ГоловнаПублікаціїАналітика Державу та бізнес об'єднує ЖКГ

Державу та бізнес об'єднує ЖКГ

Найважливішою сферою використання методів і застосування механізму державно-приватного партнерства є комунальне господарство та соціальна сфера.

Історія розвитку

Говорячи про співпрацю органів влади та бізнесу, перш за все необхідно згадати Римську імперію, де для забезпечення управління та розвитку, існувала практика передачі в приватні руки ринків, портів, лазень і деяких інших значущих інфраструктурних проектів.
 
Це можна вважати відправною точкою в розвитку ДПП, тому що саме тоді реалізовувався його базовий принцип залучення приватних структур на право керування об'єктами, які належать державі. У середині 16 століття у Франції була здійснена споруда каналу за концесійном принципом.
 
Найбільш активно державно-приватне партнерство в концесійній формі починає використовуватися в 19 столітті. До ключових Європейським проектам цього періоду, необхідно віднести концесію на постачання води в місто, укладену з братами Перрье.
 
Сучасний термін державно-приватне партнерство, відомий як Public-Private Partnership, виник у Великобританії на початку 1990-х років. Саме тоді, уряд Джона Мейджора приступило до розвитку власної форми ДПП, як Private Finance Initiative. Її суттю була можливість передачі в руки приватних інвесторів функції будівництва, реконструкції та розвитку державних об'єктів. Паралельно розвивалася практика державно-приватного партнерства та у всьому Європейському союзі.
 
У лютому 2005 року, Євростат прийняв рішення про бухгалтерський розподілі договорів партнерства державного і приватного секторів. Це рішення повпливало на розмір дефіциту або профіциту державного бюджету та заборгованості держави. Євростат рекомендував, щоб активи, виділені для проектів між державним і приватним сектором були класифіковані як «недержавні активи», тобто, обходять бухгалтерський баланс держави. З точки зору бюджетного дефіциту та заборгованості, таке рішення має позитивний вплив на стан фінансів державного сектора.

Успішні приклади

У міру розвитку принципів ДПП та реалізації проектів за цією схемою, умовно європейські країни можна розділити на 4 групи:
 
1. «Просунуті». Великобританія, Німеччина, Італія, Ірландія, Франція. До характерними рисами цієї групи перш можна віднести наявність законодавчих актів, які регламентують діяльність інституту державно-приватного партнерства та забезпечують його ефективне існування. У зазначених країнах існує вже тривала практика застосування ДПП в різних галузях, а так само багатий досвід взаємодії бізнес-структур та органів державної влади, багато в чому завдяки яким стає зрозуміло, де механізми ДПП легко застосовні і здійсненні, а де це буде пов'язано з певними труднощами.
2. «Проміжні». Іспанія і Португалія. Дана група характеризується насамперед змінюється позицією уряду з даного питання, або відсутністю виразного законодавства стосується практики застосування механізмів державно-приватного партнерства, що в свою чергу викликає певну настороженість у представників бізнес-спільноти. Однак у той же час, ці держави досягли певного прогресу в реалізації великомасштабних інфраструктурних проектів при використанні ДПП.
 
3. «Запізнилися». Швеція, Норвегія, Люксембург та ін Загальним у цих держав є те, що ДПП тут відсутня практично повністю, або законодавчих актів покликані допомогти розвитку ДПП в регіонах знаходяться на початковій стадії впровадження.
 
4. Представники Центральної та Східної Європи, а також Росія. З боку експертів ставлення до цих держав неоднозначне. З одного боку існує приклад Угорщини, де проект будівництва автостради M5 абсолютно себе не виправдав з точки зору прибутковості і в підсумку державі довелося самому викуповувати частку концесіонера і гарантувати йому прибуток. У Польщі, побудований із застосуванням принципів ДПП ділянку траси А2, зв'язуючий Нови Томисль і Конін, котрий має протяжність понад 150 кілометрів, і є найбільшим і найдорожчим (близько 870 млн євро) транспортним проектом Польщі з залученням бізнес-струкутр, зіткнувся зі схожими як і Угорська автострада проблемами. За експертними оцінками, близько 60-80% проходить транспорту, об'їжджають платний ділянку автостради, і таким чином не приносить приватній особі жодних фінансових дивідендів.
 
У той же самий час, ряд дослідників відзначає вдалий досвід Чехії, де за допомогою механізмів ДПП на сьогоднішній день було реалізовано низку великих інфраструктурних проектів мають суспільно-державну значимість. Враховуючи те, що інститут державно-приватного партнерства в Чехії, не має глибоких коренів, досвід реалізації проектів у цій є не таким багатим як у країнах групи 1 і 2 груп.

ДПП - пріорітет державної політики

Більш докладно варто зупиниться на досвіді реалізації інвестиційних проектів з використанням механізму ДПП в деяких країнах. Державно-приватного партнерства в Німеччині надається велика роль у процесі трансформування національної економіки з індустріальної в інформаційну відповідно до пріоритетної урядовою програмою дій.
 
Ролі учасників ДПП розподіляються наступним чином: уряд створює умови для розвитку шляхом прийняття рамкового законодавства і проведення стимулюючої економічної політики, а приватний сектор - забезпечує впровадження цієї технології в економіку.
Найважливішою областю використання методів і застосування механізму ДПП в Німеччині, є комунальне господарство та соціальна сфера. Слід зазначити різноманіття форм співпраці муніципальних органів управління з приватним бізнесом. Наприклад, органи муніципального самоврядування доручають приватним компаніям виконання в повному обсязі або на рівні делегування окремих функцій виконання завдань по соціальному забезпеченню населення комунальними послугами, будівництва об'єктів інфраструктури та реалізації інших функцій, які відносяться до компетенції муніципальних органів влади. При цьому відбувається не тільки перерозподіл повноважень і прибутку від реалізації конкретних проектів, але й відбувається розподіл ризиків та відповідальності під гарантії прийняття більшої частини відповідальності органами муніципальної влади.
 
В інших розвинених європейських країнах, наприклад у Швейцарії, досвід якої у реалізації проектів ДПП не настільки тривалий, як в США і Великобританії, реалізація проектів ДПП має свої цікаві особливості. Діапазон і комплексність завдань, які потребують вирішення на рівні уряду, постійно розширюється і ускладнюється, що, у свою чергу, диктує органам державного управління необхідність орієнтуватися на інноваційний підхід для досягнення результату. На думку швейцарських економістів, уряд зобов'язаний кардинально змінити роль і спрямованість державної політики від держави «обслуговування» до «гарантійному державі». Тому в даний час влада Швейцарії намагаються активно використовувати різні моделі та форми залучення приватного сектора для вирішення завдань у соціальній сфері.
 
У Швейцарії існувала практика включення приватних фірм в ті чи інші організаційні форми для виконання суспільних завдань. Але вони були, в основному, пов'язані з аутсорсингом, тоді як справжні партнерства між урядом і приватними підприємствами до теперішнього часу не були сильно поширені і не піддавалися комплексному аналізу з боку державних властей.
 
В Україні привабливою для ДПП сферою є ЖКГ. Основні проблеми ЖКГ в країні - це і нестача фінансових ресурсів, та їх неефективне використання. Разом з тим реалізація даних проектів наштовхується на наступні проблеми: існує недовіра органів влади до приватних операторам; муніципальні активи не завжди зареєстровані в установленому порядку і тому не можуть бути передані в управління приватному оператору; обмежений перелік активів, які можуть прийматися банками в якості заставного забезпечення ; відсутня ясність у питанні виконання зобов'язань муніципалітету перед приватним бізнесом, у разі порушення угоди та інші юридичні проблеми; існуючий механізм ціноутворення не стимулює ефективність діяльності приватних компаній у цій сфері.
 
Використовувалися дослідження А.Ренда і Л. Шрефлер 
Анастасія Люк
 
Коментарі (0)