Новини по темі

02 Грудня 2019 p. 10:47
У Білорусі вирішили скоротити використання пластикового посуду  

13 Травня 2019 p. 11:22
Французьке архітектурне бюро представило проект реставрації Нотр-Дам  

14 Вересня 2017 p. 15:36
В Україні створять асоціацію із захисту споживачів компослуг  

Зарубіжний досвід і стабільність попиту на послуги ЖКГ - платником за користування комунальними послугами є кожний мешканець країни, - свідчать на користь того, що цей ринок не може бути не цікавий для бізнесу. Існуючу модель управління комунальною інфраструктурою не можна визнати ефективною, так як унітарні підприємства не мають достатньої зацікавленості в поліпшенні якості послуг і модернізації інфраструктури. Великою проблемою також є брак фінансування, так як витрати оператора не можуть бути компенсовані в достатньому обсязі за рахунок споживачів за дії тарифної системи визначення цін, а муніципальний бюджет не в змозі нести необхідні витрати.

Світовий досвід свідчить про те, що державно-приватне партнерство є одним з найбільш ефективних механізмів вирішення проблем у галузі житлово-комунального господарства.

Наразі в Україні реалізуються близько 40 проектів державно-приватного партнерства у сфері комунального господарства. Залучення приватного капіталу в комунальну сферу найбільш часто здійснюється шляхом передачі майна в оренду, приватизації або на підставі концесійного угоди.

Оренда

Довготривала оренда муніципальної власності нині є найбільш поширеним механізмом державно-приватного партнерства в цій сфері. На підставі договору оренди передаються інвестору у користування об'єкти комунальної інфраструктури. Орендодавцем виступає муніципальне унітарне підприємство, яке володіє об'єктом оренди на праві господарського відання. Нерідко в таких договорах передбачається зобов'язання інвестора щодо капітального ремонту або поліпшення (модернізації) орендованого майна. Інтерес бізнесу полягає в отриманні можливості стягнення з населення плати за надані послуги. В силу вимог антимонопольного законодавства укладення договору оренди комунального майна можливе лише за результатами проведення конкурсних процедур.

Приватизація

При приватизації муніципальні унітарні підприємства, котрі володіють інфраструктурою на праві господарського ведення, перетворюються у відкриті акціонерні товариства, в оплату статутного капіталу яких вносяться дані об'єкти інфраструктури. Початковим власником акцій стає муніципалітет. Далі акції знову створеного акціонерного товариства можуть бути продані приватному інвестору або продовжують залишатися у власності муніципалітету.

Концесія

Концесійна угода передбачає зобов'язання приватного партнера (концесіонера) створити та/або реконструювати певну цією угодою майно, право власності на яке належить або буде належати публічному партнеру (концеденту).

Концесія є найбільш зручним механізмом залучення приватного капіталу, так як, з одного боку, дозволяє зберегти право власності на об'єкти інфраструктури за концедентом, а, з іншого боку, передбачає широкі можливості для залучення приватного капіталу в цілях створення нових і модернізації існуючих об'єктів, а також забезпечення їх ефективного використання.

Концесійні угоди щодо комунальної інфраструктури успішно застосовуються у світовій практиці, проте в Україні ця форма ДПП поки не одержала широкого застосування на практиці, особливо це стосується відносин малих і середніх підприємців з місцевими та регіональними властями. Багато в чому ситуація обумовлена недосконалістю чинного нормативно-правового регулювання.

Всесвітнє партнерство

Державно-приватне партнерство найбільше розвиватися почало з XIX століття у Великобританії. Проекти ДПП розробляються зараз в 60-ти країнах світу. Тільки у Великобританії щорічно укладається до 80 нових угод, які забезпечують 17% економії для бюджету країни. За даними The National Council for Public-Private Partnerships, зараз в кожному американському місті від 23 до 65 муніципальних служб працюють у співпраці з приватним бізнесом. Його участь у подібних проектах дозволяє місцевій владі економити від 20 до 50% бюджетних коштів.

Читайте також: ДПП як рішення протиріч

Розвиток державно-приватного партнерства в економічно процвітаючих країнах дозволяє зробити висновок, що ЖКГ є найбільш перспективним сектором його використання. Аналіз практики використання ДПП дозволив виділити наступні тенденції його розвитку:

1. Перехід від галузевих концесій до міжгалузевим.
2. Нефіксовані терміни дії.
3. Проектне фінансування.

Державно-приватне партнерство в ЖКГ використовується з наступних причин:

- вирішуються фінансові проблеми;

- підвищується конкурентоспроможність на ринку приватних інвестицій;

- з'являється інструмент державного управління;

- впроваджуються принципи корпоративної соціальної відповідальності;

- формується здатність ЖКГ до розвитку;

- модернізується інфраструктура;

- підвищується ефективність та якість функціонування громадського сектору.

ДПП має поруч переваг, серед яких виділимо кращу оцінку фінансових коштів, кращу якість послуг, швидке просування проектів, більш високу визначеність, більшу кількість проектів, краще використання активів, більш ефективне регулювання, підвищення конкурентоспроможності, кращі стимули до реформи ЖКГ, генерацію додаткових доходів. Однак ДПП має і недоліки. Так, воно породжує корупцію і стимулює нечесну конкуренцію. У світі накопичений великий досвід використання ДПП у різних галузях, при цьому існує кілька основних форм такого партнерства: контрактне управління, оренда, приватизація і концесія.

Читайте також: Державу та бізнес об'єднує ЖКГ

Оренда є найбільш поширеною формою залучення приватних компаній у сферу житлово-комунальних послуг у світі. Але разом з тим, в цій формі недоліків та ризиків для власника найбільше. До істотних недоліків оренди відноситься те, що орендар не зацікавлений в інвестиціях і не несе відповідальності за стан основних фондів. Знову створені управляючі компанії в секторі житлово-комунального господарства не мають чіткої стратегії розвитку та залучення інвестицій. Пропоновані компаніями договори оренди не містять предметних інвестиційних зобов'язань.

З урахуванням світового досвіду, Україні необхідно розвивати некомерційне партнерство, яке інвестує прибуток лише в розвиток бізнесу. При цьому держава не продає об'єкти ЖКГ приватним компаніям, а укладає з ними довгострокові контракти на управління цими об'єктами, зберігаючи право власності і контролю якості послуг, цін і так далі. Таке партнерство особливо привабливе для довгострокових інвестицій у міський розвиток з подальшим продажем земельних ділянок приватним учасникам партнерства.

Некомерційне партнерство може здійснюватись у чотирьох формах: DB (проект і будівництво), DBО (проект, будівництво, експлуатація), DBОF (проект, будівництво, експлуатація, фінансування).

Концесія

При модернізації комунальних мереж проекти DB характеризуються середньою ефективністю, DBО і DBОF - низькою. Ефективність концесій невизначена. При модернізації комунальних можливостей DBО і DBОF володіють високою ефективністю, DB і концесії - середньої.

У світовій практиці використовуються два методи вибору приватних інвесторів:

1)      англо-саксонська система (проводиться три тендеру: окремо на проектування,

2)      будівництво і утримання (або управління).

3)      французька система (проводиться один тендер на всі види робіт/послуг).

Аналіз використання ДПП показав, що умовами успішного застосування є:

- добра певна законодавча база;

- простота та прозорість процедур;

- часткова структура розподілу ризиків і вигод;

- наявність соціальної і комерційної вигоди;

- акцент на очікуваний потік доходів;

- ініціатор проектів - громадський сектор

На наш погляд

Сенс реформи житлово-комунального господарства зводиться до трьох основних положень.

По-перше, необхідна технічна та технологічна модернізація інфраструктури, що дозволить поліпшити якість послуг і різко скоротити неефективний витрата ресурсів.

По-друге, розвиток конкуренції у зазначеному секторі економіки може замінити там, де це можливо і доцільно, природну і адміністративно-організаційну монополію вільною конкуренцією.

По-третє, інженерна інфраструктура, масове житлове будівництво та ЖКГ можуть стати, як показав досвід багатьох зарубіжних країн, чинником економічного зростання економіки, створення робочих місць в депресивних регіонах.

Інвестиції у фізичну інфраструктуру можуть збільшити продуктивність у промисловості в цілому за рахунок зовнішніх ефектів серед фірм або галузей та сприяння ринковим трансакціям і тим самим впливати в довгостроковому періоді на економічне зростання.