Енергоефективний розвиток українських будівель

Український парламент торік не підтримав проект закону «Про енергетичну ефективність будівель», основним розробником документа було Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. Документом пропонувалася енергетична паспортизація будівель, з тим, щоб скоротити втрати теплової та електричної енергії, а також води в житлофонді за рахунок заходів з модернізації. Будівлі, які пройшли термомодернізацію, та відповідали європейським стандартам енергоефективності, отримували б економічні стимули щодо зниження вартості послуг.

 

Основними бар'єрами енергоефективності у житловому секторі є низькі тарифи на енергоресурси для населення; відсутність ефективного контролю дотримання існуючих стандартів для споруджуваних будівель; недостатня обізнаність про енергоефективність серед домовласників, що, в кінцевому рахунку, визначає їх поведінку. Необхідно зазначити, що бар'єри та рішення відмінні для різних типів будинків. Можна виділити три групи: (а) споруджувані будівлі, (б) будівлі, в яких здійснюється реконструкція або капітальний ремонт, (в) експлуатовані будівлі.

 

 

Для будинків, які споруджуються основні бар'єри на шляху підвищення енергоефективності наступні:

1. У забудовників та їх підрядників відсутні стимули до підвищення енергоефективності. Архітектори, будівельники, постачальники обладнання та матеріалів визначають рівень енергоефективності будівель, які ними зводяться, проте, оскільки вони не будуть жити в цих будинках і оплачувати комунальні послуги, у них немає стимулів до підвищення енергоефективності;

 

Читайте також: Європейська енергетика: зберегти та зекономити

 

2. У забудовників часто відсутні системні знання у сфері енергоефективності. Проведені в Україні та Росії дослідження показали відсутність співвідношення між високими витратами і застосуванням енергоефективних технологій. Багато будівельних компаній досі не використовують ці технології в силу відсутності відповідних знань або кваліфікації.

 

В існуючих будівлях (в Україні близько 240 тис. багатоквартирних будинків) основні бар'єри для підвищення енергоефективності наступні:

 

1. Нагляд за енергоефективністю існуючих будівель в процесі експлуатації не ведеться. Наразі в Україні немає окремої служби, яка б здійснювала моніторинг споживання енергії в багатоквартирному житловому фонді. В результаті, складно визначити потреби будівель в конкретних заходах з підвищення енергоефективності при реконструкції, модернізації та проведенні капітальних ремонтів.

 

2. Власники квартир, ОСББ, керуючі компанії та місцеві органи влади не мають необхідних даних для реалізації енергозберігаючих заходів. Зокрема, спостерігається брак інформації по:

 

- Споживанню енергії домогосподарствами. Облік споживання енергії, особливо теплової енергії, майже не ведеться (всього 35% будинків мають лічильники). З цієї причини більшість споживачів оплачує послуги теплопостачання за нормативами споживання. Реальне споживання теплової енергії будівлями, як правило, значно відрізняється. Крім того, споживачі, як правило, не мають можливості регулювати своє споживання тепла (ні на рівні будинку, ні на рівні квартири). Через відсутність можливостей регулювання, в українських житлових будинках нерідкі перетопи, при яких провітрювання (відкривання вікон взимку) є єдиним способом забезпечення комфортної температури в приміщеннях;

3. Більшість мешканців погано обізнані щодо ефективності навіть елементарних і недорогих заходів теплозахисту будівель, таких як установка тепловідбиваючих екранів, наклеювання тепловідбиваючої плівки на віконне скло або ж використання сучасних ущільнюючих матеріалів для зменшення інфільтрації. У той же час, застосування зовнішньої теплоізоляції і потрійних вікон можуть в сукупності знизити потреби будівлі в тепловій енергії на 40%;

 

4. Власники квартир мають обмежений доступ до зовнішнього фінансування для реалізації заходів з підвищення енергоефективності. Споживчі кредити в Україні, як правило, видаються на короткий термін (1-2 роки) і під високу процентну ставку. Найчастіше домогосподарства з низьким рівнем доходу і пенсіонери не можуть отримати кредит. Механізму залучення кредитних коштів для ОСББ фактично не існує.

 

Читайте також: Фінансова терапія ОСББ

 

5. Власники квартир не бачать стимулів для інвестування в енергозбереження. Зокрема, на місця загального користування припадає до 50% потенціалу енергозбереження в житлових будівлях. Значну частину цієї економії могли б отримати власники квартир, так як простий ремонт дверей, вікон і тамбурів у місцях загального користування дає істотну економію витрат на опалення. Однак, оскільки місця загального користування, як правило, де-факто належать муніципалітетам, а не власникам квартир, навіть у будинках, де створені ОСББ енергозберігаючі заходи інвестуються і реалізуються слабко.

 

 

В інших країнах підвищенню енергоефективності сприяють і мотиви нефінансового характеру, наприклад, турбота про довкілля, про суспільство або про добробут сусідів. У європейських країнах, наприклад, індивідуальні споживачі інвестують в реалізацію заходів з енергозбереження, головним чином, в силу підвищеної обізнаності і турботи суспільства про охорону навколишнього середовища. У США в кінці 1970-х років підвищення енергоефективності набуло популярності через занепокоєння людей з приводу дефіциту енергоносіїв після нафтової кризи. В інших випадках енергоефективність (наприклад, придбання автомобілів з гібридним двигуном в США) стає символом певного статусу або виразом політичної позиції.

 

У Японії надаються субсидії на реконструкцію житлових будинків для виконання вимог по теплозахисту, сформульованих у Законі про енергозбереження, установку енергоефективних побутових приладів і ефективних систем, що використовують поновлювані джерела енергії. Субсидії надаються як для нових, так і для давно існуючих будівель. Щоб отримати право на субсидії, необхідно знизити споживання енергії на 15% в нових будинках і на 25% у реконструйованих будівлях в порівнянні зі стандартним показником енергоспоживання до реалізації заходів з енергозбереження. Крім того, домовласники зобов'язані повідомляти про величину споживання енергії в будівлях протягом трьох років після реконструкції або будівництва будинку. Розрахунок очікуваної економії представляється в Організацію з розвитку нових джерел енергії та промислових технологій (NEDO), яка надає субсидії. Згодом домовласники повинні звітувати про реальну величину економії енергії шляхом заповнення опитувальних листів NEDO.

 

 

Багато країн реалізовували програми маркування та стандартизації енергоефективності для стимулювання застосування більш ефективних електропобутових приладів. Програми маркування дають споживачам інформацію для здійснення покупок, виходячи з міркувань енергоефективності. Мінімальні стандарти ефективності сприяють підвищенню енергоефективності нових побутових приладів і зникненню з ринку найбільш неефективних моделей. Різниця між двома Програмами полягає в тому, що стандарти сприяють зникненню з ринку неефективних і, як правило, дешевих електропобутових приладів, а маркування лише сприяє переконанню покупців не купувати їх. У більшості випадків застосування цих двох підходів дозволило виробникам успішно адаптуватися до нових обмежень без підвищення цін на свою продукцію.

 

Австралійська Програма мінімальних стандартів ефективності та маркування є прикладом успішного застосування стандартів і маркування побутових електричних приладів. В Австралії безліч електропобутових приладів мають мінімальні стандарти ефективності, тобто відповідають мінімальному рівню енергоефективності, регульованому австралійським урядом. Прийнята система енергетичного маркування також є обов'язковою для ряду електропобутових приладів, у тому числі холодильників і морозильників, пральних та сушильних машин, посудомийних машин і кондиціонерів. Таке маркування дозволяє покупцеві провести швидкий порівняльний аналіз енергоефективності конкретного товару і показує величину річного споживання енергії даним продуктом при нормальних умовах експлуатації.