«Вже наступного року всю Україну із Заходу на Схід і з Півдня на Північ можна буде проїхати автошляхами, які повністю відповідають європейським вимогам», - таку гучну обіцянку дав на останньому засіданні уряду Прем’єр-міністр країни Микола Азаров. А Міністерство інфраструктури, тим часом, пішло ще далі: розробило Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013-2018 роки. За наступну п’ятирічку планується відремонтувати та збудувати тисячі кілометрів доріг. Наскільки реальні ці плани, а головне – за чий рахунок втілюватимуться вони у життя?
Аби здійснилися мрії Прем’єра, доведеться чимало попрацювати. Судіть самі: мережа автомобільних доріг загального користування в Україні має протяжність понад 169 тис. км. Та нині менш ніж 2% з них можна вважати справді якісними сучасними дорогами. А близько половини шляхів навіть не відповідають базовим критеріям. «В Україні лише 2,6 тисяч кілометрів доріг першої категорії – таких, що мають обов’язкову розподільну смугу та дві-чотири смуги руху в одному напрямку. Що ж стосується інших автошляхів, то рівень їхньої якості занадто низький: лише 40% з них мають дорожню розмітку, від 40 до 50% не відповідають іншим базовим критеріям (твердість, рівність покриття)», - роз’яснює у своєму дослідженні транспортної інфраструктури український фонд «Ефективне управління».
Складне становище
Окрім незадовільного стану доріг, їх в Україні ще й не вистачає. За останні 10 років обсяги автопарку українців збільшились на понад 20%. А от фінансувалися дорожні роботи недостатньо. Лише на 14-34% від визначеної мінімально необхідної потреби. Через це – порушувались міжремонтні нормативні терміни, технічно не переоснащувалась дорожня галузь.
Та протягом останніх кількох років, ситуація змінилась. Протягом 2007-2011 років було побудовано та відремонтовано понад 4,2 тис. км. Каталізатором цього процесу стала підготовка до проведення фінальної частини чемпіонату з футболу «ЄВРО-2012». Лише за минулий рік українських автолюбителів дорожні служби порадували новенькими та відремонтованими 2 тис. км. З них майже 123 км – новозбудовані й ще 355 км – капітально відремонтовані. На це та постійні роботи з експлуатаційного утримання мережі автодоріг держава витратила понад 8 млрд грн.
Читайте також: Транспортна революція. Перезавантаження
Чимало. Але, щоб відповідати сучасним вимогам – недостатньо. Для цього у країні необхідно щорічно ремонтувати 37,6 тис. км і будувати 400 км нових автошляхів, порахували у фонді «Ефективне управління». Виходить, робити потрібно у рази більше, аніж було зроблено минулого року. Очевидно, й витрачати доведеться більше. Скільки саме – порахували у Мінінфраструктури, коли готували концепцію програми розвитку автодоріг на наступні 5 років. Прогнозовані обсяги видатків на виконання Програми складають понад 227 млрд грн. І це, між іншим, мінімально необхідні кошти. Тому остаточна сума може бути більшою. За це, зокрема, планується виконати ремонт 30,7 тис км доріг, у першу чергу на підходах до великих міст та на дорогах з найвищою інтенсивністю руху. А також побудувати та реконструювати ще 2,2 тисячі км. Усе – за сучасними європейськими стандартами і навіть з відповідною дорожньою інфраструктурою.
Крім того, не варто забувати й про погашення зобов’язань за кредитами. На наступні роки на їх виплату потрібно буде спрямувати понад 37 млрд у національній валюті. Таким чином, загальна мінімальна вартість Програми по ліквідації бездоріжжя становить понад 265 млрд грн!
Три варіанти від уряду
А звідки ж взяти такі гроші? Варіантів у розробників програми є аж три. Перший передбачає залучення коштів як бюджетних, так і кредитних. А за можливості, навіть грантових чи ж від концесіонерів. От тільки в успіх цього варіанту чиновники вірять неохоче. Мовляв, надто великі ризики пов’язані із коштами концесіонерів.
Другий варіант – більш утопічний – передбачає фінансування дорожнього господарства за рахунок переважно приватних інвесторів. Таким шляхом пішла, приміром, Франція. У 90 роках минулого сторіччя там побудували мережу доріг, протяжністю понад 7 тис. км, утримання яких відбувається за рахунок плати за користування. Україні ж поки що цей варіант – не варіант. Навіть суто теоретично нині можуть бути платними лише 1% доріг.
Державним мужам більш до душі третій варіант фінансування – за рахунок споживачів. Коли кошти переважно залучаються із державного бюджету, міжнародних фінансових організацій та кредитів, взятих під державну гарантію. Це, мовляв, найоптимальніше рішення. Найбільша його перевага – стабільність джерела фінансування. От тільки бюджет – це «джерело» хоч і стабільне, але слабке. Нестачу державного фінансування доводиться перекривати залученням кредитних коштів. Далі – замкнене коло: сьогодні із бюджету беремо мільярди, щоб розплатитися з банками за вчорашній кредит. Паралельно із цим беремо у банків нову позику.
Читайте також: Треба чесно визнати, що бюджет - це наслідок...
Якщо проаналізувати звіт Державної служби автомобільних доріг України про виконання бюджету за минулий рік, виходить, що на погашення зобов’язань за кредитами «Укравтодор» витратив майже третину свого фінансування – понад 4 млрд грн. Та це було вчора. А сьогодні Україна вже домовилась про позику на 450 млн дол. на ремонт дороги Київ-Харків-Довжанський.
Проте це – тільки одна сторона медалі. Є й інша: ефективність використання коштів. Право ремонтувати чи будувати дороги учасники ринку виборюють на торгах. Так само, як і право поставляти необхідні будматеріали. Для компаній такі «замовлення» (підряди «Укравтодору») - ласий шматок. За неофіційними даними гравців ринку, гарантія перемоги у тендері, або ж так звані «відкати», складають від 20% до 50% суми закупівлі.
Ще частина коштів «губиться» вже під час самих ремонтних робіт. Крадіжки матеріалів чи ж банальне недотримання технологій будівництва – грішки, знайомі багатьом дорожникам. Та є ще одна національна особливість наших дорожніх робіт: бажання не стільки будувати, як ремонтувати. Експерти, на правах анонімності, пояснюють це тим, що під час ремонту, особливо ямкового, легше маніпулювати фінансами. До того ж, чим більше ям – тим більше із бюджету буде виділено грошей. Мовляв, якби потрібно було шукати інвесторів чи ж відповідати перед ними за якість своєї роботи, і звітувати за кожну копійку – працювали б дорожники сумлінніше.
Тим часом, українці, за чий рахунок, в основному і будуються дороги, запевняють: потрібно уже найближчим часом значно посилювати відповідальність ремонтників та будівельників за якість їхніх робіт. Щоб вони не тільки бюджетні кошти «освоювали», а й справді гарні дороги будували.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
