Долю донбаської «безгазової» енергетики та перспективи переходу регіональних підприємств на водовугільне паливо вирішать експерти та результати впровадження пілотних проектів.
У Донецькій області, де проживає 10% населення країни і розташовано близько 20% всієї промисловості країни, вкрай зацікавлені у мінімізації залежності від газу, який постійно дорожчає. Однак ідею уряду щодо переведення вітчизняних підприємств на водовугільне паливо (ВВП) з усіма його перевагами не поспішили підтримати ні мер Донецька Олександр Лук'янченко, ані губернатор області Андрій Шишацький.
«Спочатку необхідно провести експертні дослідження, пілотні проекти газозаміщення на великих об'єктах. На підставі цих проектів можна буде визначити доцільність і фактичну собівартість даного рішення», - розмірковує мер Донецька. На його думку, перш ніж почнеться переведення котелень з газу на ВВП, необхідно переконатися у рентабельності та екологічній безпеці нової технології. «У нас наразі є 293 котельні. Якщо їх всі перевести на вугілля, атмосфера буде забрудненою, як від роботи трьох металургійних заводів», - каже мер міста.
Явні переваги нової технології (незалежність від імпортних поставок, порівняльна дешевизна сировини та її 400-річні запаси в регіоні) оцінили тепловики. Але незважаючи на те, що питомі витрати на виробництво 1 МВт\ч електроенергії з ВВП нижче, ніж при спалюванні вугілля, фахівці не впевнені, що ця технологія здатна зменшити залежність енергоємного регіону від газових поставок. Дешева на перший погляд нова технологія може стати відчутним тягарем для збиткового комунального господарства. «Крім установки високоефективних котлів, навчання обслуговуючого персоналу та нову техніку, необхідно буде витратити кошти на облаштування складських приміщень для зберігання запасів вугілля, будівництва транспортних шляхів для підвезення палива та вивезення відходів», - перераховують комунальники.
Губернатор Андрій Шишацький також не вважає застосування ВВП найпростішим шляхом до енергонезалежності: навіть заможний регіон не зможе без допомоги держави «потягнути» витрати на впровадження нового методу.«Необхідна саме державна програма. Можна порахувати, які кошти ми переплачуємо за газ. І якщо пустити хоча б частину цих коштів на енергозбереження, то вони, безумовно, дуже швидко окупляться», - зазначив А.Шишацький.
Читайте також: Комунальна алхімія: тепло - з вугільного пилу
Теплоенергетики Донецької області працюють над вирішенням проблеми зниження газової залежності більше 10 років. За допомогою традиційних методів енергозбереження (заміна котлів, пальників, встановлення теплоутилізаторів, частотних перетворювачів, енергоефективних насосів, впровадження пінополіуретанових труб, установка індивідуальних теплових пунктів у споживачів, диспетчеризація котелень малої потужності, оптимізація теплопостачання з закриттям малоефективних котелень) кардинально змінити ситуацію їм поки не вдалося.
Втім, інвестори не поспішають вкладати гроші в збиткову галузь, де основні кошти вкрай зношені, оснащення приладами обліку становить 14-15%, а витрата теплової енергії на 1 кв. м житлового фонду в рази перевищує європейські показники. За визнанням фахівців обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», результатом багаторічного впровадження енергозберігаючих заходів стало зниження питомої норми витрати палива на 7% і втрат в теплових мережах на 1,5% (з 181,6 до 169,2 кг.у.т. / Гкал і з 13,8% до 12,3% відповідно).
Великі надії пов'язані з впровадженням альтернативних енергозберігаючих заходів, зокрема, теплових насосів, спалюванням біомаси. Однак інвестори воліють освоювати напрями, пов'язані з використанням природних ресурсів та особливостей області: енергії вітру і сонця, розташованих на березі Азовського моря, вторинних ресурсів, а також шахтного газу метану. В області вже працює вітряний парк «Новоазовський», а право розробляти родовища газу метану виборюють відразу кілька компаній.
Наталія Ларіонова
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
