Сміття загрожує Великим потопом

Переважно повені охоплюють гірські райони Закарпаття, і більшість населення та й науковці Закарпаття схиляються до думки, що запобігти законам природи неможливо, радше варто навчитися мирно співіснувати з природою. За останній період Закарпаття було в полоні води практично по всій території. Адже для гірських річок Карпат паводки характерні протягом усього року.

 

Географічно Закарпаття насичене мережею річок, їх загальна кількість складає 9,43 тис., у тому числі і притоків. З них чотири річки: Тиса, Латориця, Уж, Боржава мають найбільшу довжину – понад 100 км. Всі річки Закарпатської області належать до басейну Тиси. 

 

Так вже склалося географічно та за природними умовами, що в Закарпатті існує небезпека виникнення повеней. Історія про це свідчить лишень трагічними датами. Зокрема, в грудні 1947 року температура повітря різко з 14 градусів морозу перейшла на 12 градусів тепла. Повінь тільки за добу знищила 33 залізничних мости, було змито 60 тис. куб. м. грунту. Постраждали місто Хуст, селище Вилок. 

 

 

Наступні повені дали про себе знати в грудні 1964 року, травні 1970 року, липні 1980 року, та листопаді 1992 року. Проте, в листопаді 1998 року повінь завдала масштабної руйнівної сили області. В липні 2008 року - знову повінь, яка повернулася й в грудні 2010 – го. 

 

В лютому 2013 року сильні дощі, талий сніг, захаращені дренажні системи стали причиною чергового підтоплення. В Ужгороді вода залила 42 домогосподарства.

 

Читайте також: Кубанська трагедія може стати українською?

 

Біда йде з року в рік в оселі до людей. І населення тримає в хаті гумові чоботи та човни. Сподівання на захист мізерні, бо жертви повеней скаржаться, що нічого не робиться. Мовляв, щороку держава виділяє мільйони гривень, а ці кошти зникають в невідомі русла річок. 

 

Про це свідчать й офіційні дані Державної фінансової інспекції («У.К.» - раніше ГоловКРУ) - з 4 млрд грн, які були виділені постраждалим  від стихійного лиха 2008 року регіонам (Закарпаття, Івано-Франківська, Львівська області), 400 млн грн зникло.

 

 

Подібні ганебні факти мають місце, як, зрештою, і людське відношення до збереження природних скарбів. В бесіді з кореспондентом «України Комунальної» народний депутат Віктор Балога (нефракційний) виділив декілька причин повеней: «Перш за все, варто відзначити, що занадто багато лісу було вирубано з 1945 по 1995 роки. А ліс має функції губки з 40-50 років. По друге, програма «Тиса», якщо її буде впроваджено, зніме проблеми на 99%, але уряд поки коштів не дає. На 2013 рік вперше за 12 років не виділено нічого. І, нарешті, ніхто не відміняв обов'язкову чистку русел річок, кюветів біля будинків, каналізаційних трас». І, якщо народний обранець від Закарпатської області вбачає найперше людську провину в безмірному знищенні карпатських лісів, (до речі, здебільшого, заради наживи), то фахівці Закарпатської обласної державної адміністрації в один голос стверджують, що проблема ховається в засміченні водовідвідних каналів.

 

«Якщо б закарпатці уважно ставилися до утримання звичайних ярків уздовж канавки, то проблем було б менше. Адже саме через забруднення дренажних систем, як правило, підвищується рівень грунтових вод і, як наслідок, - підтоплення. Люди самі скидають сміття ,а потім з цим борються», - зауважив начальник цивільного захисту населення у Закарпатській області Гліб Бурковський.

 

 

Цю проблему вже почали роздивлятися на держаному рівні. Так у жовтні минулого року «Україна Комунальна» повідомляла, що група народних депутатів зареєструвала проект закону № 11379, яким пропонується заборонити виробництво, використання, ввезення і розповсюдження поліетиленових пакетів. Зокрема, документ вводить мораторій на виробництво і використання полімерних пакетів й упаковки довгострокового розкладання з 1 січня 2014 року. Заборона стосуватиметься тонких пакетів об'ємом менше 20 літрів та товщиною матеріалу менше 0,05 мм. Крім транзитних перевезень, законопроект також пропонує встановити повний мораторій на ввезення полімерної упаковки, а її поширення на території України - заборонити з 1 січня 2015 року.

 

 

Необхідність прийняття таких жорстких заходів один з авторів законопроекту – народний депутат Євген Шаго (фракція БЮТ-Батьківщина) пояснює тим, що полімери не розкладаються в грунті, а їх розпад в морській воді призводить до синтезу «вкрай отруйних сполук». Але, найчастіше, поліетилен стає причиною повеней, забиваючи системи водовідведення та поверхневої зливної каналізації під час сильних опадів, зазначається в пояснювальній записці до законопроекту. 

 

Разом з тим, це далеко не перша спроба ввести в Україні заборону на полімерні побутові пакети, які не розкладаються. У вересні аналогічний законопроект був оприлюднений Мінрегіоном. Проте, до цих пір він не був внесений урядом у Раду.

 

 

Занепокоєнні засміченням зливної каналізації поліетиленовими побутовими пакетами не тільки на Закарпатті, але й в інших регіонах Західної України. Так у січні поточного року голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Костюк зазначив, що місцевому підприємству, яке спеціалізується на виробництві тари та упаковки, треба переходити на виготовлення паперових пакетів для області, аби їх поліетиленові аналоги втратили попит.

 

У той же час науковці схиляються до іншої думки. Мовляв, повені автоматично тягнуть за собою селеві потоки, зсуви, руйнування доріг, будівель. І все це носить природний характер. Велика кількість опадів за короткий термін, вологе літо. Але не варто забувати і про геологічну забудову Карпат. Дійсно, зсуви пов'язані з менш тривкими гірськими породами – фліш. Для прикладу озеро Синевір, адже там спостерігаються зсуви.

 

Попри все, ситуація на Закарпатті вивчалась і вивчається. Проводяться дистанційні обстеження території, які зазнають найбільше стихійного лиха. Матеріали передаються у відповідні інстанції, виділяються кошти, лунають думки навіть про відселення людей. «Вирубка карпатських лісів, будівництво гірських доріг, захаращення притоків, ярків сміттям – люди безмірно беруть від природи скарби, і лишають після себе забруднення. Ліси акумулюють сніг взимку та не дають йому швидко танути весною. Без лісу вода стрімко йде в ріки. Закон природи свідчить: аби щось отримати, необхідно рівноцінно віддавати. А хіба зрублені дерева саджають в інших містах в такій кількості? Звісно, ні! Ось і забирає земля свою територію, змиваючи водою все, до чого приклалася людська рука», - вважає 70-річна мешканка Ужгорода Ліна Савченко.

 

Наближається весна, а з нею нова загроза підтоплення, населення запасається гумовим взуттям, чиновники мабуть рапортами про вжиті заходи. Між тим, проблема набуває більших обертів....