Головною причиною непомірно високих витрат на забезпечення енергетичних потреб житлових будинків та бюджетних установ, величезних фінансових зобов'язань держави у сфері житлово-комунального господарства України є низька ефективність використання енергетичних ресурсів в цих секторах. Сьогодні більше 85% вартості ЖКП, що надаються населенню та організаціям бюджетної сфери, прямо або побічно пов'язані з фінансуванням тепло-, електро-, газо-, водопостачання, а також поточного ремонту інженерних мереж будівель і їх конструктивних елементів з метою підвищення теплового захисту.
Низька енергоефективність муніципальної енергетики збільшує витрати, що, у свою чергу, тягне за собою зростання соціальної напруженості. А вона стримує перегляд тарифів у бік покладання значної частини оплати послуг ЖКГ на населення та скорочення субсидій малозабезпеченим сім'ям на оплату житлово-комунальних послуг. Рівень максимально допустимої частки платежів за житло на початок 2011 року встановлено на рівні 15% від доходів громадян. Згідно з даними Держстату України, на ці цілі в середній українській родині (станом на середину 2011 р.) витрачається 10,4% доходу.
Перший економічний парадокс ЖКГ України:
Невисокий тариф є причиною високої ефективності використання енергоресурсів в місті, а низька ефективність є причиною високого тарифу. Незважаючи на зростання тарифів істотних поліпшень у рівнях ефективності виробництва, розподілу та використання тепла в системах, побудованих на базі технічних рішень1940-50-х років, немає. Головна причина існування цього парадокса – відсутність у виробника і споживача мотивації до зниження обсягів споживання енергоресурсів і, відповідно, витрат. Усунення причин існування подібної ситуації є найважливішим фактором у визначенні правильної політики реформування ЖКГ.
Читайте також: Енергоефективність: у зоні ризику
Другий економічний парадокс ЖКГ:
При переході на 100-процентну оплату в існуючих умовах ті, хто має можливість знижувати витрати, не мають бажання, а ті, хто має бажання, - не мають можливості. Ліквідація дотацій вбиває інтерес до зниження витрат і підвищення ефективності використання ресурсів. Суб'єкти, краще підготовлені до реалізації заходів щодо зниження витрат, муніципалітети та теплопостачальні підприємства втрачають економічну мотивацію. Навпаки, інтерес до зниження витрат різко підвищується у домогосподарств, які, проте, часто не мають можливості ані відмовитися від надаваних послуг, ані знизити рівень їх споживання, ані отримати від цього економічну вигоду.
Читайте також: Енергетика завдає теплового удару
Третій економічний парадокс ЖКГ:
У тих сферах і регіонах, де систематично проводять роботою по зниженню витрат, при 100-процентній оплаті населення платить менше за житлово-комунальні послуги, ніж там, де ця робота проводиться повільніше. Збереження існуючої структури «ринку» послуг ЖКГ (в тому числі системи договорів, утворення тарифів та оплати), може призвести тільки до одного результату – безконтрольного підвищення цін на послуги низької якості. В умовах відсутності конкуренції в середовищі виробника послуг і свободи споживача різко зростають можливості теплопостачальних організацій перекладати неефективні витрати на плечі населення. Маленькі і неорганізовані домогосподарства опиняються сам на сам із великими і добре організованими підприємствами. Навіть за наявності продуманих договірних зобов'язань цих двох сторін можливості споживача контролювати якісне їх виконання вельми обмежені.
Марія Цатурян
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
