Проблеми енергетичної безпеки України

Новини по темі

15 Квітня 2024 p. 13:55
В Кабміні планують переробити всб систему теплопостачання  

05 Квітня 2024 p. 13:55
У Києві в минулому сезоні поменшало аварій на теплових мережах  

03 Квітня 2024 p. 11:15
На кінець березня запаси вугілля на складах енергетичних підприємств 1,2 млн тонн  

Цей показник є вищим за його середнє значення для країн світу, що могло б слугувати надійним підґрунтям для забезпечення високого рівня нашої енергетичної безпеки.

Достатньо сказати, що цей показник для таких країн «великої сімки», як Японія та Італія становить 7% та 17% відповідно, і в той же час стан енергетичної безпеки цих країн не викликає занепокоєння. Окрім задовільного стану з виробництва первинних ПЕР (паливо, атомна, гідроенергія і ін.) Україна повністю забезпечує свої потреби в електричній та тепловій енергії, а електроенергію навіть експортує у відчутних обсягах, які здатна значно збільшити.

І все ж, незважаючи на можливості, які надає ПЕК, рівень енергетичної безпеки країни завжди оцінювався як незадовільний, а події «газової боротьби» 2006 та 2009 років продемонстрували енергетичну незахищеність України, що потенційно може призвести аж до втрати її суверенітету. Глибинною причиною такого стану є одне – вкрай невдала, потворна структура споживання ПЕР, парадоксальна структура паливно-енергетичного балансу (ПЕБ) країни, обумовлена невиправдано великими обсягами споживання природного газу.

Читайте також: Україна прагне до енергонезалежності лише на словах

У 1990 році в структурі первинних ПЕР, що споживались в країні, природний газ складав 38,5%, що визначалось тогочасною енергетичною політикою СРСР. В умовах незалежності Україна повинна була якомога швидше змінити політику енергоспоживання та енергозабезпечення, максимально збільшивши обсяги споживання ПЕР, на які країна багата (вугілля, ядерне паливо, відновлювані джерела) і відповідно зменшивши обсяги споживання та імпорту природного газу – найбільш дорогого та дефіцитного ресурсу. Відповідні пропозиції та проекти багатократно надавались у вищі органи державного керівництва, зокрема, Інститутом загальної енергетики НАН України. Однак ці розробки залишились без уваги, а стан зі споживанням природного газу в країні не тільки не покращився, а навіть погіршився. В структурі ПЕБ 2005 року природний газ займав вже 43,8%, і Україна як імпортер цього ресурсу за його фізичними обсягами (біля 55 млрд. м3 у 2008 році) мала (і має наразі) одне з перших місць у світі. В поєднанні з тим, що весь обсяг його імпорту отримується з території однієї держави, лише цей фактор обумовлює катастрофічно низький рівень енергетичної безпеки України.

Відомо, що підвищити рівень енергобезпеки країни можна трьома шляхами: збільшити власне виробництво необхідного ресурсу; диверсифікувати джерела його імпорту; зменшити обсяги його споживання. Аналіз показує, що в умовах України стосовно природного газу перші два напрями необхідно використовувати, але їх можливості дуже обмежені, тому практично єдиним шляхом радикального підвищення рівня енергетичної безпеки країни є значне скорочення споживання природного газу навіть при зростанні обсягів матеріального виробництва в її господарському комплексі.

Передумови та фактори, що обумовлюють необхідність скорочення обсягів споживання природного газу. В поточному стані в Україні історично склалися або штучно сформовані умови, що спонукають радикальне скорочення споживання природного газу. Вичерпання його світових запасів, ознаки якого вже чітко проявляються при одночасному зростанні попиту на нього, призвели до лавинного зростання цін на цей ресурс. Цей фактор, у свою чергу, радикально змінив становище на конкурентному ринку технологій виробництва теплової і електричної енергії. Прості та дешеві технології з використанням природного газу (газові котельні, газові теплоелектроцентралі та електростанції і ін.) за собівартістю виробництва енергії програють технологіям з більшими питомими капіталовкладеннями, але які не використовують природний газ (вугільні та атомні електростанції, теплові насоси і ін.). Додатково до цього ситуація в країні з постачанням природного газу переважно від одного монопольного джерела стала настільки загрозливою, що є доцільним (особливо – в найближчі роки) використання для зазначених цілей навіть досить дорогих енергоносіїв (мазут і ін.).

Важливим фактором зменшення обсягів споживання природного газу є низький рівень ефективності використання енергетичних ресурсів в господарському комплексі України. За показниками енергоефективності країна посідає одне з найгірших місць у світі. Сукупність заходів з доведення цих показників до рівня, що є співставним з кращими світовими, призведе до радикального скорочення споживання всіх видів енергоресурсів і, в першу чергу – природного газу.

В усіх галузях матеріального виробництва та в сфері послуг наразі переважно використовується фізично та морально застаріле енергетичне устаткування. За таких умов впровадження нової техніки, що не використовує природний газ, потребує відносно менших капіталовкладень.

Значні скорочення споживання природного газу можуть відбутися у населення. Протягом років незалежності на відміну від галузей сфери матеріального виробництва, споживання природного газу у яких скорочувалось, його відпуск населенню зростав: з 8,2 млрд. куб м у 1990 році до 14,8 і 17,5 млрд. м3 у 2000 та 2005 рр. відповідно. Найбільші обсяги використання природного газу у населення були у 2006 році – 18,6 млрд. м3. Стрімке зростання споживання газу у населення було обумовлене, в основному, низькими цінами на нього, практичною відсутністю газових лічильників та недостатнім забезпеченням населення твердим паливом, що обумовило його перехід від пічок та котлів на твердому паливі на газові котли.

З підвищенням цін на газ і широким впровадженням побутових газолічильників його споживання населенням стало зменшуватись і становило у 2008 році 17,2 млрд. м3, з яких біля 4 млрд. м3 використовується для приготування їжі, а решта – на опалення. З подальшим підвищенням цін на газ для населення і доведенням їх до європейського рівня прогнозується зворотній процес переходу населення на котли з твердим паливом (вугілля, брикети, місцеві види палива), котли з водо-вугільним паливом (рідке вугілля), на електричні теплогенератори (теплові насоси, електрокотли) та (частково) на сонячні колектори. Окрім цього, підвищення цін на газ приведе до його більш ефективного використання в господарствах, де залишаться газові котли та плити.

Основним споживачем природного газу в електроенергетиці є комбіноване виробництво електричної енергії і теплоти, що здійснюється на ТЕЦ і основні обсяги скорочення споживання природного газу можуть бути забезпечені переважно за рахунок зміни структури джерел виробництва теплової енергії.

Читайте також: Українська теплоенергетика набирає вагу

Наразі в енергетичному господарстві країни налічується більше 200 дрібних ТЕЦ. Більшість із них побудована в 40–50-ті роки, а деякі – навіть в 30-ті. Вони мають морально застаріле та зношене устаткування, питомі витрати палива в них подекуди вдвічі і більше перевищують відповідні показники українських конденсаційних ТЕС, які теж високі.

Більшість опалювальних та промислових ТЕЦ працюють на природному газі, тоді як потужності вугільних ТЕС є надлишковими і не використовуються. У зв’язку з подорожчанням природного газу відпускні ціни на електричну енергію від ТЕЦ наразі значно перевищують середній рівень цін відпуску електричної енергії, рівень цін відпуску конденсаційними ТЕС на вугіллі, а тим більше – АЕС і ГЕС.

В умовах, що склалися, необхідним є переведення найменш економічних газових ТЕЦ в режим котелень, а відповідне електричне навантаження перенести на вугільні ТЕС та АЕС.