Газова пастка, або що Україні робити з олігархами?

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Ми вже писали про те, що той, хто тримає руку на енергетичному пульсі - володіє світом, принаймні задає тон у високій політиці. На прикладі Дніпропетровщини ми розповідали про енергетичної безпеки країни і пов'язаних з нею політичних, і соціальних ризиків у розрізі ЖКГ (див. «У.К.» від 21 травня 2014 року). Приводом для аналізу стало те, що за сукупністю більш 50% енергопостачальних та генеруючих (ТЕЦ) потужностей в Україні зосереджено в руках ДТЕК Ріната Ахметова, як і сировинна база для генерацій. А такі ключові для України регіони, як Київська та Дніпропетровська області залежні від ДТЕК фактично на 100%.

Однак тема енергетичної безпеки не вичерпується тільки електроенергією. Газова складова енергобезпеки не менш значуща. Особливо це стосується регіонів, що мають високий ступінь газифікації, c розташованими в них містоутворюючими промисловими підприємствами. Для них газ є невід'ємною частиною технологічного процесу і не може бути заміщений або взагалі важкозаміщений. А до таких регіонів сміливо можна віднести всі індустріально розвинені регіони України.

Контроль над регіональними газовими ринками країни - газорозподільними потужностями обласних і міських компаній (облгазів та міськгазів), дозволяє впливати на економічні та соціально-політичні процеси, що відбуваються в регіонах, через управління потоками енергоносіїв.

Газові «наглядачі» України, - хто вони?

За даними учасників ринку, на грудень 2013 року під контролем Дмитра Фірташа перебувають 31 газорозподільна компанія, у тому числі «Вінницягаз», «Волиньгаз», «Дніпропетровськгаз», «Житомиргаз», «Коростишівгаз», «Закарпатгаз», «Запоріжгаз», «Мелітопольгаз», «Івано-Франківськгаз», «Тисменицягаз», «Київоблгаз», «Кіровоградгаз», «Кримгаз», «Луганськгаз», «Львівгаз», «Миколаївгаз», «Рівнегаз», «Сумигаз», «Тернопільміськгаз», «Хмельницькгаз», «Черкасигаз», «Чернігівгаз», «Чернівцігаз», «Севастопольгаз» - в сукупності до 70% роздрібного газового ринку України.

Читайте також: Підсумки «газових» переговорів: хто піде на компроміс?

Власники ще ряду газорозподільних компаній знаходяться в кіпрських офшорах (за даними джерел на ринку, ці компанії пов'язують з Віктором Вексельбергом) - «Дніпрогаз», «Криворіжгаз», «Донецькміськгаз», «Харківгаз», «Харківміськгаз» - сумарно пан Вексельберг контролює до 20% українського роздрібного ринку. Решта 10% ринку розподілені серед регіональних еліт.

Фактично, два мільярдери, український і російський олігархи практично монополізували газопостачання більшості областей країни. В кінці минулого року з'явилася інформація про швидке об'єднання газопостачальних компаній Дмитра Фірташа в одну структуру - газовий холдинг. В цей холдинг, імовірно, могли увійти і компанії, контрольовані Віктором Вексельбергом. При цьому потрібно розуміти, що пани Фірташ і Вексельберг щільно зав'язані з російський «Газпромом». Настільки щільно, що фактично, їх газові активи можна віднести до сфери повністю підконтрольної РАО «Газпром», оскільки законодавство України дозволяє вищезазначеним панам купувати у «Газпрому» природний газ за прямими контрактами.

Тримати руку на важелі

Події останнього півріччя різко змінили розклад сил на політичній карті України, що однозначно спричинить перерозподіл виробничих і фінансових активів у країні. Природно, хтось втратить, а хтось придбає. І не потрібно бути провидцем, щоб визначити основний вектор перерозподілу і його головних дійових осіб, як і те, що без серйозної «бійки» не обійдеться.

І перші провісники переділу сфер впливу - відмова компаніям Фірташа в продовженні контрактів на оренду Іршанського та Вільногірського ГЗК, а також «меседж» з боку Прем'єра Арсенія Яценюка, щодо стягнення 6 млрд дол. боргу компаній Дмитра Фірташа «перед Україною».

Враховуючи, що контроль над газопостачанням стратегічно важливий для управління соціально-економічними і політичними процесами в країні, небезпечною видається ситуація, коли в державі важелі впливу на енергобезпеку знаходяться в руках людей і структур, лояльність яких, не кажучи вже про відданість і патріотизм сумнівна. Більш того, враховуючи васальну залежність вищезгаданих персон від російського Газпрому, використання таких важелів проти інтересів України досить імовірно, особливо на тлі газового протистояння між Україною і Росією, і збройного конфлікту з проросійськими формуваннями на Сході країни.

Пропоную на прикладі Дніпропетровщини, розглянути потенційні загрози, що виникають у зв'язку із знаходженням газових важелів «не в тих руках».

Читайте також: «Газова» політика привела до роздоріжжя

ПАТ «Дніпропетровськгаз», ПАТ «Дніпрошина», ПАТ «Дніпрогаз» повністю покривають регіон послугами газопостачання - природним, стисненим та зрідженим газами. Від якості, кількості та регулярності поставок безпосередньо залежать тисячі промислових підприємстві, у тому числі, підприємства ЖКГ та населення.

У промисловому споживанні, при припинення або обмеження газопостачання, підприємства Дніпропетровська, Кривого Рогу, Дніпродзержинська, Новомосковська та інших міст області будуть змушені або взагалі припинити роботу, або обмежити виробництво. Це однозначно, тягне за собою соціальні наслідки безробіття і зниження рівня життя населення. А також проблеми з бюджетним фінансуванням шкіл, лікарень, дитячих садків, оскільки неминуче зниження або припинення надходжень податків до місцевих бюджетів.

У побутовому споживанні, відсутність централізованого і балонного газопостачання населенню радості також не доставить. І, якщо в приватному житловому секторі існує потенційна можливість переходу на використання твердопаливного обладнання для приготування їжі та опалення, то в багатоповерховій міській забудові - це вельми проблематично і загрожує наслідками.

Ефект доміно

Окремим рядком слід прописати, що, у разі припинення або обмеження газопостачання в опалювальний період, наслідки можуть бути катастрофічними. Споживачі, (а це не тільки мешканці багатоквартирних будинків, але і юридичні особи), заміщаючи залежне від постачання газу централізоване опалення на автономне, або індивідуальне, будуть шукати альтернативу у використанні електроенергії для опалення. Це обов'язково призведе до мережевих перевантажень особливо в багатоквартирних будинках. Наслідок цього - віялові відключення електроенергії, з усіма витікаючими наслідками.

Загалом, картинка виходить апокаліптична. На жаль, так воно і є. На Дніпропетровщині, Харківщині, Київщині, та мабуть, в будь-якому регіоні України блага цивілізації і економіка прямо залежні від постачання електроенергії і газу.

В який раз, напрошується висновок про те, що той, хто контролює постачання і розподіл енергоносіїв - контролює країну, її регіони і цивілізацію взагалі. Відповідно, необхідно як можна швидше «змінити руки на газових важелях», хоча б на час, до того, як ситуація в країні нормалізується. Інакше, газова пастка може закритися в будь-який момент, що призведе до соціальних і економічних потрясінь.

Як, і якими інструментами це можна зробити, вже було запропоновано в статті «Заручники енергетичного монстра, або що робити Коломойському з Ахметовим». Квінтесенція пропозиції полягає в тому, що в нинішній політичній та економічній ситуації, найбільш ефективним способом забезпечити енергетичну безпеку в Україні взагалі, та її регіонах зокрема, є перехід контролю над генеруючими, транспортують та постачають енергію потужностями, незалежно від форми власності, під повний контроль держави, або об'єктивно лояльних до держави керуючих структур.