ІНФОГРАФІКА:
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Приватизація з подвійним дном
За тиждень видали 211 кредитів на придбання житла
В Україні оновили перелік ВПО для отримання виплат
У Броварах з квітня почнуться випробування теплових мереж
За останнє десятиліття щорічна оплата населенням житлово-комунальних послуг збільшилася з 5 до 36 млрд грн. Цей постійний фінансовий потік не міг залишитися непоміченим для приватного бізнесу. Крім постійного фінансового обороту, інвестиційна привабливість обумовлена стабільністю попиту на послуги комунальних підприємств. У той же час зношеність основних фондів підприємств теплоенергетики та водопостачання, заборгованість побутових споживачів у розмірі 12 млрд грн змушують державні та місцеві органи влади шукати додаткові джерела фінансування галузі.
ЖКГ – валіза без ручки
Механізмами для залучення коштів в умовах чинної заборони на приватизацію об'єктів ЖКГ стали такі види державно-приватного партнерства як концесія, управління і оренда. Багато в чому передачі в приватні руки водо- і теплопостачальних підприємств сприяло бажання місцевої влади швидше позбутися «головного болю» з пошуку коштів на ремонт обладнання та оплату енергоносіїв. Однак стримування зростання тарифів до економічно обґрунтованого рівня, відсутність в них інвестиційної складової не дозволяє інвесторам скеровувати необхідні кошти на модернізацію. З іншого боку відсутність систем комерційного обліку в житловому фонді не дозволяє споживачам регулювати свої витрати.
Читайте також: Погляд з боку інвестицій
З усіх форм партнерства в світі найбільш поширеною є концесія, яка ефективно застосовується в міжнародній практиці понад сотню років. У країнах, що розвиваються, на частку концесій припадає близько 70% контрактів, які держава укладає в сфері транспортної інфраструктури, включаючи залізничні й автомобільні дороги, морські порти і аеропорти. В Україні деякі об'єкти ЖКГ були спочатку побудовані також на умовах концесії, наприклад «Київводоканал».
Зараз передача об'єктів ЖКГ в Україні регулюється низкою нормативно-правових актів, в тому числі законом «Про особливості передачі в оренду та концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення, які перебувають у комунальній власності» № 2624-17 від 21.10.2010. Відповідно до закону, договір концесії може визначати комплекс додаткових зобов'язань концесіонера щодо поліпшення якостей надання послуг та розвитку об'єкта концесії (бізнес-план) строком як мінімум п'ять років. Договір концесії укладається на термін до 50 років, оренди – до 10 років, хоча зараз в парламенті готуються до прийняття змін про збільшення термінів оренди до 50 років.
Негабаритний вантаж відповідальності
При концесії і оренді майновий комплекс підприємства передається в управління з правом ведення госпдіяльності. Однак на відміну від орендаря, концесіонер укладає з місцевою владою інвестиційний договір, згідно з яким він зобов'язується інвестувати в розвиток підприємства. Але при цьому, на відміну від орендаря, дії концесіонера не потребують постійного узгодження з власником об'єкта – територіальною громадою.
Орендарю муніципалітет самостійно затверджує план модернізації обладнання на підприємстві. Так відбувається в Одесі на водоканалі, де всі рішення по реконструкції затверджуються шляхом прийняття планів розвитку підприємства на сесії міськради. «Одесводоканал» був узятий в оренду ще в 2003 р. Договір оренди – укладено на 49 років з приватною компанією ТОВ «Інфокс». Як повідомили в прес-службі ТОВ «Інфокс», в місті діє тариф на водопостачання та водовідведення в розмірі 4,46 грн за куб.м. Більше 50% в структурі тарифу складають витрати на електроенергію. Це пов'язано з тим, що водозабір знаходиться в 40 км від міста, і для доставки води (через перепад висот, який досягає 100 м), витрачається велика кількість електроенергії. Одеська міськрада самостійно залучає кредити на великі ремонти (наприклад, будівництво каналізаційного колектора) і вже потім передає об'єкт орендарю.
Інша ситуація склалася у Бердянську, де після різкого підвищення тарифів на послуги водопостачання та численних протестів міськрада розірвала договір про концесію через невиконання інвестиційних зобов'язань. Аналогічна ситуація в Луганській області, де тарифи «Луганськводи» з моменту концесії посідають лідируючі позиції в галузі (7,47 грн за куб.м). Причина високих витрат – у великій протяжності трубопроводів, зупинці великих споживачів води в особі містоутворюючих підприємств, знос водопроводів і високих витратах на електроенергію через перепад висот.
Читайте також: Концесійні міражі
Крім відомих форм державно-приватного партнерства, сприяти притоку приватного капіталу в галузь може приватизація підприємств. 12 квітня цього року парламент в цілому прийняв законопроект № 9713 «Про внесення змін до деяких законів про питання приватизації», яким зняв мораторій на приватизацію низки ТЕЦ і дозволив передавати їх в концесію і оренду. Однак заступник голови Комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіональної політики Юрій Сербін (фракція «БЮТ-Батьківщина») вважає, що розвиток державно-приватного партнерства в ЖКГ гальмує відсутність довіри до центральної та місцевої влади: «Серед великих інвесторів немає довіри до місцевої влади, а центральна – не допомагає. Що стосується концесії ТЕЦ – це теж можливо, тому що все обладнання дуже зношене і потребує модернізації».
На думку старшого аналітика Dragon Capital Дениса Сакви прихід світових компаній на ринок комунальних послуг стримує відсутність передбачуваності з боку центральної влади. «Ніхто не знає, що буде через п'ять років. Сьогодні уряд встановлює один тариф, через рік – інший. Ефективність концесії ТЕЦ залежатиме від виконання інвестиційних зобов'язань, від того, які параметри споживання енергії та втрат будуть закладені в концесійному договорі», - повідомив аналітик.
Зал очікування... змін
Через неефективність державно-приватного партнерства на сьогоднішній день багато експертів сходяться на думці про необхідність повної передачі об'єктів природних монополій у приватну власність. Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін вважає, що держава повинна прийняти стратегічне рішення – або удосконалити законодавство, або проводити приватизацію об'єктів ЖКГ. «Концесія і оренда – це м'які форми державно-приватного партнерства. Набагато простіше все продати. Тому що концесія та оренда в Україні відбуваються не в інтересах суспільства, а виникають в результаті домовленостей місцевої влади та бізнесу. Тому нам потрібно або продавати об'єкти ЖКГ, або змінювати закони», - упевнений експерт.
Читайте також: Концесія: без права на помилку
Втім, у Мінрегіоні вважають, що покращити інвестиційну привабливість галузі дозволить поява інвестиційної складової в тарифі. «Включення в тариф інвестиційної складової ініційовано Нацкомпослуг, погоджено з Мінрегіоном і буде прийнято вже цього року», - повідомив Станіслав Захаров. Чиновник допускає приватизацію об'єктів ЖКГ в теплоенергетиці, але тільки на етапі генерації тепла. «У ЖКГ повинні існувати всі форми державно-приватного партнерства. У кожній галузі своя специфіка. Водоканали не можна приватизувати і про це говорить світова практика. Це пов'язано з особливостями подачі води (перекидання іноді здійснюється на сотні кілометрів) і очищенням стоків, які більшою мірою впливають на екологічне середовище. В теплоенергетиці в оренду можуть передаватися функції теплогенерації. Передачу тепла слід залишити в муніципальній власності, тому що ті, у кого перебувають мережі, ті й диктують правила гри. Розподіл тепла в будинках може передаватися приватним ЖЕКам або ЕСКО. Генерація тепла повинна передатися на вільний ринок», повідомив Станіслав Захаров.
Порівняння видів державно-приватного партнерства
|
Контракт на управління |
Оренда |
Концесія |
Форма власності |
комунальна |
комунальна |
комунальна/ приватна |
Капітальні вкладення |
Державні/ муніципальні |
Державні (муніципальні)/ приватні (за погодженням) |
Державні (муніципальні)/ приватні |
Операційна ефективність |
обмежена |
вільна |
вільна |
Нові послуги |
не можливі |
можливі |
можливі |
Платежі |
обмежені |
вільні |
вільні |
Стандартний термін |
1-10 років |
2 -10 років |
3 - 50 років |
Сергій Купін