«Чудова сімка»: одна реформа ЖКГ та шість Міністрів

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Реформувати ЖКГ українська влада надумала в 2009 році. Саме тоді була прийнята відповідна Програма і закладено багатомільярдне фінансування. Олексій Кучеренко, Олександр Попов, Юрій Хіврич, Віктор Тихонов, Анатолій Близнюк, Геннадій Темник - Міністри (5 колишніх і 1 діючий), які несуть відповідальність за реалізацію реформи. Про те, як їм це вдалося розбиралася і згадувала «У.К.».

А чи потрібен Україні такий Мінрегіон?

«Якщо програма реформування не буде реалізована, МінЖКГ у цій країні не потрібно», - амбіційно відповів мені в березні 2010 року під час інтерв'ю новопризначений тоді на посаду глави профільного відомства - Міністерства з питань ЖКГ - Олександр Попов. Зараз 2013 рік і Міністерство змінило назву, об'єднавши в сфері своєї професійної компетенції та повноважень три життєвоважливих сфери, - ЖКГ, будівництво та регіональний розвиток, а риторика тих, посадовцiв, якi «стоять біля керма» галузі не змінилася. Навпроти, тільки й чутно «модернізували», «зміцнили», «профінансували» і рефреном - реформа, реформа, реформа ЖКГ...

Реформа ЖКГ, точніше шестирічна стратегія її реалізації, в Україні iснує. Правда, здебільшого на папері. Вона була затверджена парламентом та підписана Президентом Віктором Ющенком у липні 2009 року. Суть цього документа, на якому я детальніше зупинюся нижче, можна звести до кількох цілком раціональних тез: повний облік споживаних ресурсів і енергії, передача управління багатоквартирним житлофондом ефективному власнику, тобто, нам - громадянам України, держпідтримка і субвенції на модернізацію багатоквартирних будинків і підприємств галузі, створення інвестиційного клімату, формування адекватної нормативної та законодавчої бази, дерегуляція системи управління в галузі. На все про все - 23,4 млрд грн бюджетних коштів, цільове використання яких повинно було привести до виведення підприємств тепло - і водопостачання на рівень окупності, з рентабельністю 7-12% чистого доходу, до відремонтованої і переданої в управління житловим об'єднанням 50% площі житлового фонду країни, до стовідсоткового комерційного обліку, до розвитку конкуренції на суміжних з монопольними ринках, до переходу на обґрунтовані економікою тарифи на комунальні послуги.

Читайте також: Україна провалила реформу теплопостачання

Це не цитати з утопічних філософських трактатів. Це норми, що закріплені Законом України. Законом, який ось вже протягом 5 років ніхто не виконує. Не виконує його парламент, який не фіксує щорічно у державному бюджеті захищені цим законом статті витрат на реалізацію Програми, не виконує його Кабінет Міністрів, хоча б тому, що забуває про Програму при формуванні держбюджету на наступний рік, як наслідок, не виконує його і Мінрегіон, мiсцева влада... Наступний, 2014 рік - останній рік дії Програми реформування. Спробуємо підвести підсумки виконання, а точніше, повного провалу реформи галузі. Вважаю, ця стаття і буде відповіддю на амбітне твердження одного з тепер вже екс-Міністрів про те, наскільки країні потрібна така робота профільного Міністерства.

Боротьба Міністрів

Розгляд та прийняття в тодішньому парламенті нинi чинного закону № 1869-15, яким у липні 2009 року була затверджена Загальнодержавна Програма реформування і розвитку ЖКГ до 2014 року, пригадується мені, супроводжувалися «запеклими боями» і в сесійній залі, і на засіданнях Комітету Ради з питань будівництва, містобудування, ЖКГ і регіональної політики.

Історія прийняття закону, яким запропонована невиконана Програма реформи, заслуговує на увагу хоча б тому, що спочатку цей документ був ініціативою коаліційного уряду. Зокрема, його розробником було МінЖКГ (очолював відомство тоді Олексій Кучеренко). Політичні опоненти (тоді опозиція була представлена депутатами фракції «Партія регіонів») займала «стратегічні бойові висоти» у профільному парламентському Комітеті (головував - Володимир Рибак, а його заступником був Олександр Попов, який у 2007 році завершив свою каденцію на посаді Міністра з питань ЖКГ).

З тих трьох ключових засідань Комітету, на яких після реєстрації в Раді обговорювався проект майбутньої невдалої реформи, і на яких я мала честь бути присутньою, законопроект неодноразово «топили» і знову реанімували. Основний контраргумент з боку тодішньої опозиції (депутати - «регіонали») був представлений у вигляді власного варіанту Програми.

Керівництво Комітету своїм документом запропонувало збільшити бюджетне фінансування на реалізацію реформи ЖКГ, та закріпити в якості додаткових джерел фінансування для комунальних підприємств і постачальників теплової енергії - спеціальний режим сплати ПДВ (частину коштів зі сплати податку планувалось направляти на рахунки підприємств). У сесійну залу був винесений депутатський (опозиційний) проект закону: його авторами були Володимир Рибак та Олександр Попов. Але ключовий зміст документа був наповнений нормами, якi запропоновало Мiнiстерство.

«Коштувало неймовірних зусиль умовити всі сторони в парламенті підтримати цей закон у передвиборчому 2009 році, але, так чи інакше, за нього тоді проголосувало більше 300 народних депутатів», - розповідає в інтерв'ю «У.К.» екс-Міністр Олексій Кучеренко.

Мені з усіх дискусiй, що супроводжували законопроект, запам'яталося, що єдине, про що принципово не могли домовитися представники влади та опозиції - обсяг фінансування Програми і джерела цих коштів. У пам'яті збереглися відгомони битви «двох титанів» - Міністра при портфелі (призначений, до речі, за коаліційною квотою, що важливо) Олексій Кучеренко та його попередника на цій посаді, який не встиг реалізуватися, сидячи в міністерському кріслі, Олександра Попова. Останній, а з ним і команда депутатів-«регіоналів», які були представниками Комітету, наполягали на максимальному фінансуваннi реформи з держбюджету, а пан Кучеренко та чиновники МінЖКГ, які брали участь у засіданнях, попереджали, що «гумовiсть» держбюджету - оманливе поняття. Але, разом з тим, вони пропонували розраховувати на (багато у чому міфічні) «інші джерела», такі як, наприклад, приватні інвестиції або фінансування з боку міжнародних фінансових організацій.

Зійшлися в ціні

Зійшлися на держбюджетному асигнуванні реформи в 23,4 млрд грн, з яких максимальне фінансування повинно було припадати на 2012 рік - 6,8 млрд грн, і 5,12 млрд грн на 2013 рік. Для того, щоб було зрозуміло, як виконується реформа, уточню порядок цифр на прикладі головного фіндокументу країни на цей рік. У держбюджеті-2013 на фінансування всього житлово-комунального блоку передбачено 6,1 млрд грн. Втiм, доведеться розчарувати тих, хто вже було подумав, що всі ці кошти спрямовуються на реалізацію стратегічних положень реформи.

Читайте також: Популізм у ЖКГ до добра не доведе

По-перше, левова частка цих коштів, а саме - 5,1 млрд грн, передбачена на виплату субвенції місцевим бюджетам на компенсацію підприємствам галузі різниці в тарифах. А механізм такого дотування не є програмним пунктом реформи і закріплений окремим законом. Ще 1,5 млн грн - кошти, які Мінрегіон повинен направити на пошук і поховання жертв війни та політичних репресій, що також не закріплено в Програмі.

Таким чином, залишається всього близько 900 млн грн на реформаторську діяльність. Вони розподілені у державному бюджеті на витрати, пов'язані з реалізацією інфраструктурного проекту у сфері водопостачання в Миколаєві, координацією виконання подібних проектів, виплатою субвенцій на капітальний ремонт систем централізованого водопостачання. Все! Ах, майже забула. Частина цих коштів передбачена на запобігання техногенних катастроф і аварій у м. Славутич. Ця стаття витрат не є пунктом реформи.

Ну, а тепер, по-друге. Із закладених бюджетних 6,1 млрд грн на фінансування ЖКГ у 2013 році, основна частина цих коштів повинна бути витрачена на потреби галузі у січні-листопаді. Так, за даними Мінрегіону, плани з дотування ЖКГ на 10 місяців становлять 5,4 млрд грн. Виділено, тобто, фактично профінансовано, всього 1,05 млрд грн. Якщо у мене, як у журналіста, ще залишалися сумніви з приводу виконання Програми реформування, то можу сказати в частині її фінансування на поточний рік (аналогічна картина і в попередні періоди) не дотримано навіть мінімум.

Не дивно, що, починаючи з 2009 року і до сьогодні, парламент жодного разу не заслухав звіт уряду про виконання реформи ЖКГ. Хоча щорічна звітність в Раді для подальшої координації реформаторських дій - обов'язкова норма, закріплена Законом про реформу. Мабуть не хочуть чиновники і депутати знати правду про те, як живе галузь ЖКГ...Але ми хочемо, щоб знали ви!

Післямова

Про те, які етапи реформи галузі передбачені Загальнодержавною програмою, що не зробила українська влада для реалізації реформи, яка її стратегія і джерела фінансування, і, головне, чому Україна «провалила» реформу, і, хто повинен за це нести відповідальність - читайте в завтрашньому випуску «У.К.».