«У.К.» продовжує вивчати методи і способи поводження з твердими побутовими відходами. В Європі вже давно існує роздільних збір, утилізація, дегазація і переробка. У нашій країні громадянам поки навіть не можуть пояснити необхідність поділу відходів за категоріями.
Роздільний збір
Найпоширеніший метод поводження з відходами в розвинених країнах - роздільний збір на місцях їх уворення. У Європейських країнах спеціальні комплекси допомагають досягти глибини переробки до 85%, а також дозволяють відмовитися від полігонів - гігантських сміттєвих звалищ. Решту (15%) або спалюють екологічно чистим способом, який використовується при утилізації особливо небезпечних вірусів, що виявляють життєздатність навіть при низьких температурах і в космосі, або переробляють відповідно до новітніх екологічних норм та енергозберігаючими технологіями.
У лютому 2010 року набув чинності закон, яким в Україні встановлюється обов'язковий роздільний збір побутових відходів («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами»). Відповідно до закону, власники, орендарі, користувачі житлових будинків, земельних ділянок зобов'язані укласти договори з виконавцем послуг з вивезення сміття, забезпечити оплату цих послуг і роздільний збір ТПВ. Для цього передбачається установка контейнерних майданчиків та урн. Законом встановлюється загальний механізм, що зобов'язує всіх громадян займатися проблемою збору побутових відходів, у тому числі - за рахунок збільшення штрафів.
Читайте також: В Україні розлилося «сміттєве море»
Документом передбачена можливість установки в подальшому близько 10 видів контейнерів різних кольорів для збору різних компонентів ТПВ, в тому числі контейнерів для великогабаритних (бункерів-накопичувачів) і ремонтних відходів.
З метою забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя рекомендується не допускати попадання відходів тваринного і рослинного походження в контейнери з побутовими відходами, особливо в районах індивідуальної житлової забудови.
«Сміттєві» проблеми
Основною проблемою на даний час є відсутність належної інфраструктури. За сміттям в двох різних баках повинні приїжджати дві різні машини. Далеко не кожна компанія, що займається вивезенням відходів, може дозволити собі розкіш «ганяти» відразу кілька сміттєвозів по одному маршруту. Проблема роздільного збору окремих компонентів побутових відходів не може бути вирішена протягом одного - двох років. Для її вирішення необхідно підготувати інфраструктуру за рахунок коштів муніципальних бюджетів, у тому числі достатню кількість контейнерів з кришками, які піднімаються автоматично ножним механізмом, з обмеженим доступом до ресурсоцінних компонентів, повинна проводитися повномасштабна інформаційна та роз'яснювальна робота із споживачами послуг щодо роздільного збору ТПВ, його екологічних і соціальних наслідків.
Читайте також: Сміття загальнодержавного значення
Законодавчо в Україні прописана необхідність створення умов для реалізації роздільного збору побутових відходів шляхом впровадження соціально-економічних механізмів, спрямованих на заохочення творців цих відходів до їх роздільного збирання, які ще належить виробити і впровадити.
У даний час методи поводження з ТПВ в Україні не відповідають загальноприйнятим світовим стандартам. Сучасні технології сортування та переробки ТПВ практично відсутні. Утилізація побутових відходів полягає у використанні побутових відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. У Методичних рекомендаціях з організації збирання, перевезення, переробки та утилізації побутових відходів, затверджених наказом МінЖКГ України № 176 від 07.06.2010 року під утилізацією мається на увазі термічна обробка - пряме спалювання та піроліз.
Утилізація ТПВ
З радянських часів в Україні і по теперішній час працюють лише два сміттєспалювальних заводи - у Києві та Дніпропетровську, які переробляють близько 6% загального обсягу ТПВ Україні. Причому екологічна небезпека діяльності таких фізично і морально застарілих заводів не викликає сумніву: в результаті згоряння сміття в атмосферу надходять сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів - всього понад 75 потенційно небезпечних речовин. Під час згоряння 1 т рослинних залишків у повітря потрапляє більше 9 кг мікрочастинок диму. Екологи констатують, що немає жодних обгрунтованих економічних та екологічних основ для перетворення трьох тонн малотоксичного сміття на тонну високотоксичного попелу.
Читайте також: Інвестиції зі сміттєвих баків
Фахівці стверджують, що викиди діоксину, утворені при спалюванні відходів, поступово знищують людей. Наприклад, завод «Енергія» в Києві, який спалює близько 200 тис. т ТПВ в рік, не має необхідних фільтрів з очищення та забруднює повітря токсичними речовинами, пилом і газом - в середньому викидає 900 т на рік. При цьому відходи для спалювання надходять майже не відсортованими. Сортувальний комплекс підприємства «Грінко-Центр» з максимальною потужністю 200 тис. т на рік завантажений на 40-50% і працює неефективно, оскільки роздільно зібране сміття в загальному обсязі становить не більше 5%. Слід також зазначити, що з метою впровадження економії завод «Енергія» протягом останніх років через подорожчання необхідного для спалювання відходів газу знизив його споживання в 50 разів - зі 15,6 млн кубометрів до 300 тис. кубометрів на рік. У результаті такої економії сміття на заводі не спалюється до стану шлаку - замість попелу та шлаку кінцевою продукцією стає обгоріле сміття.
У березні 2010 року Київрада схвалила реконструкцію заводу «Енергія», яка передбачає установку нових генераторів енергії та очисних фільтрів загальною вартістю 215 млн гривень, що дозволить збільшити потужність на 40-50 тис. т відходів (при тому, що завод працює на 40-50 % проектної потужності).
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
