Українське ЖКГ «у полоні» МВФ

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Вже 6 травня прес-служба Національного банку повідомила, що МВФ перерахував Україні перший транш 3,19 млрд дол. кредиту. Урядом планувалося близько 2 млрд дол. із цієї суми направити на фінансування дефіциту бюджету, решту - зарахувати до золотовалютного резерву країни, що на думку Голови НБУ Степана Кубіва призведе до зміцнення курсу гривні та стабілізації економіки України.

Щоб отримати цей кредит новому уряду України довелося виконати цілу низку доволі жорстких та непопулярних умов, які поставив МВФ. Так, на вимогу МВФ уряд істотно скоротив видатки державного бюджету України на 2014 рік, в тому числі і соціального спрямування, натомість на 44 млрд грн була збільшена дохідна частина бюджету за рахунок підвищення ставок податків та зборів і збільшення податкової бази. Також на вимогу МВФ з 1 травня істотно збільшено ціни на природний газ для населення (від 50% до 63% в залежності від обсягу спожитого природного газу), з подальшим планованим зростанням та приведенням їх до економічно обгрунтованого рівня в 2017 році. У зв’язку з цим також на вимогу МВФ  Нацкомполуг доведеться підвищувати тарифи на теплову енергію для населення до економічно обгрунтованого рівня (за різними підрахунками від 30% до 45%). Однак, оскільки компетенція Нацкомпослуг по встановленню тарифів поширюється лише до межі здійснення ліцензійної діяльності субєктів господарювання – ліцензіатів з централізованого теплопостачання (до вводу в будинок), то МВФ з метою недопущення саботажу органами місцевого самоврядування, які встановлюють тарифи на тепло у будинках, рекомендувало уряду змінити законодавство, щоб до підняття тарифів на тепло до 100% відшкодування собівартості, тарифи встановлювалися виключно  Нацкомпослуг.

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк 7 квітня вніс до сесійної зали Верховної Ради на розгляд законопроект №4644 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо удосконалення розрахунків за енергоносії)», яким пропонувалося передати повноваження по встановленню тарифів на комунальні послуги централізованого водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлових будинках від органів місцевого самоврядування до Нацкомпослуг. Крім цього, цим законопроектом пропонувалося ввести рахунки із спеціальним режимом використання для теплопостачальних та теплогенеруючих організацій для проведення розрахунків за використаний природний газ, а також приведення розрахунку «зеленого» тарифу для електроенергії виробленої з енергії сонячного випромінювання до єдиних розрахунків для електричної енергії виробленої з енергії вітру.

Однак, несподівано для Кабінету Міністрів цей законопроект, який так потрібний був для прискорення отримання  кредиту «stand by» не було прийнято навіть за основу у першому читанні. Напевне, своє вагоме слово сказало потужне енергетичне парламентське лобі, якому не сподобалися норми законопроекту стосовно «зеленого тарифу», які для призвели б до того, що для об’єктів, введених в експлуатацію з 1 липня 2014 року, коефіцієнт «зеленого» тарифу був би на третину меншим, ніж для об’єктів введених в експлуатацію з 30 червня 2014 року, а також міг  суттєво зменшити ціну на електроенергію, вироблену на нині діючих об’єктах, що унеможливило б рентабельність виробництва електроенергії з енергії сонячного вітру.

Читайте також: Урядова гра в тарифи - шлях до енергетичного краху

Оскільки окрім самого підвищення тарифів на газ і теплову енергію для населення передача функцій встановлення тарифів від органів місцевого самоврядування до Нацкомпослуг була єдиною і останньою умовою отримання кредиту «stand by» від МВФ, провальне голосування за урядовий законопроект №4644 створювало реальну загрозу відмови від надання кредиту або відтермінування виплати першого траншу на більш пізній період, що в ситуації з Україною фактично би означало проголошення дефолту та крах банківської системи.

Тому вже 9 квітня було включено до порядку денного сесії Верховної Ради законопроект №4644-д «Про внесення змін до деяких законів України (щодо удосконалення розрахунків за енергоносії), підготовлений вже не Арсенієм Яценюком, а народним депутатом Миколою Мартиненком, зміст якого був повністю тотожний законопроекту №4644 за виключенням спірного питання по «зеленому тарифу». Того ж дня цей законопроект було прийнято за основу та в цілому та направлено на підпис в.о. Президента Олександру Турчинову, який його підписав 25 квітня як Закон України №1198-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

Окрім запровадження рахунків із спеціальним режимом використання для теплопостачальних та теплогенеруючих організацій для проведення розрахунків за використаний природний газ, цей Закон містить наступні новації, які істотно змінюють принципи надання комунальних послуг населенню.

Відтепер лише Нацкомпослуг, а не муніципалітети,  встановлює окрім тарифів для субєктів господарювання – ліцензіатів ще й тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб’єктів, які є виконавцями цих послуг.

Читайте також: Зниження «зеленого» тарифу приведе інвестиції

Органи місцевого самоврядування встановлюють лише тарифи на побутові послуги та послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, є договором приєднання.

Отже, з набуттям чинності цього Закону 26 квітня теплокомуненерго та водоканали України почали жити в новій правовій реальності. Однак, через те, що Закон №1198-VII приймався поспіхом і в ньому відсутня системність та узгодженість з іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства, ця правова реальність для комунальників стала туманною та незрозумілою.

Перше незрозуміле питання – кому відтепер належать внутрішньобудинкові системи. Закон №1198-VII  передбачає надання виконавцем, тобто Водоканалом, послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення з використанням внутрішньобудинкових систем, однак не передбачає передачу цих систем на баланс Водоканалу від ЖЕКів, ДЕЗів, керуючих компаній тощо. Якщо внутрішньобудинкові мережі так і залишаться на балансі ЖЕКів, то Водоканалам доведеться укладати договори про транзит води через мережі, а це збільшить тарифи на централізоване водопостачання та водовідення для населення, яке ще й сплачуватиме за утримання мереж ЖЕКам у складі квартплати. Якщо будинкові мережі повинні бути передані на баланс водоканалів, то по-перше, Нацкомпослуг повинно встановити тариф для населення з урахуванням межі балансової належності на вводі в квартиру споживача, по-друге, враховучи зношеність мереж, водоканалам повинні затвердити окремі технічні параметри на будинкових мережах, які мають бути вищі ніж 30%.

Друге питання – повірка лічильників. Законом №1198-VII, на жаль, не були внесені зміни до закону «Про метрологію та метрологічну діяльність». Відтак залишилася діючою норма ст. 28 цього Закону про те, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у т.ч. демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що належать фізичним особам, здійснюються за рахунок підприємств, які надають послуги з водопостачання. Тому негайно потрібно вносити  доповнення до абзацу 10 пункту 24 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (затвердженого постановою КМУ №869). Після слів «засобів обліку води, які є власністю ліцензіата» додати слова «та власністю споживача – фізичної особи». Таким чином Водоканали матимуть право вносити в розрахунок економічно обгрунтованих витрат на виробництво послуг витрати по повірці лічильника.

Читайте також: Українцям завдали «тарифного» удару

Третє питання – укладання договорів зі споживачами. Законом №1198-VII було доповнено ст. 26  Закону України «Про житлово-комунальні послуги» новою частиною сьомою, згідно якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Все б непогано, але в  той же час є чинною норма ч. 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. Відтак в одній статті маємо дві суперечливі частини, які виключають одна одну. Відтепер споживач, який з якихось суб’єктивних причин відмовиться від укладання договору, або запропонує до нього напротязі місяця протокол розбіжностей, може спокійно себе почувати – судові інстанції стануть на бік споживача при наявності двох конкуруючих норм, одна з яких явно обмежує існуючий обсяг прав та свобод.

Прикінцевими положеннями Закону №1198-VII Кабінету Міністрів України відведено три місяці на приведення нормативно-правової бази у відповідність із цим Законом. Але ж водоканали та теплоенерго повинні надавати послуги вже сьогодні,а не через три місяці, укладати договори вже сьогодні, а не через три місяці. Апеляційним судом Полтавської області вже на підставі Закону №1198-VII було задоволено апеляційну скаргу гр. К. до КП «Полтававодоканал» та зобов’язано укласти з ним типовий договір на надання послуг, де межею відповідальності є запірна арматура на вводі в квартиру, а повірку повинен здійснювати Водоканал. Але ж ні внутрішні мережі не передані на баланс Полтававодоканалу, не включені і в тариф витрати по повірці лічильників. Бажання уряду швидше «протягнути» потрібний законопроект призвело до правового колапсу. Але один позитив є – кредит ми все ж таки отримали!