ІНФОГРАФІКА:
Опалювальний сезон у Євросоюзі
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Перспективи-2014: споживачі vs ЖКГ
«Несерйозні» підсумки 2021 року
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?
Втім, всі події у галузі демонструють те, що у результаті провалу реформи (читайте «У.К.» від 18-19 грудня), українцям варто очікувати посилення власної відповідальності за стан галузі.
Отже, спробуємо проаналізувати, які головні події очікують на побутових споживачів у новому 2014 році.
Стримання динаміки зростання тарифів на послуги ЖКГ
«У.К.» вже неодноразово повідомляла про критичний фінансово-економічний стан підприємств тепло- та водоспоживання через економічну необґрунтованість тарифів. За даними профільних відомств, у середньому вартість послуг з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання, водовідведення покриває витрати собівартості на їх виробництво та транспортування лише на 50-60%. Збитки підприємств галузі вже складають приблизно 10 млрд грн, кредиторська заборгованість підприємств ЖКГ перевищує 20 млрд грн, а дебіторська - близько14 млрд грн.
Окрім того, фінансування галузі з державного бюджету теж не можна назвати профіцитним. Потреби галузі вже давно перейшли позначку у 500 млрд грн, але на фінансування загальнодержавних програм та виплату субвенцій на розвиток галузі у держбюджеті – 2013 закладено лише 6,1 млрд грн. За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, станом на 29 листопада поточного року, з них профінансовано лише 1,05 млрд грн. У проекті держбюджету на 2014 рік поки що передбачено не більше 1,6 млрд грн на всі три сектора: ЖКГ, будівництво та регіональний розвиток. Таким чином, державі не вистачає коштів на дотування галузі, а вартість енергоносіїв зростає. Як наслідок, збитки підприємств ЖКГ складають 10 млрд грн, кредиторська заборгованість підприємств ЖКГ перевищує 20 млрд грн, а дебіторська - 14 млрд грн.
Читайте також: Підсумки року: ЖКГ залишили без грошей
За таких обставин, уряд неодноразово заявляв про те, що вартість комунальних послуг для побутових абонентів буде підвищена на 50%. Втім, динаміка зростання тарифів буде поетапною. Перший етап підвищення вартості газу, електроенергії для населення вже пройшов в 2011 році. Тоді тарифи для населення були збільшені на 30%. Наступний - підвищення тарифів на тепло і воду - варто було очікувати у 2013 році, після закінчення передвиборної кампанії в Україні. Але цього не сталося, знов таки з політичних причин. Окрім того, після підписання у грудні нової газової угоди між Україною та Росією про зниження вартості газу з 411 дол. за тисячу кубометрів – до 268,5 дол за тис кубометрів, та у зв’язку з отриманням запозичень від РФ у розмірі 15 млрд дол., уряд пообіцяв знову стримати зростання тарифів на комунальні послуги. До того ж не варто забувати, що наступний 2014 рік – знову передвиборчий.
Посилення політичної складової у тарифах
Перешкоджає виведенню галузі із кризи та встановленню рентабельних тарифів на житлово-комунальні послуги зайва заполітизованість процедури тарифоутворення. Для того, щоб послуги природних монополістів продавалися за законами економіки, а не за законами політичних уподобань, органи місцевої влади були позбавлені повноважень щодо визначення їх собівартості. Замість них, тарифи для підприємствам галузі для всіх категорій споживачів з січня 2012 року визначає спеціально створений національний регулятор. Проте, до цих пір вартість послуг ще далека від рівня окупності. У 2013 році галузевому регулятору вдалося посилити свої позиції, напрацювати методологічну базу, відпрацювати алгоритм механізмів роботи, проте, тарифи і досі не відповідають рівню окупності. Перш за все тому, що регулятор визначає собівартість гігакалорії тепла та кубометру води, а тарифи на послуги водо- та теплопостачання, все ж формують місцеві влади, які не зацікавлені в зростанні вартості послуг. До того ж у державі діє вкрай забюрократизований механізм надання субсидій на оплату послуг ЖКГ: не всі можуть ним скористатися, та кількість коштів у бюджеті на надання таких пільг обмежена.
Вкладень у ремонт
Масштабна кампанія, проведена владою з популяризації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлових кооперативів свідчить про те, що держава не в змозі профінансувати реконструкцію житлового фонду країни. Останні законодавчі ініціативи парламенту та уряду (до речі поки що провальні) свідчать про те, що ОСББ передадуть у власність земельні ділянки та в управління прибудинкові території, закріплять право об'єднань як юросіб розплачуватися за послуги ЖКГ як для населення, а в майбутньому - об'єднання обіцяють віднести до розряду благонадійних позичальників. Все це передумови для того, щоб відповідальність за стан своїх будинків несли самі мешканці. У перспективі співвласників багатоповерхівок можуть зобов'язати обслуговувати і ремонтувати внутрішньобудинкові мережі. У зв'язку з тим, що темпи передачі житлофонду в управління мешканцям не дуже високі - зараз в Україні близько 17 тис. ОСББ при 200-тисячному багатоквартирному житловому фонді - в перспективі парламент може скасувати добровільне членство в об'єднанні. Таким чином, при створенні кондомініуму в будинку - автоматично всі мешканці стають його учасниками.