Переломити ситуацію на краще взялися парламентарії та затвердили Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки. Влада не може нахвалитися: нарешті забезпечено реалізацію конституційного права на житло громадян, які тривалий час проживають у гуртожитках.
Та чи не зарано святкується перемога?
Немає нічого більш постійного, аніж тимчасове
Первісно гуртожитки (мова не йде про студентські чи учнівські) призначалися для тимчасового проживання працівників підприємств, які не мали власного житла. За радянських часів, коли квартирна черга не тільки існувала, а й реально рухалась, такі помешкання були перевалочним пунктом для молодих спеціалістів на шляху до окремої квартири. Та після розвалу Союзу, малокомфортні кімнати у гуртожитках стали постійним і єдиним місцем проживання для майже півтора мільйона українців. Чекаючи на квартири люди спочатку народжували дітей, а тепер навіть онуків доглядають, все у тих же тимчасових помешканнях.
З часом почалися нові проблеми: підприємства, на чиєму балансі перебували гуртожитки, почали банкрутувати, звільняти працівників, а мешканців гуртожитків – виселяти із кімнат «внікуди». Перспектива стати безхатченками вивела людей на вулиці. Почались акції протестів, мітинги…
Читайте також: Держава поділиться зайвим
У 2008 році після чергового пікетування Секретаріату Президента тодішній глава держави видав указ «Про заходи щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків». З 2009-го року у силу вступив і відповідний Закон. Громадяни, які не мають власного житла і більше п’яти років на законних підставах зареєстровані у гуртожитках та фактично там проживають, відповідно Закону, отримали право приватизувати власні кімнати. От тільки право хоч і отримали, але реальної можливості це зробити не мали. Внесені за два роки потому зміни до законодавства, ситуацію також не змінили.
Закон є, а виконувати його охочих немає
Про те, що закон повною мірою не виконувався, говорять і в комітеті Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики. У квітні цього року на комітетських слуханнях самі ж парламентарії озвучили найтиповіші порушення житлових прав мешканців гуртожитків. У цьому переліку: виселення мешканців без надання їм іншого житла, затягування органами місцевого самоврядування процесу приватизації тощо. Та є ще один, не менш важливий нюанс: гуртожитки часто є комерційно привабливими об’єктами. І просто брати та віддавати їх людям, бажання у так званих балансоутримувачів немає.
Щоб нарешті розв’язати ці проблеми, у червні цього року було затверджено Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків з державної – у власність територіальних громад. Якщо програму буде виконано у повному обсязі, то усього власників змінять 1058 гуртожитків, загальною площею понад 2,4 млн. кв. метрів. Щоправда, задоволення це не із дешевих. Загальний обсяг фінансування програми становить понад 1,2 мільярди гривень.
От тільки чимало хто з експертів переконані: ця Програма – не панацея. І передусім тому, що стосується передачі у власність громад гуртожитків тільки державної форми власності. У той час як найбільш проблемними були та лишаються ті, які свого часу включили до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації. Передавати їх територіальним громадам – у власників бажання немає. Аби вирішити і це питання, у Мінрегіоні розробили ще один проект -- Порядок надання власникам таких будівель компенсації. Якщо, звичайно, вони не захочуть повернути їх державі безоплатно.У найближчому майбутньому планують затвердити і його. А поки що: «Із прийняттям Закону «Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків…» в Україні створено ефективний інструмент комплексної, поетапної і відносно швидкої передачі гуртожитків у власність територіальним громадам», -- заявив одразу після прийняття Програми Володимир Рибак, голова комітету ВР з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства і регіональної політики.
А чи варто «таке» приватизовувати
Із меншим захватом на реалізацію цієї Програми дивиться колишній міністр ЖКГ, а нині голова Спілки власників житла України Олексій Кучеренко: «Передусім потрібно відзначити, що дана програма стосується тільки гуртожитків державної форми власності. І тут треба по 10 разів подумати в кожному випадку, чи варто віддавати їх на приватизацію. Наведу приклад: коли я був міністром, то хотів залучати фахівців з регіонів. Відверто зізнаюсь: на невелику зарплату. Але вони не їхали, бо я не міг їм житло надати. А гуртожиток, який належав міністерству, був заселений хтозна ким, тільки не працівниками міністерства. І зараз взяти і оголосити, що його треба приватизувати – досить дискусійне питання».
Читайте також: Виселяють із гуртожитку? Допоможе... прокурор
Подібна ситуація може бути і на державних заводах, переконаний експерт. Приміром, щоб директор міг залучати необхідні кадри з різних регіонів, йому потрібно чимось їх зацікавлювати: або зарплатнею, або принаймні доступним житлом (гуртожитком). «Тому мені здається, що ця програма більше носить передвиборчий характер. І саме тому вона в черговий раз не спрацює», - каже Олексій Кучеренко.
Між тим, навіть саме формулювання «приватизація гуртожитків», екс-міністр вважає недоречним. «Гуртожитки – це тимчасове, незручне, некомфортне житло. І виникає питання: а що ж ми приватизуємо? Одна справа, коли мова йде про малосімейки. Там дійсно є кімнати з елементарними зручностями. Але коли йдеться про кімнати на блоці, із єдиними на всіх кухнею та туалетом, і в кожній кімнаті живе по 4 людини. Мені до кінця не зрозуміло, чи треба взагалі приватизовувати такі приміщення».
Та саме прийняття цієї Програми та закону – події принципові. Тим самим, переконує експерт, держава і влада визнають: ми не вирішили питання побудови соціального та доступного житла, у нас немає сьогодні розвинутого сектору оренди квартир. А це все, мовляв, могло би стати альтернативою програмі приватизації кімнат у гуртожитках. Причому ключове тут слово «могло б». «Я не вважаю, що Програма допоможе вирішити цю проблему в масштабах держави, але для десяти чи сотні людей, якщо вони отримують хоч маленьке, поганеньке але власне житло – це вже буде позитивом», резюмував експерт.
Програма максимум – кожному по квартирі
Тим часом, в Асоціації мешканців гуртожитків України переконані: зараз приватизацію кімнат більше імітують, ніж реалізують. Мовляв, законодавча база на папері питання вирішила. А практично ніхто нічого не робить.
«Затверджена Програма про передачу гуртожитків – це звичайно добре. Але ж не треба нас дурити: є будівлі, які уже перебувають в комунальній власності. Та до цього часу жодних кроків назустріч не зроблено. Закон просто не діє! Йде відвертий чиновницький саботаж на місцях», -- каже Анатолій Буднік, президент ВОГ «Асоціація мешканців гуртожитків». За його словами, по сьогоднішній день своє законне право приватизувати кімнату людям доводить у судах виборювати. «Де є політична воля – там діло пішло. Наприклад, у Луганську гуртожитки реально віддали людям. В деяких уже навіть ОСББ створено», говорить пан Буднік.
Читайте також: Гуртожиток - сувора школа життя
Що ж до повернення територіальним громадам будівель, які свого часу були включені у статутні фонд підприємств, то тут, переконаний президент Асоціації, діяти потрібно рішуче: «Ці гуртожитки свого часу протизаконно ввели в статутні фонди. Вони побудовані за народні кошти і мають бути повернуті народові».
Однак, провести приватизацію кімнат у гуртожитках – це, так би мовити програма мінімум, яку перед собою ставить Асоціація. Програма максимум: забезпечити мешканців житлом, відповідно до санітарних норм. «Відповідну програму ми вже розробили. У вересні будемо її презентувати на міждержавному рівні. Вона не просто має вирішити житлові проблеми мешканців гуртожитків, а й стати моделлю економічного розвитку країни. Адже для того, щоб забезпечити житлом усіх мешканців гуртожитків, потрібно побудувати більше 100 млн кв. метрів. Уже навіть потенційні інвестори знайшлись. І найбільша допомога, на яку ми розраховуємо від держави, щоб вона не заважала».
До речі: за даними Мінрегіону, в цілому по Україні, станом на квітень 2012 року в Україні нараховується 4045 гуртожитків, на які поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». У них проживає понад 468 тисяч громадян, зокрема, у 1966 гуртожитках комунальної власності більше 237 тисяч громадян, у 1155 державних – більше 130 тисяч, та у 924 приватних – майже 92 тисячі громадян.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
