Орієнтована на євростандарти Енергетична стратегія України до 2030 року пропонує лібералізувати ринок газу та електроенергетики, перевести теплогенеруючі потужності на альтернативне паливо, уніфікувати стандарти енергетичної безпеки. Проаналізуємо на прикладі європейських країн, наскільки економічно вигідно зниження «газової частки» в загальному енергобалансі.
Газу – немає
Вчора стало відомо, що НАК «Нафтогаз України» з 8 листопада повністю припинив закупівлі природного газу у російського «Газпрому». Про це повідомили в Центральному диспетчерському управління ПЕК Російської Федерації. Примітно, що в жовтні «Нафтогаз» отримав 3,2 млрд куб. м. газу. При цьому з перших днів листопада закупівлі впали вдвічі, і 6-7 листопада обчислювалися однозначними величинами, приблизно за 9 млн куб. м. на добу, а з п'ятниці імпорт газу і зовсім припинився.
За словами Віце-прем'єра Юрія Бойка, Україна буде і надалі зменшувати обсяги закупівлі енергоресурсів у російської сторони, відкриваючи свій ринок для приватних компаній як Заходу, так і Сходу.
Виконуючи намічений план, на минулому тижні уряд, НАК «Надра України» і компанія Chevron підписали тристоронню угоду про розподіл продукції (УРП) на видобуток вуглеводнів на Олеській ділянці між Україною, компанією та української «Надра Олеська». Таким чином, Україна зможе розраховувати на 17-40% частки в залежності від обсягів видобутку вуглеводнів і рівня рентабельності. З цих коштів, за наполяганням громадськості Львівської та Івано-Франківської областей, де розташована Олеська площа, 5% піде в обласні бюджети, 3,5% - в районні та 1,5% - сільські, решта 90% - до держбюджету.
При цьому в Кабінеті Міністрів впевнені, що щорічно на Олеській площі буде видобуватися не менше 5 млрд кубометрів газу в рік, а за оптимістичними прогнозами - 8-10 млрд кубометрів. Для порівняння: в 2012 році в Україні видобуто 20,2 млрд кубометрів газу, з яких понад 90% припало на державні «Укргазвидобування» та «Чорноморнафтогаз»
Крім диверсифікації джерел імпорту енергоносіїв, Енергостратегія України передбачає нарощування видобування нафти і газу на шельфі Чорного моря. Так, щорічно видобуток газу із сланценосних пісковиків повинна досягти 25 млрд кубометрів, а на сложноизвлекаемых родовищах - ще 15 млрд кубометрів. Заплановано також зростання видобутку газу на родовищах Чорноморського шельфу з нинішніх 1,5 млрд кубометрів до 12 млрд кубометрів у рік. Вихід на такі потужності повинен дозволити Україні не просто забезпечити власні потреби в енергоносіях, але ще й стати энергоэкспортером.
Читайте також: Газова диверсифікація - розмови поза реальністю
Втім, серйозні перетворення очікують і сектор теплової генерації. За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ, з січня поточного року на альтернативні види палива переведено 160 котелень (переважно вугілля), а капітальний ремонт для підвищення енергоефективності було проведено у майже 700 котелень.
Спробуємо розібратися, на яких принципах ґрунтується диверсифікація палива у світі, і які останні європейські тенденції щодо відмови від природного газу.
Європа у вугільному пилу
За останні кілька років європейські країни стали стратегічним ринком збуту для американського вугілля. І це при тому, що раніше ЄС орієнтував свою енергетичну політику на максимальне скорочення споживання вугілля.
На хвилі зростаючої видобутку сланцевого газу в США і рекордно низьких цін на газ, видобуток і споживання вугілля в цій країні в останні роки здає свої позиції. За підсумками 2012 року споживання газу у виробленні електроенергії зросло на 18,9%. Відповідно, закономірним є збільшення обсягів експорту американського вугілля. Основним ринком збуту стала Європа, яка прагне до зменшення енергозалежності , частка якої в загальній обсязі експортних поставок з США в 2012 році перевищила 53%. Якщо в 2008 - 2010 роках, частка американського вугілля в загальному імпорті ЄС була 12%, то за підсумками 2012 року вона склала вже 17%.
Європа - це єдиний регіон, де попит на газ падає. Минулий рік лише підтвердив цей тренд: зниження не таке значне, як в 2011 році, коли воно склало, за даними Міжнародного енергетичного агентства 8%, але відчутне - майже 2% або 10 млрд.куб.м. А постачання зрідженого природного газу впали майже на третину-з 83 до 60 млрд. куб. м.
Європейський ринок два останні роки демонстрував різноспрямовану динаміку в цінах на вугілля та газ. Якщо з початку 2011 по кінець 2012 року ціни на вугілля в Європі в середньому впали на 27%, то ціни на нафту виросли на 15%, а на газ - на 23%, що і визначило подальший попит на різні ресурси. Вугілля стало паливом вибору для багатьох європейських енергетиків, чому немало сприяють вкрай низькі ціни на викиди шкідливих речовин в ЄС.
Ця тенденція почалася у 2010 році, коли прибутковість газової генерації в Європі пішла на спад, і зараз продовжує знижується, а вугільної зростає. Виробництво електроенергії на основі газу в Німеччині та Нідерландах з 2012 року і виявилося зовсім збитковим, у Великобританії газова генерація поки зберігає мінімальний прибуток, при тому, що прибутковість від реалізації електроенергії, отриманої на базі різних палив, різниться в середньому на 15 євро за мвт-год. В такій ситуації вибір енергетиків на користь вугілля очевидний: у Німеччині вугільна генерація зросла в першій половині 2012 року на 8%, у Великобританії на 35%, а в Іспанії - на 65%. Більш того, середньострокові розрахунки європейських компаній не припускають принципової зміни ситуації у найближчі роки.
Ризик по-німецьки
Багато країн почали максимально завантажувати всі свої наявні вугільні потужності, одночасно скорочуючи вироблення електроенергії навіть на найсучасніших і ефективних газових станціях. Найбільшому ризику закриття зараз піддаються старі станції, що працюють на газі, але і завантаження нових газових станцій у середньому по Європі зараз не перевищує 30%, а в Німеччині - нижче 20%.
Читайте також: Українській газовій незалежності знадобиться десятиліття
За розрахунками компанії RWE, такий стан справ збережеться кілька найближчих років, і може частково нормалізуватися лише до 2020 року. Німеччина, відмовляючись від своїх атомних потужностей, у сьогоднішній непростій ситуації ризикує більше за інших країн ЄС. Інвестиційний клімат в енергетиці зараз такий, що після закриття АЕС може утворитися неабиякий розрив з введенням нових потужностей. Всього в країні заявлено 76 перспективних проектів, більшість з них припадає на газові станції (27 проектів) і шельфові вітрові станції (23), але обидва ці сектори відчувають неабиякі ризики. Прибутковість газової генерації викликає у інвесторів великі сумніви з-за її низької маржі і базової завантаження.
Споживач отримає сповна
Здавалося б, перенесення акцентів із збитковою нині газової генерації на більш дешеву вугільну повинен позначитися на цінах кінцевого споживання, але вони, навпаки, ростуть для усіх категорій споживачів. Для європейських домогосподарств електроенергія подорожчала в 2012 році в порівнянні з рівнем дворічної давності на 11%, для промисловості - на 14%. У Німеччині - найдорожча електроенергія для домашніх господарств серед великих європейських держав, причому в останні роки зростання тарифів відбувається виключно за рахунок підвищення так званого «зеленого податку» для підтримки сектора відновлюваної енергетики.
У минулому році населення платило на ці потреби за 4 євроцента/ Квт.год, у нинішньому - вже 6 центів. Німеччина давно поставила собі завдання збільшення частки ВДЕ у своєму енергобалансі, вже далеко випередивши за цим показником інші європейські держави. Але вирішується це завдання багато в чому за рахунок споживачів, в 2012 році «зелений податок» становив 14,5% від рахунків домогосподарств і 25% вартості електроенергії для промислових підприємств.
В матеріалі використовувалися дані НАН України, ІНЕІ РАН, МЕА
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
