Наприкінці жовтня український парламент прийняв закон «Про основи функціонування ринку електроенергії України». Документом передбачається можливість свободи вибору постачальника електроенергії шляхом укладення двосторонніх договорів, а також можливість придбання необхідних обсягів електроенергії на спотовому ринку. Вступ в силу його норм повинно послужити поштовхом для лібералізації ринку електроенергії, сформувати ринкові відносини, сприяти залученню інвестицій, створювати прозорі умови для їх окупності, підвищувати ефективність вкладень.
Таким чином, Україна виконує одну з умов Третього енергопакету Євросоюзу, а також положення Енергетичної стратегії України. В ході реформи має відбутися поділ природних монополій і замість раніше існуючих вертикально-інтегрованих компаній, які контролюють цілий процес від виробництва до збуту, повинні виникнути структури, що відповідають за окремі види діяльності. Таким чином, створюються умови для розвитку конкурентного ринку електроенергії, ціни якого не регулюються державою, а формуються на основі попиту і пропозиції, а його учасники конкурують, знижуючи свої витрати. Розглянемо, як цей шлях пройшли європейці, і з якими труднощами стикалися.
Від монополії - до ринку
До 1990-х років у більшості країн світу галузь енергетики ставилася до природних монополій. Вертикально-інтегровані компанії (поєднують виробництво, передачу та збут електроенергії) мали узаконену монополію в національних масштабах або в масштабах окремих регіонів. Тарифи на їх послуги зазвичай встановлювалися або обмежувалися державою. Така система довгий час цілком задовільно забезпечувала потреби економіки. Проте в умовах значного подорожчання вуглеводневого палива (з 1970-х рр.) і випереджаючого зростання споживання електроенергії колишні монополії виявилися недостатньо ефективними. Вони часто не встигали реагувати на зміну попиту, їм занадто дорого обходилося підтримка існуючих потужностей і введення нових. При цьому будь-які додаткові витрати таких компаній включалися в їх тарифи і автоматично лягали на споживачів. Положення ускладнювалося тим, що у багатьох країнах було посилено екологічне законодавство, що вимагало прискореної модернізації енергетичних потужностей - навряд чи не головних забруднювачів навколишнього середовища.
Умови розвитку - єдиний ринок
У результаті деякі держави почали переглядати своє ставлення до природної монополії в електроенергетиці, стали допускати в цій галузі елементи конкуренції. Це досягалося або поділом монополій з виділенням з них конкуруючих компаній, або допуском в галузь нових учасників - незалежних виробників електроенергії, або і тим і іншим. Нова структура галузі і вимагала нових правил гри. Щоб виробник був дійсно незалежним і мав можливість продавати свою електроенергію, йому був необхідний доступ до інфраструктури транспортування електроенергії, можливість самостійно встановлювати ціни. Необхідні для цього норми були передбачені в законодавстві ряду держав, до яких можна віднести і Україну у результаті В деяких країнах з'явився вільний ринок електроенергії, ціни на якому встановлювалися на основі попиту і пропозиції. Вперше конкурентний ринок запрацював в 1990 році в Англії й Уельсі, а режим необмеженої конкуренції на оптовому ринку електроенергії вперше в історії був введений у 1991 році в Норвегії.
Читайте також: Європейські перспективи української енергетики
При всій відмінності моделей галузі та шляхів її реформування в Європі, США і низці інших регіонів світу здійснюються схожі кроки по лібералізації електроенергетики. Першим, а може бути і найголовнішим з них є розмежування природно монопольних (передача електроенергії, оперативно-диспетчерське управління) і потенційно конкурентних (генерація, збут) видів діяльності. Це згодом вимагає введення недискримінаційного доступу до інфраструктури для незалежних постачальників електроенергії. Держав, повністю відкрили ринок для конкуренції, стає все більше, до них належать Швеція, Норвегія, Фінляндія, Великобританія, Нова Зеландія та низка інших. До такої ж моделі прагне Європейський союз в цілому, законодавство якого вимагало повного відкриття до 2007 року національних ринків електроенергії більшості країн-членів цієї організації, а до 2015 року планується створення єдиного ринку електроенергії.
На початку був вугільний трест
Щоб зрозуміти, що привело до створення європейського вільного ринку електроенергії, слід звернутися до історії. Електроенергетичні системи почали поступово інтегруватися в післявоєнний період, коли відбулася націоналізація енергетичних галузей окремих європейських держав. Розвиток енергетичної галузі тісно пов'язане з розвитком цілої державної економіки. Тому не дивно, що перші згадки про енергетичній політиці були в 1951 році в рамках договору про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), який і послужив основою подальшої європейської інтеграції в енергетичній сфері. Договір, укладений строком на 50 років, підписали Франція, Німеччина, Бельгія, Нідерланди і Люксембург. Його метою було регулювання вугільного та металургійного виробництва на транснаціональному рівні, щоб уникнути розвитку подальших конфліктів.
Читайте також: Енергетичні перетворення: від монополії - до ринку
Головною сировиною для виробництва електроенергії в цей період були вугілля і вода, що потребувало високих інвестицій з тривалим життєвим циклом. Це породжувало необхідність в стабільній політичній і економічній обстановці та гарантії інвесторам у разі недержавного володіння підприємствами. Спосіб регулювання виходив з впевненості у виключно монопольний характер і необхідність вертикального інтегрування мережевих галузей, і ґрунтувався лише на отриманні максимального прибутку.
Європеїзація мирного атома
Наступною віхою енергетичної інтеграції було виникнення Європейського співтовариства з атомної енергії (EURATOM) в 1957 році. В договорі про її створення говорилося про добровільне співробітництво, про спільну політику все ще мова не йшла. До країнам-засновникам ЄОВС в цьому співтоваристві приєдналася Італія. Ці країни усвідомлювали, що атомна енергія має величезний потенціал, коли технологічний прогрес йшов величезними кроками і потребував все більшої кількості енергії. У рамках цього співтовариства проходила спільна робота в області вивчення атомної енергії і контролю за ядерною промисловістю. Ці дві спільноти на тривалий час забезпечували достатню кооперацію своїх членів. Це пояснювалося тим, що джерела енергії весь цей час залишалися відносно дешевими і легкодоступними. У стабільної макроекономічної ситуації з низькою інфляцією і стабільною ціною на сировину протягом тривалого періоду були стабільні і кінцеві ціни для споживачів.
Імпортна залежність
Новий погляд на енергетику принесли так звані «нафтові шоки» в 70-х роках минулого століття, коли з-за політичних конфліктів на Близькому Сході ціна на вуглеводні злетіла в кілька разів, а їх недолік викликав економічна криза. Вперше за багато років розвинені держави знову замислилися над енергетичним питанням. Вони усвідомили свою гостру залежність від імпорту енергетичної сировини з регіону Перської затоки. Виникла необхідність диверсифікації джерел сировини і розвиток технологій з використання альтернативних джерел. Однак поки це обмежилося будівництвом атомних електростанцій і збільшенням видобутку твердого палива, що не могло не позначитися на забруднення навколишнього середовища, а також до ще більшої централізації та плановості енергетики.
Новий енергетичний порядок
І тільки в 1983 році Рада міністрів ЄС вперше встановив цілі і завдання спільної енергетичної політики, в яких говорилося про переоцінку ефективності і зміні енергетичного поведінки окремих суб'єктів. Передумовою для досягнення поставлених цілей було збільшення частки твердих палив, стабілізація частки природного газу і атомної енергії. У той же час, документ передбачав посилення стандартів безпеки в галузі атомної енергії, головним чином з-за аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. У зв'язку з цим частину європейських країн повністю відмовилася від використання атома (Австрія, Швеція, Норвегія, Данія). Франція ж, навпаки, зробила ставку на ядерну майбутнє.
Продовження публікації на сторінці "У.К." читайте 16 листопада.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
