Фахівці впевнені, що неефективне використання енергії відбувається на всіх етапах: виробництво, транспортування до об’єктів споживання та в будівлях кінцевого споживання. За теперішніх умов в Україні витрачається на третину більше палива для виробництва однієї гігакалорії тепла, у 7-8 разів втрачається більше на її транспортуванні та у 3-5 разів більші втрати тепла у будівлях, ніж в інших європейських країнах. 

 

У світі по-різному підходять до енергоефективності. Український галузевий регулятор – Нацкомпослуг - наголошує, що у теплозабезпеченні ефект від енергоощадних заходів на етапі кінцевого споживача вдвічі перевищує можливий ефект від відповідних заходів на інших етапах. Тобто, модернізація теплогенергуючого обладнання (вартість заходів 141 млрд грн) дасть економію ресурсів на 4%, модернізація теплових мереж (33 млрд грн) зменшить втрати на 14%. Натомість, санація будинків (заміна вікон та термомодернізація фасадів) (необхідне фінансування за оцінками ЄБРР 500 млрд грн) призведе до зменшення втрат на 41%. За підрахунками Нацкомпослуг, у разі успішної реалізації енергосервісних послуг, тільки бюджетними споживачами, за 10 років бюджети всіх рівнів щороку будуть заощаджувати понад 11 млрд грн на оплаті послуг з опалення.

 

Такої ж думки притримуються і експерти Проекту USAID «Реформа міського теплозабезпечення в Україні». Встановивши будинковий вузол обліку теплової енергії, впевнені фахівці, сума рахунку за опалення знижується в середньому на 20%. Якщо облаштувати індивідуальний тепловий пункт з системою терморегуляції, сума рахунку зменшується ще на 10%. І, якщо після цього провести термомодернізацію (повне утеплення будинку та заміну вікон), рахунок зменшується на 40%.

 

«Ми провели в Україні більше 400 енергоаудитів. І ми підтвердили дані, що можна досягти енергоефективності у споживача, скоротити його неефективність на 40%. На транспортуванні до 20% і у виробника до 10%. Тобто енергоаудити показали, що саме правильний шлях це здійснювати енергоефективність у споживача», – зауважив заступник керівника Проекту USAID «Реформа міського теплозабезпечення в Україні» Андрій Міцкан.

 

Читайте також: Енергоефективний розвиток українських будівель

 

Урядовці стверджують, що житловий фонд України застарілий, і ремонту потребують до 80% багатоповерхових будинків. Заходи направлені на енергозбереження повинні впроваджуватися у першу чергу в будівлях з огляду на потенціал та на доцільність зменшити попит з енергії населенням та модернізувати помешкання. Такий підхід в подальшому дозволить проводити модернізацію, виходячи з реальних потреб та дозволить у перспективі відмовитися від надмірних та застарілих генеруючих потужностей і не витрачати даремно кошти на закупівлі енергоресурсів. Поодинокі приклади утеплених та модернізованих будинків свідчать про зниження споживання ними енергії на 50%. У комплексі з ремонтом теплотрас та модернізацією котелень цей показник може становити 70-80% на місцевому рівні.

 

З точки зору окупності, на думку Андрія Міцкана найбільш високоокупні проекти, які не потребують великих грошей, але дають хороший результат, тобто економія до 20%, з окупністю до 3 років – це проекти облік та регулювання, тобто індивідуальні теплові пункти або просто облік та система автоматичного контролю в залежності від носія та температури зовнішнього середовища. Окупність термомодернізації бюджетних установ складає 7-10 років. Такі кошти важче знайти у комерційних банках. Але міжнародні фінансові організації можуть давати такі кредити під такий горизонт окупності. Термомодернізація школи чи садочку складає приблизно від 2,5 до 5 млн грн. 

 

У житловому фонді маємо ситуацію складнішу. Зокрема, в Україні частину тарифу компенсує держава, і це має негативний вплив на окупність проектів. Вона складає приблизно 12-16 років залежно від типу будинку. Якщо брати теплопостачальні компанії, проекти типу заміна котла, то окупність може бути до 5 років. Однак труби мають дуже погану окупність, це більше 10 років, деякі навіть 30 років. 

 

Експерти також впевнені, що спочатку потрібно починати з менш тривалих та найбільш окупних проектів. Якщо наприклад, беруть кредити теплові компанії, головний елемент це встановлення індивідуальних теплових пунктів, системи обліку, регулювання, які по розрахункам фахівців може принести ефективність до 20%. Ці «точечні» проекти можуть дати такий результат. Вони не є дуже дорогими, але їх окупність дуже приваблива.

 

У країнах ЄС питання підвищення енергоефективності житла, в першу чергу, - багатоквартирних будинків - це питання державної політики. 

 

 

«У підвищення енергоефективності поряд із засобами власників житла вкладаються бюджетні та банківські гроші. У наших країнах ми тільки починаємо думати над цим. У Росії прийняті зміни в житловому законодавстві з капітального ремонту, які починає реалізовуватися з 2014 року. Є шанси зрушити ситуацію з мертвої точки. Але і шансів створити чергову чиновницьку годівницю ще більше. Багато що залежатиме від активності людей»,– підкреслив директор напрямку «Міське господарство» Фонду «Інститут економіки міста» Сергій Сіваєв.

 

Якщо аналізувати роки незалежності України, то майже кожен уряд заявляв про залучення коштів у сферу енергоефективності ЖКГ. Однак, як показує практика, результати досить примарні. В цьому також переконані і фахівці. 

 

«Якщо ми подивимось куди йшли гроші за останні роки, то це так само як в Польщі. Тобто в нас були регіональні програми, де планувалися мільярди гривень кожен рік інвестувати, в котли та труби. І в результаті, ми бачимо, що нічого не змінилось. Як були погані котли-вони так вони й залишились. Тому що це не є першочерговою інвестицією. Труби все одно треба міняти, а у споживача нічого не робилося» – підкреслив Андрій Міцкан.

 

Для досягнення показників ЄС та США по енергоефективності, експерти схильні вважати – в першу чергу потрібно прийняти правильні закони та програми.

 

На сьогоднішній день в Україні немає національного плану дій, який би був затверджений на високому державному рівні щодо питань енергоефективності. Як правило, цим питанням займаються багато різних відомств і Міністерств. Проте немає документа на національному рівні ,який би був мастер-планом, тобто чітко давав розуміння що потрібно робити, по яким галузям і яких результатів досягти. Також, питання енергоефективності недостатньо відображені в енергетичній стратегії до 2013 року.

 

Читайте також: Бізнес та ЖКГ: непереборна смуга перешкод

 

В Європейському Союзі прийняли пакет Energy performance Directive II. Так, цей пакет встановлює певні норми споживання, орієнтири в будівлях, наприклад, вони кажуть що стіни мають бути утеплені певним чином, повинні бути певні потоки вентиляції у будівлі. І це все приводить до того, що норми споживання на метр квадратний в ЄС для нового будівництва це 15 кВт-год на метр квадратний. В Україні сьогодні норми 75 кВт-год на метр квадратний. Це різниця в 5 разів. Треба сказати, що насправді в Україні фактичне споживання на метр квадратний це навіть не 75, а в старому житловому фонді або в бюджетних будівлях це 150-200, навіть 250 кВт-год на метр квадратний. Тобто якщо ми порівнюємо Україну з країнами ЄС, то проблеа полягає в неефективності споживання. 

 

За даними Eurostat, середній рівень споживання теплової енергії на опалення житлових будинків в Україні (станом на 2010 рік) становить 210 кВт-год/рік. Для Естонії це 183 кВт-год/рік, Данія – 141 кВт-год/рік, Польща –170 кВт-год/рік, Німеччина – 160, Великобританія – 133 кВт-год/рік, ЄС – 128 кВт-год/рік, Австрія – 156 кВт-год/рік, Франція – 134 кВт-год/рік, Швеція – 119 кВт-год/рік. При цьому динаміка скорочення питомого споживання теплової енергії на опалення будинків у Європі за 10 років свідчить, про значний відсоток скорочення питомого споживання тепла порівнюючи 2010 рік та 2000 рік: Естонія – 13%, Данія – 16%, Польща – 18%, Німеччина – 19%, Великобританія – 20%, ЄС – 23%, Австрія – 24%, Франція – 25%, Швеція – 35%.

 

Якщо ми говоримо про СНД, то Росія попереду України на 3-5 років. Тому що вони вже зробили зміни у енергопакет, а також в законодавстві щодо енергоефективності. Вони ввели таке поняття як Енерго перфоманс контракти (аналог Energy Performance Directive II). Їх енергосервісні компанії вже почали працювати з житловими, бюджетними установами. В Україні ще нема в законодавстві такого розуміння як енерго перфоманс контракт . Як наслідок, приватний бізнес ще не може працювати. Однак перші зрушення вже існують. Зокрема, у Нацкомпослуг зараз проходить громадське обговорення проект щодо діяльності енергосервісних компаній. Такі компанії  гіпотетично повинні вирішити питання енергоефективності у споживача. Скоріш за все, спочатку буде здійснено заходи щодо енергозбереження в бюджетних установах (об’єктивно це простіше зробити ніж у житловому фонді). Схематично, енергосервісні компанії вкладають кошти у енергоефективність будівлі, фактично знижуючи споживання будівлею тепла, але при цьому установа сплачує все ті ж кошти як раніше допоки проект не стане окупним. 

 

Отож, різниця між Україною та країними ЄС чи Росією колосальна. Однак наздогнати та перегнати їх все ж реально. Не секрет, що переваги від енергоефективних заходів очевидні, однак це колосальні кошти. Залишається лише питання, чи згодні споживачі до таких змін. Адже, фінансова сторона будь-яких реформ все ж таки лягає на споживачів.