ГоловнаПублікаціїПитання експертуСпоживачі ЖКГ запитують - ми пояснюємо. Випуск 124

Споживачі ЖКГ запитують - ми пояснюємо. Випуск 124

Не знаєте, як бути, до кого звернутися? - «У.К.» продовжує освітлювати ваш шлях житлово-комунальними просторами.
питання та відповіді
Новини по темі

У сфері житлово-комунального господарства немає ні вихідного, ні прохідного – це надскладна система, яка дає можливість компаративіського повернення у вчорашній день і впорядковує не лише наше сьогодення, але й прийдешнє, тому досить важливо не загубитися у таких, здавалося б на перший погляд, простих побутових речах. Не знаєте, як бути, до кого звернутися? «У.К.» продовжує освітлювати ваш шлях житлово-комунальними просторами.

На запитання відповідає експерт «У.К.», юрист Андрій Осадчий

Питання 1:

У 2010 році за рішенням суду міськгазу було відмовлено у стягненні заборгованості за спожитий мною газ на підставі закінчення строку давності. У рішенні суду - відмовити міськгазу в позові на стягнення. Але працівники служби досі приходять до мене і перекривають в квартирі газ. На письмове звернення в міськгаз про прощення боргу і зняття заборгованості на підставі рішення суду, мені відповіли, що у рішенні суду написано відмовити в позові міськгазу до мене, але немає фрази «списати борг». Чи правомірні дії міськгазу?

Відповідь експерта:

Дійсно, питання неоднозначне. Зазвичай, суди, розглядаючи справи про стягнення заборгованості, діють відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, що встановлює термін позовної давності в 3 роки, і задовольняють позовні вимоги в межах трьохлітнього терміну утворення заборгованості, обчислюваного з дня подачі позовної заяви, однак при цьому не виносять рішення про списання не визнаної суми заборгованості. Оскільки договірні відносини – це не суд, то всі правові підстави у вимоги кредиторів-комунальників заплатити заборгованість за всі роки, звичайно, є. Для того, що б обґрунтувати свою думку пропонуємо розглянути визначення деяких понять.

Стаття 509. Поняття зобов'язання і підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і тому подібне) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків

1. Цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права і обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори і інші правові дії;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) нанесення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або в повному об'ємі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Цивільним кодексом передбачені такі підстави припинення зобов'язань:

1. Належне виконання.

2.Передача відступного.

3. Залік взаємних вимог

4. Домовленість сторін про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

5. Прощення

6. Неможливість виконання (у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає) (окрім грошових зобов'язань)

7. Смерть фізичної особи (якщо воно є нерозривний пов'язаним з його лицем і у зв'язку з цим не може бути виконаний іншою особою)

8. Ліквідація юридичної особи.

Таким чином, рішення суду, в якому відмовлено в стягненні певної частини заборгованості, не є підставою для припинення зобов'язання. Ви маєте право знову ж таки через суд вимагати визнання заборгованості безнадійною та зобов’язати списати її.

Питання 2:

У 2012 році виконком разом з обслуговуючою компанією поміняли перелік послуг, і виключили з нього поточний ремонт та обслуговування конструктивних елементів будівлі, а так само зовнішній благоустрій. На прийомі виміру відповів, що це було зроблено в моє благо, з причини того, що вони (ОК) хотіли підвищити квартплату до 15 грн. кв. м. На даний момент я плачу квартплату 2,93 грн. кв. м.. Звідси питання: яка гранична вартість квартплати за 1 кв. м. в м.сімферополі. І встановлена законом?

Відповідь експерта:

Згідно Порядку формування тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 року визначено, що тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Таким чином, держава не має права встановлювати граничний тариф на такі послуги.

Питання 3:

Яка організація повинна обслуговувати підвали у багатоквартирних будинках? Якщо немає світла в підвалі, то чи маємо ми право йти в ЖЕК і скаржитися?

Відповідь експерта:

Згідно зі ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Якщо ж приміщення в підвалі будинку визначені як нежитлові у проектній документації на будинок та відповідно зареєстровані в Бюро технічної інвентаризації і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, то на будь-які дії з ними їхні власники не потребують узгодження з іншими мешканцями житлового будинку. Якщо по Вашому будинку у встановленому порядку визначений виконавець послуги з утримання будинку та прибудинкової території, і в його тариф включені витрати на утримання підвалу – Ви маєте повне право вимагати від нього якісних послуг.

Питання 4:

Протягом трьох років у квартирі прописана одна людина, а всі платежі продовжують нараховуватись на трьох людей. Останній рік маємо заборгованість. Працівники ЖКГ відмовляються робити перерахунок,щоб я мала змогу погасити борг. Як питання перерахунку такого формату «заборгованості» виглядають із законної сторони?

Відповідь експерта:

Якщо Ви маєте на руках письмові докази відсутності зареєстрованих громадян, на яких продовжуються нарахування,і при цьому вони не є співвласниками цієї квартири, то Ви маєте право в судовому порядку оскаржити письмову відмову ЖКГ у здійсненні перерахунку.

Від редакції:

Шановні користувачі порталу «У.К.»! Якщо на ваші запитання, які ви ставили нашим експертам раніше, не були надані відповіді, обов'язково нагадуйте нам про них, та нагадуючи, не забувайте перечитувати усі публікації з циклу «Запитуйте – ми пояснимо», адже відповідь на ваше питання могла вже бути раніше.
 
Усі публікації циклу «Запитуйте – ми пояснимо» читайте тут.  
 
Коментарі (6)
Иван Смольный2
03 Лютого 2014 p. 14:51
1. Пан Осадчій вірно відокремив у відповіді на питання "мух від котлет". Відмова у стягнені боргу на підставі спливу строку ПД, це НЕ скасування боргу, борг як був так і є. І відповідно виконавець послуги МАЄ ПРАВО, межах законодавства і умов договору захищати свої права, у т.р. й обмеженням або припинення надання послуг. Але я не згоден з тезою щодо судового порядку списання боргу на підставі визнання його безнадійним. Таке списання є ПРАВОМ кредитора, а не обов'язком. Інше справа що такі борги за є активом кредитора і відповідно впливають на бух. та под. облік. Але це вже інша історія. 2. Щодо питання Пана Ткачука, то таке можливо і більш того є прецеденти, але юридичні інструменти для цього треба використовувати відповідні, правова ж підстава - це неналежне виконання службових обов'язків. Але розміри фінансової відповідальності в таких випадках обмежені законодавством.
Андрій Осадчий2
03 Лютого 2014 p. 19:22
Іване, щось я таких рішень в єдиному реєстрі не зустрічав. Теоретично єдиною підставою тут може бути - прострочення боржника з вини самого кредитора, тобто суд може покласти провину за сплив строку позовної давності на позивача, визнавши таким чином його бездіяльність.
Борис Ткачук1
04 Лютого 2014 p. 07:13
Це тільки теоретично чи, все ж таки, є якісь норми права ? ( нап. ст. 1191 ЦК ) Дякую.
Андрій Осадчий1
04 Лютого 2014 p. 11:21
Ні, Борисе, ст. 1191 ЦК України у випадку часткового визнання позову про стягнення заборгованості за комунальні послуги застосовуватися не може. Стаття 1191 ЦК визначає право регресу, під яким розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. Зазначена стаття застосовується у випадках, коли фігура завдавача шкоди та фігура особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають (ст. ст. 1172 - 1176, 1178, 1179 ЦК України тощо). За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. Виключення з цього положення можуть бути встановлені законом. Так, відповідно до ст. 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, завдану підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків працівники, з вини яких завдано шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Особа, що відшкодувала шкоду, за яку передбачена відповідальність у солідарному порядку, має право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівних частках, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено з усіх боржників, так і при покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину з них (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Право звернення з регресною вимогою виникає у кредитора з моменту здійснення ним виплат потерпілому, з цього ж моменту обчислюється строк для пред'явлення регресного позову. Частина 2 статті, що коментується, надає право державі, Автономній республіці Крим, територіальним громадам, юридичним особам звернутися з регресною вимогою до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину. Право регресу, передбачене у вищевказаній нормі, застосовується за наявності наступних ознак: по-перше, ця норма застосовується в разі завдання шкоди здоров'ю фізичної особи внаслідок злочинних дій; по-друге, лікування потерпілої фізичної особи здійснювалося за рахунок держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади або юридичної особи (наприклад, страхової компанії); по-третє, право регресу може бути застосовано до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, тобто у відношенні такої особи має бути вирок суду, що вступив в законну силу, яким підтверджується її вина у вчиненні злочину. Право зворотної вимоги (регресу) держави до посадової, службової особи органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду в разі відшкодування шкоди, завданої цими особами (ст. 1176 ЦК України), виникає лише у випадку встановлення в діях цих осіб складу злочину за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. За відсутності обвинувального вироку суду навіть при наявності вини посадової, службової особи органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду та притягнення такої особи до дисциплінарної або адміністративної відповідальності, права держави звернутися до такої особи з регресним позовом не виникає. Оскільки батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, несуть відповідальність за шкоду, завдану цими особами в разі наявності власної вини (див. коментар до ст. ст. 1178, 1179, 1180, 1181, 1182, 1183, 1184 ЦК України), права регресу до малолітньої, неповнолітньої особи або особи, визнаної недієздатною, у них не виникає.
Иван Смольный
04 Лютого 2014 p. 14:54
Регрес на увазі не мався. Малося на увазі фінансова відповідальність окремих посадових осіб кредитора за неналежне виконання ними посадових обов'язків, наслідком чого стало пропущення кредитором строку позовної давності (частково або повністю) за заборгованістю і відповідно втрата кредитором можливості використання суду, як інструмента повернення заборгованості, що відповідно тягне за собою отримання фінансових збитків кредитором. Я особисто стикався з ситуацією, коли ДФІ спробувала притягнути до відповідальності посадову особу комунального підприємства за те що своєчасно не було подано до судів заяви про видачу судового наказу (це входить до посадових обов'язків особи. Але завдяки непрофесійності юристів ДФІ цю спробу вдалося досить легко відбити. Хоча, якби творчо підійти до справи, так легко відбутися особі не вдалося б. Але як я вже нижче писав, це діло тонке і вимагає участі фахівця та творчого підходу :-)))))!
Андрій Осадчий
04 Лютого 2014 p. 16:56
Іване, я знайомий з такою "цікавою" позицією ДФІ. згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Має право - це означає, що вона може звернутися до суду, а може і не звертатися, це її особисте право. Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не змушений робити те, що не передбачено законодавстом. Відповідно до цього кожне комунальне підприємство здійснює свою претензійно-позовну роботу самостійно, вільно використовує своє право подавати в суд, чи ні. Єдиний, хто може спитати за ефективність претензійно-позовної роботи - це Засновник або Власник підприємства, але ніяк не ДФІ. Тому спроба ДФІ притягнути до відповідальності посадову особу за неподання позову та пропуск строку позовної давності не грунтується на чинному законодавстві і є незаконною. Взагалі вважаю, що ДФІ - це рудімент, воно тільки заважає працювати, їхні перевірки неефективні, висновки на 70% не грунтуються на вимогах чинного законодавства.