Для нашої держави питання ефективність енергоспоживання залишається актуальним більше двадцяти років, і його неврегульованість гальмує завершення ринкових перетворень в українському паливно-енергетичному комплексі (ПЕК). Саме зі створенням в Україні теплоенергоринків, орієнтованих на конкуренцію, безпосередньо пов’язано вирішення таких важливих проблем, як ліквідація перехресного субсідування і вдосконалення механізмів тарифоутворення в теплоенергетиці; погашення багатомільярдних боргових сум, накопичених суб'єктами господарювання в енергетиці, залучення масштабних капіталовкладень, необхідних для модернізації зношених виробничих потужностей.
Розвиток конкурентного середовища у сфері теплоенергетики гальмують проблеми системного характеру, які можуть бути вирішені тільки після реформування національного енергетичного сектора:
- збереження економічно неефективною монополії держави в окремих сегментах теплоринка (йдеться про теплогенерації і послугах з підтримки та розвитку теплоенергетичної інфраструктури);
- надвисокий ступінь зносу основних фондів теплоенергетики (потужностей та об'єктів теплоенергетичної інфраструктури) і відповідно потреба в їхній технічній та технологічній модернізації, згідно сучасним критеріям виробничої продуктивності, енерговитратності та екологічної безпеки;
- масштабна непогашена дебіторсько-кредиторська заборгованість генеруючих компаній, оператора ОРЕ і тепло енергопостачальних підприємств, яка продовжує акумулюватися;
- нереалізованість експортного потенціалу в цій сфері, обумовлена досить слабкою інтеграцією з об'єднаною енергосистемою Євросоюзу.
Читайте також: Електроенергетика: Україна повертається в минуле
У господарстві України електроенергетика відіграє дуже важливу роль. Майже половина всього первинного палива (вугілля, нафта, газ, уран), яке має Україна або одержує з інших країн, а також енергія річок витрачаються на виробництво електро- і теплоенергії. Електроенергетика забезпечує всебічний науково-технічний прогрес у всіх виробництвах, покращує умови праці та побуту. Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню нових промислових вузлів. Окремі галузі промисловості територіально тяжіють до джерел дешевої електроенергії.
Електроенергія в Україні виробляється тепловими (ТЕС), гідравлічними (ГЕС і ГАЕС) і атомними станціями (АЕС). В останні роки електростанції України виробляють близько 180 млрд кВт • год електроенергії при загальній потужності електростанцій 52,8 млн кВт. На теплові електростанції припадає до 49% виробництва електроенергії, атомні - 44%, на гідроелектростанції - близько 7%.
Серед теплових електростанцій виділяють теплоелектроцентралі (ТЕЦ), де крім електроенергії одержують і тепло, що вдвічі підвищує коефіцієнт використання палива в порівнянні з державними районними електростанціями (ДРЕС), які виробляють тільки електроенергію.
В Україні діють 15 великих теплових електростанцій потужністю понад 1 млн кВт кожна. Вони працюють на вугіллі, природному газі, мазуті і дизельному паливі. Із загального обсягу видобутку вугілля переважають енергетичні вугілля, які використовуються переважно для виробництва електро- і теплоенергії.
Враховуючи дефіцит газу і нафти в країні, а також проблеми в розвитку атомної енергетики у зв'язку з недосконалістю реакторів на українських АЕС, значення теплових електростанцій і вугілля як енергетичного палива зростає. Україна володіє значними запасами вугілля для подальшого розвитку електроенергетики (понад 100 млрд тонн, з яких 10 млрд уже готові до експлуатації).
Для електроенергетики країни необхідно 90 млн тонн умовного палива (у.п.), що в перерахунку на енергетичне вугілля становить 140 млн тонн. Щоб повністю відмовитися від використання природного газу чи мазуту для виробництва електроенергії на ТЕС, щорічний видобуток необхідно збільшити на 100 млн тонн вугілля. Отже, в цілому - до 240 млн тонн. За таких темпах видобутку вугілля в Україні залишилося тільки на 400 років. Теплопостачання промислових і побутових споживачів грунтується на використанні централізованих теплоджерел, їх частка перевищує 80%.
Читайте також: Глобальна енергетична економія
Наразі у структурі централізованого теплопостачання найбільшу питому вагу мають котельні установки 62%, частка теплових електростанцій становить 33%, утилізаційних установок 4,8%, інша вироблення тепла (0,2%) здійснюється іншими установками. Теплова потужність теплоелектроцентралей становить 132,8 тис. ГДж/год, котелень - 708,9 тис. ГДж/ч. Аналіз показує, що в структурі потужностей ТЕЦ України близько 40% становить енергетичне обладнання, розраховане на низькі і середні параметри пари (4 і 9 МПа), яке фізично застаріло і знаходиться у критичному стані. Тут, перш за все, стоїть завдання виведення цього обладнання з експлуатації і переведення ТЕЦ в режим роботи котелень. Кількість централізованих котелень потужністю більше 84 ГДж/год складає 2780, при цьому середня потужність однієї котельні 255 ГДж/ч.
Слід зазначити основні негативні моменти систем централізованого теплопостачання в Україні: низька надійність транспорту тепла і великі експлуатаційні витрати (значно вище проектних) на ремонт теплових мереж; недостатньо гнучке регулювання режимів теплопостачання, що знижує комфортність і призводить до втрат теплової енергії; великий відсоток фізичного зносу обладнання .
Згідно зі статистикою, втрати тепла при централізованому теплопостачанні складають вище 17% загальної кількості теплової енергії, переданої споживачам. При подальшому розвитку теплопостачання України та технічному переозброєнні всій теплоенергетики необхідно враховувати два основних взаємовиключних фактора: зниження частки централізації у зв'язку з передбачуваним масовим індивідуальним житловим будівництвом, з одного боку, і необхідність збільшення питомої ваги теплофікаційної вироблення електроенергії у зв'язку з різким подорожчанням органічного палива і виникаючими проблемами паливозабезпечення з іншого.
З початком розвитку атомної енергетики інвестиції в теплоенергетику зменшилися практично до нуля. Остання ТЕС була введена в експлуатацію в 1969 року і з тих пір істотних державних капіталовкладень в теплоенергетику не провадилося. Всі останні великі проекти реконструкції теплоелектростанцій здійснювалися за фінансової підтримки міжнародних організацій. До 2000 року, коли була виведена з експлуатації Чорнобильської АЕС, потрібно було знайти кошти для заміщення вибувають потужностей. Заміщення було здійснено шляхом реконструкції існуючих і будівництва нових ТЕС.
В Україні розвинене централізоване теплопостачання низки великих міст. На балансі енергетичних систем Міненерго 2.8 тис. км теплових мереж. Це, в основному, мережі, що з'єднують теплоелектростанції і теплоелектроцентралі з міськими тепломережами. Міські теплові мережі належать місцевим органам управління.
Читайте також: Європейська енергетика: зберегти та зекономити
Ймовірно, подальший розвиток централізованого теплопостачання буде припинено в силу великих втрат тепла при транспортуванні. В умовах практично повної залежності енергетики від імпортного газу раціональним є перехід до невеликим місцевим котельням, незважаючи на їх негативний вплив, на екологічну ситуацію в містах.
Енергосистема і ключові галузі економіки України залежать від імпорту дорожчаючого російського і середньоазіатського газу та інших енергоносіїв. Влада хоче скоротити споживання зарубіжного палива на користь більш ефективного використання видобувається на території країни вугілля.
Україна планує масштабну реконструкцію електростанцій, побудованих ще за часів Радянського Союзу, введення в експлуатацію нових потужностей з впровадженням нових технологій.
На першому етапі в 2007-2010 роках - енергетики планують планові капітальні ремонти обладнання станцій; в 2011-2016 роках проводити поузловую реконструкцію з метою продовження термінів експлуатації енергоблоків, підвищення потужності блоків на 10-15 мегават.
На третьому етапі, в 2017-2030 роках, планується будівництво нових енергоблоків та виведення з експлуатації старих.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
