ГоловнаПублікаціїГазопостачанняУкраїнська ГТС: через що іде багаторічна риторика

Українська ГТС: через що іде багаторічна риторика

Питання постачання російського газу в Україну не єдине суперечне між Києвом, Москвою та Брюсселем. Роками сторони не можуть домовитися і про модернізацію української ГТС. Розглянемо детальніше через що триває багаторічна трьохстороння риторика.

Українська газотранспортна система є другим, опісля питання постачання російського газу в Україну, яблуком розбрату між Києвом, Москвою та Брюсселем. Про її модернізацію, віддання чи не віддання в оренду, тощо йдеться не перший рік, однак віз скоріше і нині там, аніж суттєво зрушив із мертвої точки.

Так, наразі російська сторона намагається усіляко дискредитувати українську трубу, підкреслити її незначимість та інвестиційну непривабливість. Зокрема, у Кремлі переконані, що у тому стані, у якому знаходиться українська ГТС нині, вона потребує модернізації на 20 млрд дол. «Ми можемо за ці гроші побудувати «Південний потік» або «Турецький потік». Навіщо нам витрачати таку суму, щоб Україна залишилась основною транзитною країною?!» - зазначають у Москві.

Українська сторона, звісно ж, продовжує політику унікальності вітчизняної труби і припрошує закордонних інвесторів. «Україна володіє унікальними можливостями транспортування газу, які найбільш ефективно забезпечують європейських споживачів, безвідносно до політичних заяв про можливості припинення транзиту… Українська ГТС - це не лише транзитні потужності, але і газосховища. Потужності сховищ – понад 30 мільярдів кубометрів, це чверть європейського ринку. Газосховища повинні працювати саме для Європи», - наголошує Міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин.

Загалом більшість країн Європейського Союзу у цьому питанні прихильні до України, однак твердість цих намірів важко оцінити. Наразі у ЄС схильні вважати, що модернізація української газотранспортної системи вигідніша, ніж всі нові газопроводи Російської Федерації. «Ціна 20 мільярдів доларів щодо модернізації української газотранспортної системи є страшенно роздутою», - переконаний міжнародний експерт, старший науковий співробітник Програми енергетичної та національної безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень Едвард Чоу. Окрім цього, експерт зауважує ще й дуже зручне розташування українських сховищ – на заході країни, котрі виконують «дуже важливу стратегічну роль».

Розглянемо детальніше через що триває багаторічна трьохстороння риторика.

Загальна характеристика

Газотранспортна система (ГТС) України - одна з найбільших у світі газотранспортних систем. Вона виконує дві основні функції: транзит газу територією України до країн Західної та Центральної Європи та транспортування природного газу для внутрішніх споживачів.

Українська ГТС тісно пов'язана з газотранспортними системами сусідніх держав - Польщі, Білорусі, Росії, Румунії, Молдови, Угорщини, Словаччини - і через них інтегрована в європейську газову мережу. Її розміщення робить її надважливою як для європейських країн, так і північного сусіда, оскільки вітчизняна труба з’єднує найбільшого споживача газу з найбільшим його постачальником.

Читайте також: Росія «розщедрилась» на газ для України

За основними транзитними напрямками транспортування газу ГТС України можна поділити на два коридори:

- західний напрямок, до якого входять такі основні магістральні газопроводи, як «Союз», «Прогрес», «Уренгой-Помари-Ужгород», «Долина-Ужгород» II нитка, система газопроводів КЗУ, «Комарно-Дроздовичі», Івацевичі-Долина (дві нитки), Торжок-Долина та інші.

- південний напрямок, до якого входять газопроводи Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Ізмаїл, Єлець- Кременчук- Кривий Ріг, Кременчук-Ананьїв та Ананьїв-Тираспіль-Ізмаїл.

За даними Міненерго, продуктивність газотранспортної системи на «вході» складає до 302,1 млрд  куб. м  на «виході» до країн Європи 146 млрд  куб м.

У підпорядкуванні ПАТ «Укртрансгаз» перебуває 39,3 тис. км газопроводів різного призначення та продуктивності, 72 компресорні станції (КС), 1,5 тис. газорозподільних станцій, 12 підземних сховищ газу (ПСГ) та об'єкти інфраструктури, які забезпечують функціонування системи. Транспортування газу системою газопроводів та його закачування до ПСГ забезпечують 110 компресорних цехів, де встановлено 702 газоперекачувальних агрегатів загальною потужністю 5,45 тис. МВт.

Станом на початок 2015 року, загальна довжина магістральних газопроводів склала 22,5 тис. км, газопроводів відгалужень 13,5 тис. км, розподільних газопроводів 3,1 тис. км.

Транзит газу

До 2005 року, за інформацією Міненерго, загальний транзит природного газу через газотранспортну систему України (з врахуванням транзиту до країн СНД) складав від 120 до 140 млрд куб. м щорічно, а починаючи з 2005 року спостерігається тенденція щодо зниження обсягів транзиту газу з Російської Федерації до країн Європи.

З 2008 року після введення в експлуатацію магістрального газопроводу Сохрановка – Октябрьская, в обхід території України, було повністю припинено транзит газу на південь системою магістральних газопроводів «Північний Кавказ – Центр».

Негативним фактором для української ГТС стало введення ВАТ «Газпром» в експлуатацію газопроводу «Північний потік» загальною проектною продуктивністю 55 млрд  куб. м/рік. У 2012 році газопроводом «Північний потік» було протранспортовано 11,3 млрд  куб. м газу, в 2013 – 22 млрд  куб. м газу і в 2014 - 34 млрд  куб. м газу.

Транзит природного газу, що надходить на територію України, здійснюється на підставі укладеного 19 січня 2009 року Контракту №ТКГУ між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки. НАК у повному обсязі виконує взяті на себе контрактні зобов’язання перед Російською стороною, визначені умовами Контракту, а саме: забезпечує надійне функціонування ГТС України, безперебійний транзит газу через територію України до країн Європи в обсягах, що надаються ВАТ «Газпром».

Читайте також: Кабмін почав «законодавчу» підготовку до опалювального сезону

Умовами Контракту визначено, що з 2009 по 2019 роки щорічні обсяги транзиту природного газу до країн Європи мають становити не менше 110 млрд  куб. м, а у 2012 – 2015 роках – 112 млрд  куб. м. 
Однак ВАТ «Газпром» систематично не надає для транзиту обсяги газу, що передбачені Контрактом. Така ситуація суттєво впливає на фінансове становище компанії.

Прогнозні обсяги використання та видобутку газу

Враховуючи ситуацію, що склалася на газовому ринку України, а також, беручи до уваги доручення Президента України та Уряду України щодо зменшення обсягів використання «блакитного» палива та збільшення обсягів альтернативних видів палива в найближчі роки, використання природного газу в Україні у 2015 році очікується на рівні 40,2 млрд  куб. м. Планові обсяги видобутку природного газу на 2015 рік становлять – 16,16 млрд куб. м, а на 2016 рік – 15,52 млрд куб. м (песимістичний сценарій). Окрім того у Міненерго запевняють, що річний прогноз видобутку природного газу недержавними підприємствами становить близько 3,3-3,5 млрд куб. м (оптимістичний сценарій).

Песимістичний сценарій, який виникне за умови продовження податкового тиску на видобувні недержавні підприємства та продовження бойових дій у зоні АТО, передбачає зниження видобутку газу недержавними підприємствами до 2 млрд куб. м на рік.

Диверсифікація надходження газу в Україну

Одним із ключових моментів забезпечення енергетичної безпеки є диверсифікація джерел та маршрутів постачання в Україну енергоресурсів. У цьому напрямку реалізується ряд проектів і здійснюється пошук альтернативних джерел газопостачання.

Станом на сьогодні, за інформацією Міненерго, з країн Європи в напрямку України технічна можливість прийому природного газу через ГВС Германовичі (Польща) складає до 4,3 млн куб. м в добу (1,5 млрд  куб. м за рік), ГВС Берегдароц (Угорщина) до 16,8 млн куб. м в добу (5,4 млрд  куб. м за рік) та ГВС Будінце (Словаччина) до 40,0 млн куб. м в добу (14,5 млрд  куб. м за рік).

Разом з тим, українською стороною і надалі проводиться ряд переговорів з газовими компаніями Словаччини, Польщі, Угорщини, а також Болгарії, Румунії, Туреччини, Греції та інших країн з питання можливих поставок газу, або їх збільшення по вже діючим напрямках, на територію України з використанням газотранспортних систем вищезазначених країн.

За 2014 рік на територію України зі сторони Словаччини, Польщі і Угорщини надійшло 5, 015 млрд куб. м природного газу.

За перший квартал 2015 року, за оперативними даними Міненерго, з країн Європи було протранспортовано 3,6 млрд куб. м «блакитного» палива.

Імпорт газу

НАК «Нафтогаз України» отримує природний газ з Російської Федерації відповідно до укладеного 19 січня 2009 року Контракту № КП між ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України» купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках.

Контрактна ціна на природний газ розраховується за формулою щоквартально та залежить від цін на газойль та мазут та кон’юнктури світових ринків нафти та нафтопродуктів.

Неузгодженість ціни на імпортований природний газ та несплата рахунків за отриманий природний газ призвели до припинення з 16 червня 2014 року постачання газу в Україну з боку ВАТ «Газпром» та переведення НАК «Нафтогаз України» на передоплату. З червня по грудень 2014 року Компанія не отримувала російський природний газ. Відсутність компромісу між сторонами призвела до подання у червні 2014 року позову НАК «Нафтогаз України» до Арбітражного інституту Торгівельної палати м. Стокгольма, розгляд якого може скласти достатньо тривалий термін.

З метою урегулювання питання щодо постачання природного газу із Російської Федерації в Україну та узгодження ціни на імпортований природний газ на ринковому рівні, починаючи з травня 2014 року проведено низку робочих зустрічей та консультацій у тристоронньому «Україна - ЄС - РФ» форматі. Під час всіх зустрічей та консультацій кожною із сторін висловлювалися різні точки зору щодо вирішення цього питання.

Як повідомляла «Україна Комунальна» раніше, опісля кількох раундів тристоронніх та двосторонніх переговорів, які відбувалися протягом останніх місяців, 25 вересня, Міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин, Міністр енергетики Російської Федерації Олександр Новак та Віце-президент Європейської Комісії Марош Шефчович обговорили та погодили всі сутнісні параметри зобов'язуючого тристороннього Протоколу щодо зобов'язань урядів України, РФ та Єврокомісії до нового зимового пакету, котрий діятиме до квітня 2016 року. Відповідний документ парафували, а підписання та затвердження відклали.

 

 
Коментарі (0)