Значним джерелом фінансових ресурсів є зниження витрат на утримання житлово-комунальної сфери. Концепція реформи ЖКГ визначає цю задачу як одну з основних. Як показує міжнародна практика, без вдосконалення тарифної політики, без розвитку конкурентних засад у сфері надання послуг і використання заходів антимонопольного регулювання, без забезпечення державного, муніципального та громадського контролю, до того ж, в умовах недостатньої забезпеченості бюджетними коштами і обмеженої платоспроможності громадян - завдання реформи реалізовані не будуть.
Експертні оцінки, а також результати проведених у деяких містах перевірок на підприємствах-монополістах, що свідчать про наявність суттєвих резервів для зниження витрат у виробництві житлово-комунальних послуг. За існуючими оцінками, зниження витрат на 15-20% може бути досягнуто лише за рахунок проведення суто технічних заходів: перевірок умов укладення та виконання договорів; обґрунтованості статей розрахунку собівартості, що включаються в переході на конкурсне розміщення замовлень. Подальше зниження бюджетних витрат на утримання житлово-комунального господарства може бути досягнуте за рахунок модернізації інженерної інфраструктури, і лише в останню чергу за рахунок підвищення частки платежів населення за умови зростання добробуту і платоспроможності громадян.
Читайте також: Як формується вартість послуг ЖКГ?
Рішення завдання ресурсозбереження здатне значно скоротити витрати на утримання житлово-комунальної сфери, і тим самим поповнити місцеві бюджети фінансовими ресурсами.
Термін окупності ресурсозберігаючих проектів муніципального рівня становить 3-5 років. Однак, більшість муніципальних утворень не володіють необхідними власними коштами для реалізації цих проектів. Створення сприятливих умов для фінансування впровадження ресурсозберігаючих технологій представляється доцільним.
В умовах становлення ринкових відносин в систему житлово-комунального господарства включаються трансформація форм власності, розвиток конкурентних відносин, формування системи договірних відносин в галузі і створення соціальної політики, спрямованої на захист малозабезпечених верств населення. Найважливішою умовою є створення адекватної системи формування тарифів на житлово-комунальні послуги. Це обумовлено тим, що першочерговим завданням реформування житлово-комунального господарства є поетапне скорочення державних витрат на дотації ЖКГ, що, можливо, здійснити двома шляхами: зниженням вартості наданих житлово-комунальних послуг і збільшенням частки платежів населення за комунальні послуги. Щоб дотримати інтереси всіх суб'єктів, тарифна політика має бути досить гнучкою і необхідно подолати історично сформовані тенденції.
Протиріччя між існуючою системою тарифного регулювання та вимогами ринкової економіки полягає в тому, що у підприємств ЖКГ відсутня економічна зацікавленість в реалізації своїх послуг відповідно до запитів споживачів щодо обсягу, якості і режиму споживання послуг. Непідготовленість підприємств ЖКГ до роботи в системі ринкових відносин пояснюється тим, що в даний момент їх економічні інтереси реалізуються при низькій відповідальності на всіх рівнях управління, що особливо наочно проявляється в існуючій тарифній політиці.
В умовах планово-розподільної системи, коли плата за енергоресурси була незначною, а більшість підприємств існувало безбідно, це не викликало особливих проблем. Сьогодні ситуація змінилася. Ціни на енергоресурси наблизилися до світових, а тарифи для підприємств перевищили світові. Становище ускладнюється тим, що енерговитрати вітчизняних підприємств в три рази вище зарубіжних, а ціни на відповідну продукцію, не перевищують світові.
Система тарифного регулювання повинна забезпечувати підприємствам житлово-комунального господарства необхідний їм для реалізації виробничих та інвестиційних програм обсяг фінансових ресурсів. Однак у сучасних умовах такий підхід часто вступає в протиріччя з цілями державної соціальної політики. У зв'язку з цим, необхідно, щоб тарифна політика реалізовувала наступні основні принципи:
1. Повне відшкодування витрат всім учасникам процесу надання житлово-комунальних послуг кінцевим споживачам. З економічної точки зору цей принцип досить очевидний - регульоване підприємство повинно отримувати фінансові ресурси в обсязі, достатньому для компенсації всіх вироблених їм обґрунтованих витрат.
Читайте також: Тарифи ЖКГ в європейських умовах
2. Принцип оптимізації інтересів всіх сторін. Процес встановлення тарифів зачіпає інтереси великої кількості сторін (власника майна, регульованого підприємства, споживачів, інвесторів). Ці інтереси суперечливі, і одне з основних завдань системи тарифного регулювання - забезпечити в ході встановлення тарифу облік і збалансованість цих інтересів. У процесі формування тарифу на житлово-комунальні послуги необхідно знайти компроміс між технічними завданнями і фінансовими потребами постачальників послуг та платоспроможним попитом споживачів.
3. Послідовність і прогнозованість зміни тарифів. Це вимога переслідує виконання трьох цілей. По-перше, це створює ситуацію визначеності щодо майбутніх грошових потоків підприємства, що знижує ризики інвестування в нього. По-друге, протягом регульованого періоду підприємство може проводити заходи щодо зниження витрат, а отриману економію витрачати на свій розсуд. По-третє, дана міра буде сприяти передбачуваності зміни тарифу на комунальні послуги для споживачів.
4. Однією з основних проблем існуючої системи тарифного регулювання державних комунальних підприємств є те, що рішення про встановлення тарифів найчастіше диктується не стільки економічними причинами, скільки політичними мотивами. Цю проблему можна вирішити, використовуючи відповідні принципи і процедури тарифного регулювання. В першу чергу це досягається підвищенням відкритості процесу формування та затвердження тарифів.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
