Досягнуті муніципалітетами результати з ефективного використання фінансових ресурсів у житлово-комунальній сфері не завжди адекватно оцінюються в Україні. Як правило, на новий звітний період дохідна база, сформована за рахунок податкових відрахувань, коригується в бік зменшення на величину економії, яка отримана в результаті модернізації ЖКГ. Фактично, міста, які ризикнули провести реформування комунальних об'єктів галузі, опинилися в невигідному становищі, що абсолютно неприпустимо.
Досі невирішеною залишається проблема компенсації муніципальним утворенням додаткових витрат на утримання житлово-комунальної сфери у зв'язку з існуванням пільг з оплати житла та комунальних послуг, встановлених законами України для окремих категорій громадян.
Важливим джерелом акумулювання коштів для потреб ЖКГ є муніципальні позики. У світовій практиці облігації такої позики являють собою найважливіший спосіб одержання коштів для місцевих адміністрацій. Вони є одними з найбільш надійних видів цінних паперів і гарантуються податкові повноваження місцевих адміністрацій та муніципальної власністю. Погашення позики здійснюється наданням квартир та надходженнями від депозитних вкладів, куди поміщають залишилися від фінансування проектів кошти.
Існує можливість залучення житла та об'єктів комунального призначення в систему страхування майна, в першу чергу це відноситься до страхування ризиків, що виникають у юридичних і фізичних осіб внаслідок аварій на комунальних мережах. У цьому випадку страхувальниками будуть виступати державні і недержавні установи, підприємства, організації, а також приватні особи, а страховиками - наявні або спеціально створені страхові компанії. Останні, прагнучи до мінімізації своїх витрат, економічно зацікавлені в контролі за станом комунальних мереж та своєчасне проведення планово-профілактичних ремонтів обладнання. Встановлення пільгового режиму діяльності страхових організацій має певною мірою знизити рівень страхових внесків на оплату послуг такого роду, що є вельми важливим, оскільки внаслідок високої аварійності комунального господарства в більшості регіонів України такий внесок буде досить високим. Однак, оскільки добровільне страхування здійснюється з прибутку і доходів юридичних і фізичних осіб, то дуже велика ймовірність, що даний вид страхових операцій може не отримати широкого розповсюдження.
Читайте також: Депутати виконують "комунальну місію"
У цьому зв'язку необхідно поділ страхових платежів на обов'язкову та добровільну частини, перша з яких буде включатися в собівартість продукції установ, підприємств та організацій. Для фізичних осіб можна передбачити сплату обов'язкових страхових внесків лише у разі отримання високих доходів. Розділ леніє страхових внесків на обов'язкову та добровільну частині повинно проводитися або на федеральному, або на місцевому рівні, але обов'язково диференційовано, з урахуванням стану комунальних мереж, охоплення населення централізованим комунальним обслуговуванням, а також стану бюджетної сфери підприємств промисловості та інших факторів. Найважливішим питанням реформи ЖКГ є податкова політика в житлово-комунальній сфері. В умовах поетапного підвищення тарифів на оплату житла і комунальні послуги, коли в структурі договірної ціни підприємств-підрядників, які експлуатують об'єкти ЖКГ, зберігається значна бюджетна складова, необхідно запровадження гнучких механізмів оподаткування житлово-комунальної діяльності з метою зниження сукупних витрат при виробництві послуг. За розрахунками фахівців, такий підхід дозволив би значно знизити економічно обґрунтовані витрати на виробництво ЖКП, забезпечивши більш безболісний перехід на повну оплату населенням житла і комунальних послуг.
Зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів сприяло б більш оптимальний розподіл податкових надходжень між бюджетами різних рівнів, а також створення можливостей для отримання додаткових доходів від знаходяться на території муніципальних утворень об'єктів нерухомого майна. Слід розглянути питання про віднесення до місцевих податків податків на майно юридичних осіб, податку на землю. Значне збільшення податкових надходжень до місцевих бюджетів може дати оподаткування недобудованих об'єктів, незавершене будівництво, у відповідності з діючими правилами реєстрація недобудованих об'єктів для цілей оподаткування в даний час не проводиться.
Таким чином, в якості засобів, що спрямовуються на утримання та розвиток житлово-комунального господарства, можуть бути використані: акцизи; бюджетні кошти; кредити під державні гарантії, включаючи кредити Світового банку, інших міжнародних організацій; податок на величину коштів, які визначаються різницею продажної ціни житла всіх форм власності і собівартістю; частка податку з нерухомості; кредити під гарантії господарських суб'єктів, органів місцевого самоврядування; емісія цінних паперів (облігацій, сертифікатів, акцій) під забезпечення встановленим капіталом, нерухомістю, операції з цінними паперами і нерухомістю; амортизаційні виплати в житловому секторі; частина квартирної плати та оплати комунальних послуг.