ГоловнаПублікаціїЗарубіжний досвідЄвропейські рецепти "енергетичної дієти"

Європейські рецепти "енергетичної дієти"

Світові тенденції зростання вартості енергоносіїв вчать західні країни економити енергоресурси та шукати нові джерела енергії. Україні теж доведеться пройти цим шляхом, якщо країна прагне інтеграції у європростір.

Зростання вартості природного газу, підвищення комунальних тарифів та тенденції до їхнього подальшого збільшення вимагають від України системного підходу щодо енергозбереження. "Україна Комунальна" вивчала досвід найбільш розвинених у ЄС країн, які вже не перше десятиріччя вчаться економити енергію, як на побутовому рівні, так і на промисловому.

Німецька енергозалежність на шляху до свободи

Частка експортованих Німеччиною енергоносіїв становить на сьогоднішній день близько 80%. Жоден інший енергоносій не робить її такою залежною від іноземних експортерів, як газ. Тільки 16% споживаного газу добуваються в Німеччині, залишилися 84% поставляються з Норвегії, Голландії та Росії.

Дилему енергетичної безпеки Німеччина намагається вирішити шляхом енергозбереження та підтримки стабільної системи змішаного енергозабезпечення. В тому числі, державними дотаціями стимулюються екологічні, альтернативні види енергії і видобуток бурого і кам'яного вугілля. Як один з варіантів розглядається імпорт скрапленого газу, поставки якого можуть здійснюватися в танкерах, минаючи газопроводи. Від повернення до атомної енергетики ФРН, тим не менш, відмовляється. Звичайно, відмовитися від імпорту газу, частка якого в енергоспоживанні країни становить 20% в принципі неможливо.

При цьому газ обходиться кінцевому споживачеві майже вдвічі дорожче, ніж п'ять років тому. У 2006 році набула чинності директива «Енергетичні характеристики будівель», положення якої знайшли своє відображення в національному законодавстві країн-членів Євросоюзу. Відповідно до цієї директиви, розробленої Європейським парламентом і Радою Євросоюзу, загальна енергоефективність будівлі - це кількість енергії, споживана нею, крім іншого, на опалення, гаряче водопостачання, вентиляцію, кондиціювання повітря та освітлення. Оскільки будівлі стають енергетичними системами, дуже важливо налагодити взаємодію різних галузей. Що стосується Німеччини, то положення директиви ЄС введені в існуючий національний закон (норми) EnEv, який стосується енергозбереження.

Важливо відзначити, що впровадження енергозбереження в Німеччині фінансують банки і великі корпорації, а не держава. Капітал DENA - Німецьке Енергетичне Агентство - товариство з обмеженою відповідальністю - створено в 2000 році в Берліні, є федеральною структурою. Його засновниками є держава ФРН і фінансовий інститут - Кредитне відомство відновлення і розвитку (KfW) - це право порівну ділиться між федеральним урядом і банківською групою KfW.

Читайте также: Світова енергетика прагне могутності

Німеччина є країною, яка активно використовує сучасні технології енергозбереження та альтернативні джерела енергії. Сьогодні вже третину всієї електроенергії тут отримують від вітроустановок.

Берлін має намір економити на енергоносіях за рахунок альтернативних джерел енергії. Всі басейни будуть оснащені сонячними батареями. Приватні інвестори отримають можливість розмістити на дахах громадських будівель понад 100 тис. кв. м. сонячних батарей і подавати отриману енергію у міську мережу.

Норвезька енергетична ліберальність

Розробка програм з енергоефективності в Норвегії почалася в кінці 1970-х років з підготовки кількох планів, які подаються у вигляді звітів у норвезький парламент (Плани по енергоефективності).

1990-ті роки можна описати як період коригування програм з енергоефективності з урахуванням лібералізації ринку електроенергії, яка сталася у Норвегії в 1991-1992 рр. Період після 2000 року - період реорганізації урядових структур в більш вузькоспрямовані (цільові) установи і постановку цілей з розвитку відновлюваної енергетики. Таким чином, норвезький досвід можна охарактеризувати як процес забезпечення енергоефективності з урахуванням всіх аспектів лібералізованих ринків, цільового планування та захисту навколишнього середовища.

Головним принципом в галузі електроенергетики в Норвегії з кінця 1980-х років є те, що ціни на електроенергію повинні відображати її ринкову вартість, аналогічно принципу лібералізації енергетичного ринку в Росії. Високі ціни на електроенергію, які відображають її реальну вартість, зроблять інвестиції в сектор енергоефективності більш рентабельними, в той час як низькі ціни роблять їх менш прибутковими.

У Норвегії також приділяється велика увага питанням ефективності енергоємних галузей промисловості (виробництво алюмінію, феросплавів) та скорочення обсягів використання електроенергії для побутового опалення, створюються програми інвестиційної підтримки щодо особливих демонстраційних і дослідних проектів. Вже багато років запроваджено освітні програми по вдосконаленню навичок реалізації програм з підвищення енергоефективності та розвитку технологій в організаціях, які відповідають за експлуатацію будівель.

Австрійська житлова енергоефективність

З 1980 року в Австрії діють нові будівельні вимоги до теплоізоляції. З урахуванням цих і близько десятка інших нормативних актів ведуться розрахунки по споживанню. Приміром, місцеві домашні господарства витрачають на опалення житла та гарячу воду щорічно близько 2,5 млрд євро. З урахуванням додаткової потреби ще 1,5 млрд євро. В цілому на це витрачається близько 4,5% бюджету господарств. Все скрупульозно прорахувавши, австрійці знають, як заощадити в довгому ланцюгу від виробника до споживача. В Австрії вважають, що, використовувати тверде паливо (корисні копалини) не вигідно, тому його поступово перестали використовувати, починаючи з 2003 року.

Читайте також: ЖКГ прагне зняти енергетичний тягар

Здають свої позиції і дрова, але не остаточно, оскільки відомо, що в країні є 450 тис. печей. Але якщо буде прийнято рішення перевести їх на газ, зміниться весь ринок опалювальних приладів. Все це теж прораховано, аж до урахування підвищення цін на газ. Досить цікаві розрахунки за споживання електроенергії в промисловості. Вони такі ж дуже ретельні, як і в житловому секторі.

Статистика свідчить, що австрійська промисловість, яка дає близько 24% валового національного продукту країни, споживає трохи більше 30% електроенергії (це частка від загального кінцевого обсягу споживання). Оскільки більшість австрійських підприємств за місцевим та європейськими мірками є середніми і дрібними, у них не вистачає ні сил, ні коштів для енергозбереження, це бере на себе держава. У країні є ціла структура організацій, які допомагають у питаннях енергозбереження і енергоефективності. Наприклад, Палата економіки Австрії зі своєю регіональною мережею у всіх дев'яти федеральних землях, Асоціація галузей промисловості, Австрійська асоціація споживачів, Австрійське агентство з ефективного використання енергії, яке розробляє методи і засоби підвищення енергоефективності в промисловості. Не стоять осторонь і міністерства, інші владні структури, надаючи різні послуги або ж фінансуючи роботи з енергозбереження.

Крім того, держава через спеціальний банк фінансування комунальних екологічних інвестицій і консалтингових проектів виділяє федеральні субсидії. Ці кошти розподіляються за декількома напрямками: підприємств на охорону навколишнього середовища та енергозбереження (25%), інвестиції для обладнання ТЕЦ (від 10 до 20%), гранти на покращення теплових характеристик старих будинків (25-30%). 

 
Коментарі (1)
Sergiy
08 Липня 2014 p. 10:15
Перше, що треба зробити це зняти з ручного управління здійснення енергоефективних заходів.Зрозуміло, що кращої програми енергозбереження в Україні схваленої постановою КМУ від 27 червня 2000 року № 1040 не було. Однак тому, хто сидить на газовій трубі не вигідно було створювати законодавчий механізм стимулювання енергозбереження та виконувати інші заходи. Тому і досі споживач ніяк не впливає на зменшення споживання, а постачальники енергоносіїв не зацікавлені в зменшенні собівартості та обсягів постачання.Тому на ручному управлінні тільки розмовами та адміністративними заходами на зменшення споживання складно вплинути. Все закінчується справними цифрами у звітах(рапортуємо).