Житлове будівництво: європейська історія

В експлуатацію, за підсумками першого півріччя, було прийнято 3,3 млн кв. м загальної площі житла. Це на 18,2% менше, ніж за аналогічний період минулого року.

 

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-коумнального господарства поставило за мету створення сприятливого інвестиційного клімату шляхом дерегуляції будівельної діяльності. Мовляв, це сприятиме розвитку будівництва та наблизить його до європейських норм.

 

А як сама Європа еволюціонувала у будівництві, зокрема житловому? Спробуємо пригадати.

Хоча будівельна мода не раз змінювалася, в Англії вже багато століть віддають перевагу міцним кам'яним або цегляним будинкам. Спочатку – це були замки. 

 

У Середні віки у кожного поважаючого себе сера повинен був бути власний кам'яний замок, який представляв собою досить похмуру споруду - важку, масивну, з вежами й вузькими вікнами-бійницями. Справа в тому, що їхніх власників мало цікавив декор - головною функцією такого житла була оборона. «Мій будинок – моя фортеця» - схоже, англійці прийшли до цього досить рано і сприйняли буквально. 

 

З часом маєтки аристократів ставали більш естетичними і розрахованими на приємне проведення часу. Хоча будівлі як і раніше будували міцні і надійні, на них з'являлися прикраси. Зовні такі будинки, як правило, облицьовували декоративною цеглою, яка поєднувалася з оздобленням деталями з білого тесаного каменю. Ці деталі прикрашалися переплетиними завитками різьблення, масками, фігурами фантастичних істот. Таке контрастне поєднання декоративних білокам'яних частин і цегляних площин було характерною рисою англійської садибної архітектури.

 

У центрі будинку розміщувався хол – парадний зал, стіни якого прикрашали різьбленими дубовими панелями, мисливськими трофеями, зброєю, портретами славетних предків. Стеля покривався ліпниною або відкритими різьбленими кроквами. Обов'язковими атрибутами холу були величезний камін, який іноді доходив до стелі, а також широкі сходи, прикрашені скульптурами і різьбленими дерев'яними поручнями. По одну сторону холу розташовувалися житлові кімнати, по іншу – господарські приміщення.

Читайте також: Як визначити прибудинкову територію

 

З часом життя в Англії демократизувалася, мати власні комфортабельні будинки хотілося всім і кожному, що призвело до масового будівництва таунхаусів і котеджів. 

 

Зауважимо, в перекладі з англійської, слово «таунхаус» означає «міський будинок». Спочатку так називали міську резиденцію представників аристократії. Такі будинки могли стоять окремо, але в більшості випадків вони були вбудовані в ряд і примикали один до одного. Внаслідок цього досить важко було розрізнити, наприклад, скромні таунхауси дрібної аристократії і рядову забудову верхівки британської буржуазії, так як архітектурно вони зливалися один з одним.

 

В той же час котеджами спочатку називали будинки орендарів, в основному, з категорії малоземельного залежного селянства. Відмінною рисою таких будинків була комора і присадибна ділянка. 

 

Технологія будівництва та архітектурно-планувальні рішення як перших, так і других принципово не різнилися. Це були міцні і добротні цегляні будинки типово англійського «вертикального» стилю (весь простір житла вибудовується по вертикалі).

 

На превеликий жаль, після Першої світової війни багато (але не всі) британські таунхауси, як такі, на відміну від котеджів, зникли. Вони стали звичайними міні-комплексами квартир.

У Німеччині, як і в Англії, любили будувати також надійно, беручись за цю справу з усією німецькою завзятістю. Однак, у Середньовіччі замки німецьких князів і герцогів, на відміну англійських, нерідко будувалися за примхою того чи іншого правителя і представляли собою як шедеври світської архітектури, так і виключно військові укріплення.

 

У свою чергу бюргери (вільні громадяни німецьких міст, що мають «міське право») жили в фахверкових будинках, основу яких становив дерев'яний каркас, наповнення – цегла або камінь. Завдяки такому поєднанню ці будинки були дуже міцними і переважно двоповерховими: на першому поверсі, якщо господар займався якимось ремеслом або торгівлею, могла бути пекарня, аптека, магазин тощо, на другому розміщувалися житлові приміщення. Міцність конструкції стін не створювала проблем з покрівлею: нагорі ладналася потужна кроквяна система, яка потім покривалася натуральною керамічною черепицею.

 

Якщо говорити про бюргерський стиль, то він був досить простий і консервативний, оскільки грунтувався на смаках ремісників і дрібних торговців. У таких будинках все було раціонально і функціонально: оздоблення фасадів білим каменем, стриманість декору, міцність і надійність меблів. Все це відповідало німецькій діловитості і прагненню до сталого достатку.

 

Варто зауважити, подібні будинки у свій час також будувалися і в Австрії, і в Голландії, де спосіб життя населення був почасти схожий на німецький. Хоча і не без особливостей. Наприклад, у Голландії через дороговизну землі в містах будували типові «трьохвіконні» будинки, розраховані на одне сімейство. При цьому на досить вузькому фасаді були посаджені близько одне до одного три високих і вузьких вікна. Зазвичай прикрасою такого фасаду служили декоративний балкончик і різьблені білокам'яні гірлянди. 

У давні часи в Норвегії будували дерев'яні будинки «підвищеної міцності», оскільки погода у скандинавських краях не балує. Зокрема, споруджувалися дві огороджувальні конструкції – зовнішня та внутрішня, що дозволяло протистояти ураганним приморським вітрам, а також безболісно переживати низькі температури. Пізніше тут, як в Англії та Німеччині, також прийшли до будівництва кам'яних будинків, тим самим повністю вирішивши проблему захисту від негоди.

 

Читайте також: Альтернативне електропостачання будинку: що потрібно знати

 

Щоб не пускати в будинки холод, скандинави будували їх по-особливому, максимально наближаючи один до одного. Часто одна зі стін будинку була спільною з сусідами, що допомагало зберігати тепло в оселі. Так в містах з'явилися цегляні зблоковані будинки за типом міських англійських або голландських. Однак, все через той же холод, вікна в таких будинках робили невеликими. Як наслідок, лінійки скандинавської міської архітектури, які мало відрізняються одина від одної, виглядали досить жалюгідно. Щоб цього уникнути, норвежці розфарбовували фасади будинків у різні кольори: колорит сусідніх будівель і фарбування стін, віконниць і лиштв кожного будинку відрізнялися. У результаті виходила весела вулична мозаїка. 

 

Варто зазначити, будинки скандинавів були в основному двоповерхові, причому житлові приміщення, як і в бюргерських будинках, розміщувалися на другому поверсі. Однак, не тому, що скандинави теж любили займатися різними ремеслами, а тому, що на другому поверсі найчастіше було тепліше.

 

Інтер'єр норвезького будинку підпорядкований принципу раціональності, в ньому немає південної химерності. Меблі були відносно простими, декоративне оформлення, яке включало килими, штори, покривала, настінні прикраси, не відрізнялося барвистістю. Але незважаючи на таку відносну простоту інтер'єрів, скандинавські будинки дуже комфортабельні. 

 

Що ж з будівництвом житла в Європі зараз? На зміну монументальним кам'яним і цегельним будинкам, які зберігають в собі певний стиль і характер епох, прийшли легкі конструкції - так звані каркасні і пінобетонні будинки… Але це вже зовсім інша історія.