Водоспоживанню обмежать шкідливість

Ця тема, яка піднімається владою з 2002 року, актуалізувалася навесні 2011 року. Тодішній Міністр екології та природних ресурсів Микола Злочевський заявив про те, що відомство готує законопроект, який передбачає обмеження шкідливих речовин в пральних порошках і гелях для прання та миття посуду. Про те, що така ініціатива розробляється відомством підтвердив у серпні минулого року і його наступник - Міністр Едуард Ставицький.

У результаті урядовий законопроект «Про державне регулювання синтетичних миючих засобів та товарів побутової хімії», який передбачає обмеження в продукції фосфатів, був розроблений Міністерством економічного розвитку і торгівлі. Документом передбачалося, що масова частка фосфатів у перерахунку на Р2О5 з 1 січня 2013 року мала складати не більше 17%, з 1 січня 2015 року - не більше 10%, з 1 січня 2018 року - не більше 5%. З 1 січня 2020 року уряд планував заборонити виробництво, реалізацію та розміщення на ринку на митній території України синтетичних миючих засобів та товарів побутової хімії з вмістом фосфатів. Порушення законодавства у сфері поводження з синтетичними миючими засобами та товарами побутової хімії, відповідно до законопроекту, тягне за собою цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

 

Втім, ініціативою уряду все не закінчилося. У жовтні минулого року народні депутати минулого скликання Євген Шаго та Анатолій Семинога зареєстрували у парламенті проект закону №11334, яким передбачалося заборонити ввезення на територію України миючих засобів, які містять фосфати і речовини, котрі змінюють властивості води, планується вже з 1 січня 2013 року. Документом планувалося поетапне введення мораторію на виробництво, використання та поширення небезпечних миючих засобів: з січня 2014 року дозволити до використання побутову хімію з масовою часткою фосфатів не більше 8,5%, а також обмежити кількість аніонних поверхнево-активних речовин - їх частка не повинна перевищувати 3%, а з початку 2016 року - користуватися миючими засобами з часткою фосфатів більш, ніж 0,2% буде заборонено. При цьому Кабінет Міністрів повинен розробити перелік символів і порядок обов'язкового маркування миючих засобів.

 

Втім, депутатський законопроект був знятий з розгляду у зв'язку з закінченням каденції Верховної Ради VI скликання. Урядова ініціатива досі обговорюється.

 

За більш серйозне посилення в обмеженні використання фосфатовмісних коштів виступають водопостачальні підприємства. Зокрема, в інтерв'ю кореспонденту «Україна Комунальна» начальник Бортницької станції аерації (ПАТ «АК «Київводоканал») Володимир Бражник розповів про те, що підприємство готує на ім'я спікера Верховної Ради листа з проханням підтримати проект закону, який розроблявся за участю фахівців юридичного департаменту підприємства. Документ, підготовлений експертами галузі передбачає, за його словами, більш швидкі терміни відмови від фосфатів, а також введення екологічного збору на використання тієї продукції, яка вже була завезена в Україну.

Ініціативу «Київводоканалу» та участь в організованій підприємством акції «СТОП! Фосфати» підтримали інші великі учасники галузі. Наприклад, на підтримку законопроекту виступили колективи водоканалів Кривого Рогу, Донецька, Луганська, Сум, Черкас, Запоріжжя, Херсона, Ялти, Севастополя, Кіровограда, Миколаєва, Одеси, Львова, Вінниці, Білій Церкві, водоканали Криму. Докладніше про запропонованих чиновникам фахівцями водопостачальних підприємств ініціативах ми розглянемо у наступних матеріалах. Спробуємо зосередитися на тому, чому важливо все таки обмежити використання активних речовин і фосфатів сьогодні.

Основна частина фосфатів потрапляє через стічні води на очисні споруди. А враховуючи, що більшість каналізаційних мереж і споруд в країні вводилися в експлуатацію з відповідними розрахунками навантажень ще за радянських часів, то основний обсяг цих сполук, не затримуючись, потрапляє відразу у відкриті водойми. Експерти відзначають, що 60% загального фосфору, що міститься в миючих засобах на основі фосфатів, потрапляє з каналізаційними стічними водами у водойми. Це викликає інтенсивне розмноження синьо-зелених водоростей, що призводить до різкого зниження вмісту розчиненого кисню. У свою чергу, це сприяє підвищенню евтрофікації (цвітіння) водойм і призводить до мору риби і до знищення водойм.

 

Людство веде боротьбу зі шкідливими сполуками в порошках вже давно. Першими компонентами, якими намагалися замінити фосфати, стали синтетичні цеоліти, потім нітрілтріоцетова кислота (НТА), полікарбонові кислоти, як низькомолекулярні (лимонна, бурштинова, адипінова та ін), так і високомолекулярні типу полиакрилової к-ти і її різних модифікацій, і цілий ряд інших компонентів.

 

Роботи з пошуку ефективних замінників фосфатів тривають в дослідницьких центрах усього світу, проте, рівноцінної заміни поліфосфатів немає.

 

Втім, фосфати - не єдине зло миючих засобів. У них є прекрасні «партнери», з якими триполіфосфат чудово уживається і шкодить людині і природі. Агресивні ПАР роблять шкіру проникною до проникнення сторонніх речовин, викликаючи висип і екзему. Потрапляючи в організм людини, ПАР скупчуються в клітинах і при певній концентрації можуть викликати серйозні порушення життєдіяльності організму, в тому числі не тільки широко поширену алергію на миючі засоби, а й ураження мозку, печінки, нирок, легенів.

 

Триполіфосфат натрію, який є основним компонентом у складі більшості пральних порошків на нашому ринку, потрапляючи у річки та озера, починає діяти як добриво. Така "підгодівля" викликає бурхливе цвітіння, а потім неминуче старіння водойми. Сьогодні цвітіння Азовського моря, Дніпра, вже не кажучи про цвітіння дрібних річечок і невеликих озер, - цілком звичне явище. Вчені підрахували: один грам триполіфосфату натрію стимулює утворення 5-10 кілограмів синьо-зелених водоростей! Враховуючи, що в Україні проживають 46 млн чоловік, щорічно ми скидаємо у воду тисячі тонн триполіфосфату, і, якби не холодні зими, екологічної катастрофи нам було б не минути.

Фосфати в миючому розчині виконують функції пом'якшення води, ініціювання процесу милоутворення, диспергування твердих частинок, омилення жирів, буферної добавки, стабілізатора забруднень у розчині.

ТВФ впливає на первинну миючу дію, перешкоджає відкладенню опадів на деталях пральних машин і тканини, повторному осадженню забруднень на тканині (вторинна миюча дія), що викликає посіріння тканини. Конденсовані фосфати мають безліч переваг: вони не ушкоджують волокна тканини, не впливають на барвники, вони не мають токсичного дії на організм людини, тварин, рослин, не викликають алергічних реакцій. Жоден з використовуваних дотепер замінників не виконує зазначених функцій настільки блискуче, як їх виконують конденсовані фосфати.

Ще в 60-ті роки в СРСР проводилися дослідження, результати яких повністю співпали з думкою зарубіжних учених. Виявилося, що сполуки фосфору порушують кислотно-лужну рівновагу клітин шкіри, викликаючи дерматологічні захворювання. Однак у побутовій хімії фосфати почали масово використовувати саме в цей період. Коли, через 25 років учені довели їх шкідливий вплив, багато країн, першою з яких була Японія, поступово стали відмовлятися від цього з'єднання. У СРСР на проблему не звертали належної уваги аж до його розпаду, кажуть експерти, хоча норма фосфатів жорстко контролювалася.

 

Сполуки фосфору впливають і на функціонування організму в цілому, оскільки, контактуючи зі шкірою, вони проникають безпосередньо в кров. В результаті можуть загострюватися хронічні захворювання, порушуватися обмінні процеси і функції печінки, нирок, скелетних м'язів.

 

На початку 1990-х, коли західні виробники тільки почали освоювати наш ринок, нашого споживача залучили професійно оформлені імпортні пральні порошки в якісних упаковках. Певним бар'єром на перших порах виступила висока ціна, але зате на боці цих порошків був дуже серйозний аргумент: вони дійсно відмінно прали.

 

Сьогодні ми настільки увійшли у смак, що вже практично не мислимо своє життя без «морозної свіжості». Українцям дуже складно піти шляхом споживачів з інших країн і сказати фосфатним миючим засобам тверде «ні». По-перше, про шкоду фосфатів у нас говорять нечасто. По-друге, хоча безфосфатні порошки в Україні є, в роздробі вони не продаються: їх можна замовити в Інтернеті за попередній оплаті або придбати за допомогою мережевого маркетингу.

 

Споживання порошків в Україні щороку зростає на 10-15% і в 2012 році перевищила 400 тис. т. При цьому за останні десять років вміст фосфатів у стічних водах Дніпра зріс втричі - з 8 до 22 мг/л води, тоді як у західних країнах їхня кількість не перевищує 1 мг/л. Кожен грам фосфатних сполук з пральних порошків викликає зростання 5-10 кг синьо-зелених водоростей, позбутися яких украй складно. Їх цвітінням можна помилуватися біля берегів Дніпра в Києві, хоча ще п'ять років тому цієї рослинності не було взагалі.

Коли ж ці водорості гинуть, вода набуває неприємного запаху і смаку, який зберігається і у водопровідній воді. І це ще півбіди - в річці водорості виділяють токсини паралітичної групи, які не руйнуються ні високою температурою, ні обробкою хлором і негативно впливають на нервову систему людини. А при тривалому вживанні води, що містить навіть низькі дози цього токсину, може розвинутися рак кишечника і печінки.

 

У Євросоюзі вже понад 10 років тому відмовилися від застосування в побуті порошків, що містять фосфатні добавки. На ринках Німеччини, Італії, Австрії, Голландії та Норвегії продаються тільки безфосфатні мийні засоби. У Німеччині застосування фосфатних порошків заборонено федеральним законом. В інших країнах, таких, як Франція, Великобританія, Іспанія, відповідно до урядовими рішеннями вміст фосфатів у СМС суворо регламентовано (не більше 12%).

 

Наразі у Німеччині, Італії, Австрії, Норвегії, Швейцарії та Нідерландах перуть тільки порошками без фосфатів. У Бельгії понад 80% порошків безфосфатні, в Данії - 54%, Фінляндії і Швеції - 40, Франції - 30, Великобританії та Іспанії - 25, Греції та Португалії - 15%. У Японії вже до 1986 року в пральних порошках фосфатів не було взагалі, тому що шістьма роками раніше антифосфатні закони були прийняті в 42 з 48 префектур. Закони про заборону фосфатів у прально-мийних засобах діють в Республіці Корея, на Тайвані, в Гонконгу, Таїланді і в Південно-Африканській Республіці. У США такі заборони охоплюють понад третину штатів. І нічого, перебоїв з пральними порошками ні в одній з цих країн помічено не було.

 

Просто виробники знайшли, як пристосуватися до нових жорстких вимог. Натомість фосфатів у пральні порошки вводять біологічно інертні, екологічно безпечні речовини - цеоліти. Використовують їх уже близько чверті століття. Досвід показав їх переваги і підтвердив нешкідливість. Це - у всьому цивілізованому світі. Але ті ж фірми, які у своїх країнах випускають безфосфатні порошки з цеолітом, в Росії під тими ж торговими марками виробляють порошки з фосфатами. Так, дуже добре відома фірма «Проктер енд Гембл» в США ще в 80-ті роки виробляла «Аріель» із зменшеним вмістом фосфатів і взагалі без них.