Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Модернізація української економіки має спиратися на кардинальне підвищення ефективності діяльності комунальних підприємств, без цього неможливо забезпечити реалізацію реального, а не декларованого, місцевого самоврядування. Від того, наскільки ефективним є управління ними, залежить не лише наповнюваність фінансової бази місцевих органів влади та раціональне використання матеріальних ресурсів (тепло, енергія, вода тощо), але й економічна безпека України в цілому.

Відновлення економіки України потребує залучення значних фінансових ресурсів, в тому числі і на міжнародних фінансових ринках, які значною мірою орієнтуються на стабільність відносин України з головними фінансовими донорами – Світовим Банком та Міжнародним валютним фондом. Отримання ж кредитів від них регламентується необхідністю виконання низки умов, одна з яких – зменшення видатків державного та місцевого бюджетів, в тому числі шляхом підвищення тарифів для всіх категорій споживачів на послуги газо- і теплопостачання. Підвищення вартості комунальних послуг призведе до зростання ризикованості в діяльності комунальних підприємств, оскільки значна частина мешканців може перестати сплачувати за надані послуги. За таких умов керівництво всіх комунальних підприємств, і не лише в сфері ЖКГ, має опанувати сучасні підходи до управління ризиками своїй діяльності.

Теорія комунального ризику

Комунальні підприємства, не зважаючи на те, що вони знаходяться у власності місцевої територіальної громади, мають всі риси звичайного підприємства, яке діє в умовах ринкової економіки. Тому всі вони повноправно можуть вважатися суб'єктами підприємницької діяльності, а отже їх діяльність невіддільна від ризиків. У статті 42 Господарського кодексу України зазначено: «Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».

Читайте також: «Політичні камікадзе» не мають грошей на ЖКГ

Ризик-менеджмент комунальних підприємств повинен бути в центрі уваги територіальних громад, оскільки чим краще стан управління ризиками, тим більше фінансова база місцевого самоврядування, а відповідно і вище (за інших рівних умов) ступінь задоволення інтересів як споживачів послуг комунальних підприємств, інтересів місцевої громади загалом та інтересів представників місцевих органів виконавчої влади. Наразі існує широкий спектр визначень ризиків, під якими розуміються вірогідність певної події, власне сама подія, невизначена ситуація, невизначеність події і т.п. Дослідження проблематики управління підприємницькими ризиками на мікрорівні  відбувається на основі, головним чином, неокласичних, кейнсіанських і інституціональних підходів.

Безпечний варіант

Неокласична теорія вважає людину економічним суб'єктом, який діє раціонально, і який при ухваленні рішень, володіючи максимально повною ринковою інформацією, завжди здатний вибрати такий варіант дій, який пов'язаний з мінімальним ризиком. Від керівництва фірми в таких умовах залишається лише вибрати ефективний технологічно досконалий процес організації виробництва, найбільшим чином що відповідає типу ринку, на якому працює фірма. Ризик в рамках цієї концепції розкладається на два компоненти – розмір очікуваного прибутку і величину її можливих коливань. Відповідно, поведінка підприємця направлена на те, щоб, керуючись принципами граничної корисності, вибрати такий варіант інвестиційного проекту, який би забезпечив найменше коливання прибутку.

Економічне міркування

Свій власний варіант підходу до підприємницьких ризиків існує і в кейнсіанської теорії, згідно якого у вартість готової продукції повинні входити і витрати, викликані впливом непередбачуваних чинників, до яких, зокрема, зараховуються коливання ринкової кон'юнктури, наслідки природних і техногенних катастроф і тому подібне. На мікроекономічному рівні в кейнсіанській теорії розрізняють наступні види ризиків: а) ризик підприємця (або боржника, якщо використовуються залучені засоби), який виникає в результаті можливості неотримання підприємцем прибутків, на які він розраховував, інвестуючи засоби в певний проект; б) ризик кредитора, тобто ризик неповернення грошей, наданих у вигляді позики; в) інфляційний ризик, пов'язаний із знеціненням грошової одиниці.

Об’єктивна реальність

Інституціональний аналіз діяльності економічних суб'єктів виходить з того, що ризики в діяльності підприємців є об'єктивним чинником, який обумовлений такими причинами, як обмежена раціональність економічних суб'єктів (асиметричність інформації і нездатність найкращим чином проаналізувати отриману інформацію) і невизначеність очікуваних результатів. Для мінімізації ризиків підприємець вже повинен не тільки оптимізувати суто виробничі витрати, але і нести т.зв. транзакційні витрати, спрямовані на збір інформації і захист прав власності.

Читайте також: Не стріляйте в Міністра, він «грає» як вміє

Особливу увагу інституционалісти приділяють розгляду таких видів підприємницьких ризиків, як ризик недобросовісності контрагентів і ризик використання специфічних активів. На наш погляд, хоча всі вищенаведені концепції підприємницьких ризиків можуть застосовуватися при аналізі діяльності комунальних підприємств, найбільший теоретичний потенціал притаманний інституціональному підходу, як такому, який, по-перше, найбільшою мірою враховує невизначеність, притаманну ринковій економіці, та, по-друге, виходить із обмеженої раціональності підприємців та всіх інших «зацікавлених осіб» (так званих стейкхолдерів).

Як боротися з ризиками?

При розробці практичних рекомендацій стосовно напрямів підвищення ефективності управління ризиками на комунальних підприємствах потрібно застосовувати таке визначення ризиків, яке можливо було би піддавати кількісному аналізу. Вважаємо, що ризик можна охарактеризувати як комбінацію трьох елементів: деякої події, її ймовірності та наслідків. Відповідно підприємницький ризик в діяльності комунального підприємства – це комбінація: 1) події, пов’язаної з діяльністю комунального підприємства і яка впливає на нього; 2) імовірності цієї події; 3) наслідків події, які унеможливлюють досягнення запланованих цілей і в остаточному підсумку позначаються на інтересах територіальної громади. Практичним, як показує досвід консалтингової діяльності, є використання певної формули підприємницького ризику: ризик невиконання конкретного завдання того або іншого підрозділу підприємства внаслідок можливої події. Наприклад: ризик невиконання місячного плану виробництва внаслідок можливої поломки обладнання.

Потрібно звернути уваги на наступні обставини. По-перше, підприємницький ризик не може бути ризиком «взагалі». Ризик має конкретну сферу свого прояву, тобто певний функціональний підрозділ підприємства – виробничий, фінансовий і т.п. Тому, говорячи про підприємницькі ризики, ми маємо деталізувати їх, уточнюючи про яку саме функцію ми ведемо мову. По-друге, для того, щоб виникли ризики компанія повинна мати цілі своєї діяльності. Це твердження є логічним висновком з визначення ризику. Якщо в компанії відсутній виробничий, фінансовий, маркетинговий річні плани, то немає сенсу займатися пошуком ризиків. Вони відсутні: немає цілей підприємницької діяльності – немає ризиків.

Читайте також: Як ефективно вкладати гроші в ЖКГ

По-третє, ризики можуть стосуватися не лише загрозливих, але й сприятливих для підприємства подій. Керівництво підприємства має навчитися не лише захищатися від ризиків-загроз, але й використовувати ризики-можливості. Компанія має передбачити свої дії не лише, наприклад, у випадку підвищення відсотків по кредиту, а й у випадку їх зниження.

До та після комунальних подій

Усі заходи щодо управління ризиком можна поділити на доподійні і післяподійні. Перші, як випливає з назви, планують і здійснюють завчасно, а другі – після того, як непередбачена подія вже відбулася. До доподійних заходів відносять: страхування, самострахування, попереджувальні організаційно-технічні, юридичні, договірні й інші заходи для передачі ризику. Післяподійні заходи – це одержання ресурсів на ліквідацію збитків у вигляді фінансової допомоги, позик тощо. Найпоширенішими методами управління ризиками є наступні: уникнення ризиків чи відмова від них; прийняття ризиків на себе; запобігання збиткам; зменшення розміру збитків; страхування; самострахування; передачі ризиків (відмінний від страхування).

Що заважає?

Сутність методу полягає в тому, що керівництво компанії свідомо ігнорує як активні дії по впливу на ризик, що можуть модифікувати ризик (зменшити імовірність виникнення факторів ризику та/або зменшити розмір можливих збитків), так і пасивні, – створення резервів та страхування ризиків. Як правило, до цього методу звертаються в двох випадках. По-перше, тоді, коли використані всі наявні можливості по модифікації ризиків, та, по-друге, тоді, коли «не вдається визначити ризики, а також передати їх або задіяти інші методи управління ризика- перше місце, який займає метод прийняття ризиків на себе серед основних методів управління ризиками, пов’язано, на нашу думку, саме з неможливістю ідентифікувати ризики, які постають перед комунальними підприємствами.

Питання виявлення ризиків та розробки методів управління ними не відносяться на комунальних підприємствах до числа першочергових. Для комунальних підприємств в якості факторів ризиків відзначається недостатнє фінансування бюджетних установ. Проте, ця обставина не має ніякого відношення до виникнення ризиків, оскільки кожного року ситуація недостатнього фінансування повторюється, що свідчить про стабільний характер дії цього фактору. Отже, він не може бути віднесений до ризикованих факторів, тобто таких, які можуть мати місце, а можуть і не відбутися. Звертає також на себе увагу і відсутність серед основних такого методу управління ризиками, яким є страхування, що прямо вказує на невикористаний потенціал його застосування на комунальних підприємствах.