Тарифи ЖКГ: подорож в економічне пекло

Новини по темі

28 Березня 2024 p. 10:05
З 1 квітня завезти гуманітарну допомогу буде можливо лише з використанням онлайн-системи  

15 Березня 2024 p. 11:13
Тепер платники податків можуть взаємодіяти з ДПС у режимі відеоконференції  

26 Лютого 2024 p. 11:45
Депутати узаконили онлайн спілкування платників із податковою  

ЖКГ України: ласкаво просимо в пекло!

Тарифоутворення на послуги ЖКГ в Україні, швидше, засноване на логіці абсурду, ніж на економічних умовах. На відміну від розвинених держав ЄС, куди так прагне наша країна, Україна примудрилася побудувати систему роботи галузі таким чином, що політичний інтерес істотно перебиває економічний фактор. Судіть самі: в країні існує державний регулятор, який за законом не має права встановлювати тарифи на теплову енергію і воду нижче економічно обґрунтованого рівня. Як тільки мова заходить про економічні обґрунтування цього самого рівня - одразу ж виникає гласне чи негласне політичне рішення скасувати операцію «підтяжки» тарифів на комунальні послуги до рівня окупності до кращих часів.

Читайте також: Частина українців платитиме за газ та тепло менше

Найкращі часи, як правило, наступають після чергових парламентських або президентських виборів. І знову ж таки: не можна відразу взяти і знехтувати довірою народу! Тому до цього часу підприємства комунальної енергетики і водопостачання покривають витрати на виробництво та постачання послуг у середньому на 65-70%. І це крім проблем перехресного субсидування, обмеження рентабельності та низьких доходів населення, яке не в змозі платити за послуги ЖКГ ринкову ціну, як за товар.

Але це тільки «чистилище». Наступним пекельним колом є тарифне регулювання на місцях. Адже кінцевий споживчий тариф, що називається з поставкою «до крану» або «до батареї» в квартирах українців, формують місцеві влади. Де ви бачили мерів, готових покласти свій рейтинг на вівтар економічної стабільності ЖКГ?

В результаті, при платіжній дисципліні населення майже в 100%, борги галузі ЖКГ за енергоносії зробили крок за 15-20-мільярдний бар'єр. При повній відсутності коштів на компенсацію у держскарбниці, підприємства не можуть не те що поліпшувати якість комунальних послуг, але і виплачувати працівникам зарплату. При цьому інтереси побутових споживачів - найбільшої платформи для збуту продукції водо- і теплопостачальних підприємств - навіть не на другому місці, а взагалі не враховуються.

Отже, спробуємо спусться в «комунальне пекло» ще на кілька сходинок і проаналізувати, які «дороги до раю» сьогодні пропонує галузі уряд.

Воля до посилення

Уряд за ініціативи Прем'єр-міністра Арсенія Яценюка 7 квітня зареєстрував у Верховній Раді проект закону № 4644, яким пропонується внести ряд суттєвих змін в 5 чинних законів, що регулюють сфери електроенергетики, теплопостачання, державного регулювання комунальних послуг та місцевого самоврядування. По суті документом вноситься пакет правок, які дозволять українському уряду виконати вимоги Міжнародного валютного фонду (МВФ), необхідні для отримання екстреної допомоги в розмірі 15-20 млрд дол. позикових коштів.

Читайте також: Українці платитимуть за газ на 63% більше

Ключовою нормою, яка передбачена законопроектом, є посилення ролі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Зокрема, органи місцевого самоврядування будуть позбавлені повноважень з формування тарифів на послуги централізованого опалення, гарячого і холодного водопостачання, а також водовідведення. Проектом пропонується прирівняти тепло- та водопостачальні підприємства до виконавців цих послуг, а регулятор буде стверджувати не тільки собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії і води, але і встановлювати остаточні споживчі тарифи на них.

Тарифний контролер

Сьогодні ліцензіатами Нацкомпослуг є 270 теплоенергетичних підприємств (96% ринку теплової енергії), які щорічно виробляють не менше 20 тис. Гкал тепла, а транспортують і постачають - не менше 18 тис. Гкал. Регулятор також контролює близько 90% ринку водопостачання та водовідведення: ліцензіатами Комісії є 130 підприємств водно-каналізаційного господарства, які здійснюють свою діяльність у містах з населенням понад 30 тис. осіб. Річний обсяг реалізації холодної води для водоканалів, які потрапляють під держрегулювання, - від 300 тис. куб.м, а послуг водовідведення - 200 тис. куб.м.

Читайте  також: Українцям завдали «тарифного» удару

Тарифний регулятор встановлює для ліцензіатів-монополістів на підставі наданих ними розрахунків економічно обґрунтовану собівартість Гкал теплової енергії та кубометра води. Сфера регулювання поширюється «до стіни» багатоквартирного житлового будинку. Фактично, Комісія формує собівартість тепла та води як товару. Тарифи на послуги централізованого опалення, гарячого і холодного водопостачання, водовідведення встановлюють місцеві влади з урахуванням витрат на постачання та обслуговування «всередині будинку». Також на місцях формують кінцевий тариф і для непобутових абонентів - бюджетних організацій і юридичних осіб.

 Лукаві тарифи

Така «подвійність» тарифоутворення є предумовою безлічі проблем як для підприємств-монополістів, так і для споживачів. Зокрема, якщо багатоквартирним будинком керують безпосередньо мешканці (ОСББ, ЖБК), то проблема обслуговування водопровідних та теплових внутрибудинкових мереж стає актуальною. Мешканці вимагають надання відповідних послуг від водоканалів і теплоенерго, а монополії, у свою чергу, - «прикриваються» ліцензійними умовами (постачання ресурсів «до стіни будинку»). Якщо підприємства галузі оформляють офіційно обслуговування внутрішньобудинкових мереж, то, відповідно, витрати включаються в тариф на воду чи тепло, що не несе радість споживачам. Крім того, сама «подвійна» процедура формування вартості комунальних послуг - непрозора і закрита для населення. В результаті, мешканці будинків не можуть домогтися швидкого вирішення «внутрішніх» проблем, пов'язаних з водопостачанням або теплозабезпеченням, оскільки їм доведеться звертатися не до монополістів (водоканалу, теплоенерго), а до виконавців послуг (комунальним підприємствам).

Миротворча норма

Якщо запропонований парламентом законопроект буде прийнятий, він дозволить «зняти» ці правові колізії. Крім того, документ розмежовує виконавців послуг гарячого і холодного водопостачання, закріплюючи такі повноваження за теплокомуненерго і водоканалами, відповідно. Цю революційну норму галузь чекає вже давно, оскільки існують правові суперечки між водоканалами і теплоенергетичними підприємствами про те, хто ж все таки повинен платити за воду, яка подається на підігрів». Законодавче врегулювання цього питання, умовно, дозволить водоканалам продавати холодну воду як товар теплоенергетикам, а ті в свою чергу будуть включати її у вартість гарячої води. Цей механізм позбавить теплоенергетиків від потреби виділяти з структури платежів за гаряче водопостачання, отриманих від споживачів, вартість холодної води і перераховувати її водоканалам.

Близькість споживчих відносин

Ще однією принциповою нормою, закріпленої проектом, є зміна ст. 19 закону «Про житлово-комунальні послуги». Передбачається, що водо- і теплопостачальні підприємства зможуть нарешті перейти на прямі договори з фізичними особами - споживачами - власниками, орендарями квартир. При цьому споживачеві не потрібно буде укладати додатковий договір на надання комунальних послуг - такою угодою будуть вважатися договору приєднання до мережі. Це повинно дати можливість споживачу апелювати до постачальника і виробника послуг безпосередньо, без посередників в особі виконавців житлово-експлуатаційних організацій.

Газовий угар

Втім, документ містить все ще небезпечну для економіки теплоенергетичних підприємств ініціативу: проектом пропонується знову зобов'язати теплокомуненерго відкривати в уповноваженому урядом банку рахунку зі спеціальним режимом використання. На цих рахунках будуть акумулюватися всі отримані від споживачів кошти за теплову енергію і гарячу воду, а з цієї суми автоматично відраховуватися сплата підприємств за енергоносії їх гарантованому постачальнику - НАК «Нафтогаз-України».

Читайте також: Підвищення тарифів - наповнення дірявої бочки

Такий механізм для підприємств теплопостачання не новий - він і так закріплений законом «Про теплопостачання», і в тому чи іншому вигляді діє з 2009 року. Проте урядовий документ точніше прописує схему автоматичних відрахувань оплати за природний газ постачальнику, а не газорозподільної компанії - облгазу. В умовах економічної необґрунтованості тарифів на теплову енергію, автоматичне відрахування коштів за енергоносії призводило до того, що підприємства сегмента теплопостачання опинялися без засобів до існування - суми, що залишилася, не вистачало на покриття операційних витрат (виплати зарплати, обслуговуванням мереж тощо).

Дві сторони тарифної медалі

Рішення проблеми вартості комунальних послуг закладено в основі документа і продиктовано вимогами МВФ. З одного боку - законопроект є логічним наслідком вже проведеного урядом підвищення тарифів - з 1 травня для українців вартість газу збільшиться на 50%, а з 1 липня для теплопостачальних підприємств - на 40%. Останнім дещо скоротить розрив між ринковою ціною газу (після денонсації РФ «харківських угод», вона складає 485,5 дол. за тис. куб. м) та спеціальною ціною для теплокомуненерго - 1309 грн (1,8 тис. грн за тис. куб. м газу).

Але, з іншого боку, для того, щоб скасувати перехресне субсидування цього недостатньо, тому уряд обіцяв поступово підвищувати тарифи на 20-30% у наступні кілька років. У той же час говорити про те, наскільки буде обґрунтованою вартість комунальних послуг, у разі сумарного їх підвищення на 130-150% - зараз складно. Враховуючи, що ціна на імпортний російський газ стрімко змінюється і здебільшого у бік зростання, спрогнозувати обґрунтовану економікою вартість теплової енергії неможливо.

Політика чи економіка?

Крім того, передача всіх тарифних повноважень регулятора - крок економічно виправданий, але суперечить політиці децентралізації, курс на яку оголосив уряд. Втім, держрегулювання тарифоутворення вводилося безпосередньо для того, щоб уникнути надмірної  "заполітизованості" тарифів - місцевій владі політично нецікаво йти на такі непопулярні заходи, як тарифне зростання. Тим не менш, працювати регулятору на умовах, що диктуються ринком, українська влада теж не давала: тарифи заморожувалися, підприємства штучно накопичували борги за енергоносії, сума яких зараз перевищує 15 млрд грн.

І, нарешті, головне. Споживачам варто готуватися до кратного збільшення вартості не тільки газу і гарячої води, але і послуг опалення, холодного і гарячого водопостачання, водовідведення. Цього вимагає економіка галузі. Це одна з умов виходу з економічної пекла в ринковий світ.

Читайте також: Тарифи на газ примушують українців до субсидування, – опитування

Але чи зможуть споживачі заплатити за послуги ЖКГ за новою, вищою ціною? Як будуть дотримуватися інтереси споживачів? Коли, нарешті, галузь зможе залучати кошти на модернізацію, і, як наслідок, поліпшення якості послуг? Чи зможе запропонований новий механізм субсидування (постанова КМУ №83) утримати платіжну дисципліну на теперішньому рівні - до 98%, а також зможуть чиновники забезпечити виплати компенсацій на витрати за оплату послуг ЖКГ за поки ще порожній скарбниці - питання відкрите. І поки країна шукає на нього відповіді, горіти нам в комунальному пеклі.