією Мінрегіону, дебіторська заборгованість складає близько 15 млрд грн, кредиторська - 22 млрд грн. Серйозність ситуації підтверджується тим, що наведені суми порівнянні з обсягом дефіциту державного бюджету.
Дебіторсько-кредиторська заборгованість, незважаючи на досить жорсткі дії Уряду щодо забезпечення взаєморозрахунків у сфері ЖКГ, особливо природного газу, анітрохи не зменшується, а навпаки, тільки зростає. Основна частка дебіторської заборгованості припадає на заборгованість населення. Вона з року в рік збільшується і це при тому, що тарифи для населення встановлюються, як правило, на рівні, значно нижчому, ніж реальна собівартість послуг. Така ситуація пояснюється, з одного боку, істотним зростанням тарифів на ЖКП за останні роки, з іншого - недостатньою урегульованістю питання відповідальності за несплату (несвоєчасну оплату отриманих послуг. Основна частка кредиторської заборгованості комунальних підприємств припадає на природний газ - близько 14 млрд грн і весь час збільшується, навіть незважаючи на істотне субсидування державою вартості природного газу.
Важливо відзначити, що характерною рисою сучасного ЖКГ України є те, що зростання тарифів на ЖКП, ні збільшення обсягів бюджетного субсидування на їх відшкодування, ні зусиль відповідних органів влади практично не позначаються на якості наданих послуг та фінансово-економічному стані підприємств ЖКГ. Навпаки, незважаючи на такі зусилля, ми спостерігаємо, з одного боку, невдоволення населення якістю і надійністю послуг та нагнітання соціальної напруги через постійне збільшення їх вартості, з іншого - зростання фінансового навантаження на бюджети, погіршення фінансових можливостей підприємств ЖКГ, неможливість розвивати житловий фонд і комунальну інфраструктуру.
Читайте також: Чим ризикує галузь ЖКГ?
В цілому ключові проблеми українського ЖКГ у наступному:
- низька якість ЖКП;
-високий рівень регіональної диференціації стану забезпеченості та якості надання ЖКП;
- зношеність основних фондів галузі, застарілі технології і, як наслідок, значні втрати води, теплової енергії тощо, низька енергоефективність;
- невідповідність наявних інфраструктурних потужностей зростаючим вимогам та потребам;
- високий рівень монополізації сфери надання ЖКП і слабка конкуренція в цьому секторі;
- недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності галузі, насамперед у сфері диверсифікації постачальників послуг;
- непрозорість поточної діяльності підприємств ЖКГ і формування цін та тарифів на послуги;
- неефективна система управління, зближення між замовником і підрядником і одночасно розрив між споживачем і замовником послуг;
- незавершеність приватизації житлового фонду в частині асоціювання власників житла в об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
