Як вирішувати комунальні проблеми?

На запитання відповідає експерт «У.К.», юрист Андрій Осадчий.

 

 

Скажіть, будь ласка, який порядок створення приватного ЖЕКу (мається на увазі тільки обслуговування будинку та території. Без води, газу та теплопостачання)? Де затверджуються тарифи квартплати і чи затверджуються вони взагалі?               

 

 

Взагалі поняття «приватний ЖЕК»  побутове, воно  з юридичної точки зору некоректне. Послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території надаються виконавцем таких послуг. Згідно п. 1.3. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді (наказ  Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005  N 60) виконавцем   житлово-комунальних  послуг, в тому числі з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, може бути суб'єкт  господарювання (ПП, ТОВ, ПрАТ, ФОП),  предметом діяльності  якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг  та  який  може  забезпечити  виконання  обов'язків,  визначених  у частині  другій  статті  21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Економічно обгрунтовані розрахунки тарифів на такі послуги розраховуються у відповідності з Порядком формування тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкової території, затвердженим постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 року, та затверджуються органами місцевого самоврядування у відповідності зі ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

 

Читайте також: Українці воюють з ЖЕКами - опитування

            

 

               

 

ЖБК - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі об'єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і наступної його (їх) експлуатації. Житлово-будівельний кооператив є некомерційною організацією, метою якої є задоволення потреб його членів у житлі. Відносини між ЖБК та його членами регулюються Статутом та рішеннями правління ЖБК та загальних зборів. Члени ЖБК сплачують внески на утримання житлового будинку у розмірах, встановлених правлінням або загальними зборами ЖБК, які не затверджуються органами місцевого самоврядування. ЖБК не має на меті отримання прибутку, тобто не є суб’єктом господарювання – виконавцем житлово-комунальних послуг, відтак не може надавати такі послуги за договором.

 

 

 

 

Згідно п. 3 наказу Міністерства ЖКГ України №7 від 10 січня 2006 року для визначення кількості твердих побутових відходів за джерелами утворення проводяться її натурні виміри у населеному пункті протягом чотирьох сезонів року. За результатами обстежень проводиться розрахунок середньорічних та середньодобових обсягів утворення твердих побутових відходів на кожну розрахункову одиницю. Середньорічні та середньодобові обсяги утворення твердих побутових відходів погоджуються та затверджуються органами місцевого самоврядування як норми утворення твердих побутових відходів. Норми утворення твердих побутових відходів використовуються під час укладання договорів на надання послуг із вивезення та утилізації твердих побутових відходів з метою визначення обсягів виробництва та реалізації цих послуг.Уточнення та перегляд норм утворення необхідно проводити один раз на 5 років. Обласна державна адміністрація не входить до системи органів місцевого самоврядування.

 

Читайте також: Відходи "кинули виклик" розвиненим країнам

 

 

 

Згідно  ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 ЗКУ), Отже, ОСББ стає власником земельної ділянки та прибудинкової території лише після отримання державного акта про право власності на земельну ділянку.

1) Загальні збори ОСББ приймають рішення про оформлення права власності на землю. Рішення загальних зборів має бути оформлене у вигляді протоколу.

2) Особа, зацікавлена у придбанні земельної ділянки у власність, має звернутися до відповідної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія.

3) Землевпорядна організація, яка має ліцензію на виконання цих робіт, за замовленням ОСББ розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

4)  погодження проекту в ОМС,

5) реєстрація права користування в реєстраційній службі районноого управління юстиції.

 

 

            

 

Згідно ст.ст. 48-49  Водного кодексу України  спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та  скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води  та скидання  забруднюючих  речовин  із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, необхідність отримання якого не залежить від обсягу добутку води. А от згідно з ст. 19 Кодексу України Про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом. Умови користування надрами без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу передбачено частиною 1 ст. 23 Кодексу України про надра, де зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Отже, якщо землекориствувач – комунальне підприємство використовує свердловину для добутку води виключно лише для власних господарських та технологічних потреб і при цьому не перевищує ліміт 300 куб. м./добу – то такий дозвіл не потрібен. Якщо комунальне підприємство надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення – дозвіл на користування надрами потрібний.

 

 

Якщо у Вас є укладений договір про надання житлово-комунальних послуг з боржником Ви може скористатися спрощеною процедурою стягнення заборгованості – звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, оскільки справи наказного провадження вирішуються без присутності позивача та відповідача. Якщо ж такого договору не укладено – Ви маєте право звернутися із позовом про стягнення заборгованості в порядку позовного провадження, яке передбачає участь сторін в процесі. При цьому зверніть увагу на належне нормативне обгрунтування позову. Пунктом 15 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу затвердженого Постановою КМУ (надалі Примірний статут) житлово-будівельний кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому жилого будинку (будинків) та утримання при домової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Вимогами п. 43 Примірного статуту визначено, що при наявності Рішення суду про поділ паю особа визнається членом кооперативу з моменту набрання рішенням Законної сили. Вимогами ст. 384 ЦК України визначено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним кооперативом, є його власністю. У разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником. 

 

Читайте також: Українці рідше отримують субсидії на сплату ЖКП

 

Частиною 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує. Одночасно вимогами ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно до положень ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

 

Згідно до вимог ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами. Відповідно до положень п. 5 ч.2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-4 (надалі Закон) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або Законом.

 

Положення ст. 24 Закону передбачають, що балансоутримувач має право визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна, звертатись до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунку за споживання житлово-комунальних послуг.