Дев'ять кіл пекла потенційного концесіонера

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Теза про те, що державно-приватне партнерство – це останній шанс житлово-комунального господарства залишитись в живих як галузі народного господарства, здається, не потребує доведення. Це розуміють у владних колах та Мінрегіоні, адже останні заяви профільного міністра Анатолія Близнюка щодо впровадження механізмів державно-приватного партнерства дозволить знизити навантаження на бюджет і тарифи та необхідність запропонування державою як основним гравцем в державно-приватному партнерстві справедливого договору  з концесіонером, містять в собі позитивні меседжі для потенційних приватних інвесторів. 

Для реального втілення в життя цих заяв потрібно не лише їх якісне законодавче забезпечення, але й якісне адміністрування процесу реформування системи ЖКГ та впровадження  механізмів державно-приватного партнерства. Для того, щоб укласти договір оренди або концесії, потенційний інвестор як герой безсмертної «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі, має пройти всі дев’ять кругів пекла  чиновницьких кабінетів та бюрократичних і корупційних процедур. Його до цього просто зобов’язують норми Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання  і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» (далі – Закон № 2624-VI).

Коло перше. Подання заяви  щодо передачі об'єкта   комунальної власності в концесію

Вже на першому ж кроці до омріяного договору концесії потенційний інвестор стикається з потужною бюрократичною машиною вітчизняного чиновницького апарату, адже без відповідного обговорення та погодження профільної комісії місцевої ради заява про наміри взяти в концесію комунальне майно не потрапить до порядку денного чергової сесії. А щоб заяву потенційного концесіонера було погоджено без проблем на профільній депутатській комісії, йому доведеться особисто контактувати з головою цієї комісії та заручитися підтримкою декількох депутатів, які мають достатній вплив та авторитет серед депутатського корпусу. Крім цього, заява повинна бути оформлена за формою, яку встановлює відповідна рада, а правила у кожної ради свої. До заяви надається пакет документів, перелік яких також у кожної місцевої ради свій. Загалом, як кажуть, «головняк».

Коло друге. Організаційно-технічна підготовка об'єктів до передачі в концесію

У разі прийняття відповідною радою рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об'єкта, здійснюється організаційно-технічна підготовка  цього   об'єкта   до   передачі, відповідно, в оренду чи концесію,  яка включає проведення інвентаризації      основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у складі такого об'єкта; впорядкування і   відновлення   технічної   та    будівельної документації щодо такого об'єкта;визначення вартості   об'єкта  шляхом  здійснення  незалежної оцінки,  виділення земельної   ділянки,  закріпленої  за  об'єктом,  у натурі (на місцевості) тощо.

Читайте також: Концесійні міражі

Не важко здогадатися, що здійснення всіх цих заходів потребує чималих коштів, адже і проведення оцінки майна експертом, і виготовлення технічної та будівельної документації, і навіть судові позови щодо відновлення технічних документів на будівлі і споруди, а без них не обійтися, оскільки на 90% така документація відсутня, вартують чималих грошей. Оскільки в Законі 2624-VI чітко не встановлено, за чий рахунок відбуватиметься ця організаційно – технічна підготовка об’єктів, неважко здогадатися за чий рахунок буде цей «банкет». Зрозуміло, що у комунального підприємства, яке планується передати в концесію, коштів на забезпечення організаційної підготовки не має і не може бути, оскільки такі витрати не передбачені тарифом. У відповідної міської ради їх теж не має, оскільки місцеві бюджети зараз ледве жевріють. Тому з вірогідністю 100% можна стверджувати, що відповідною міською радою буде запропоновано потенційному концесіонеру самому оплачувати рахунки техніків, землемірів, експертів, юристів.

Коло третє. Погодження умов конкурсу з профільним Міністерством.

Орган,   уповноважений   управляти   комунальним   майном, погоджує умови концесійного конкурсу з профільним міністерством, яке зобов'язане погодити   умови конкурсу  або  надати письмову вмотивовану відмову протягом десяти календарних днів.

Ще одна бюрократична перепона для потенційного концесіонера. Дуже спірною виглядає доцільність перебування цієї норми в тілі Закону 2624-VI, адже Мінрегіон не здійснює безпосереднє управління комунальним майном, цим майном розпоряджається відповідна територіальна громада. Потенційному концесіонерові доведеться контактувати також з профільними департаментами міністерства, шукати зв’язки, домовлятися, пояснювати свою позицію та відстоювати серйозність намірів.

Коло четверте. Умови концесійного конкурсу

Претендентів, заявки яких були прийняті, конкурсна комісія ознайомлює з умовами  конкурсу,  у тому числі відомостями щодо: умов надання  земельної  ділянки,  якщо  вона  необхідна  для провадження відповідної діяльності;обсягу робіт,  що  повинні  бути профінансовані  (виконані) концесіонером;обсягу та  якості  товарів,  робіт  і  послуг,  виготовлення, виконання і надання яких гарантує орендар чи концесіонер;основних обов'язків орендаря чи концесіонера; фінансових та інших гарантій орендо- чи концесієдавця;особливих вимог   з   питань   забезпечення   санітарного  та епідемічного   доброботу   населення,   охорони   навколишнього природного середовища та охорони праці.

Читайте також: Концесія за обтяжуючих обставин

Як бачимо, законодавець максимально в загальних тонах виписав цю норму Закону 2624-VI, не конкретизуючи які саме права та обов’язки сторін, а також які саме гарантії повинні бути, надавши таким чином повний карт-бланш конкурсній комісії в питанні визначення умов концесійного конкурсу. Таке розмите формулювання щодо умов конкурсу – найкраща умова для здійснення корупційних діянь чиновниками, які будуть приймати рішення про результат конкурсу. Знову потенційному концесіонеру доведеться йти на контакт з впливовими депутатами міської ради та чиновниками, які безпосередньо прийматимуть рішення, відповідним чином їх вмотивовувати на позитивне щодо нього рішення. Знову додаткові витрати  моральні і матеріальні

Коло п’яте. Визначення переможця конкурсу

Як зазначено в Законі № 2624-VI, переможцем конкурсу комісією визнається претендент,  який запропонував найкращі умови здійснення оренди чи концесії, відповідно до умов конкурсу. Більш загального визначення умов перемоги на концесійному конкурсі в світі не існує. Не зазначені ні технічні показники діяльності, ні економічні показники майбутньої діяльності. Не зазначено, в чому саме переможець кращий за інших? Цією нормою потенційного концесіонера просто змушують перестрахуватися та дати хабар чиновнику, адже програвати в конкурсі в умовах, коли ти вже витратив неабиякі кошти на так звану «організаційно-технічну підготовку» дуже прикро.

Коло шосте. Укладання договору оренди

З  переможцем  конкурсу  після  погодження  всіх  умов  і схвалення   остаточної   редакції  відповідною  радою  укладається договір оренди чи  концесії. Законом №  2624-VI визначено, що окрім істотних умов договір   концесії   може визначати  комплекс  додаткових зобов'язань   концесіонера   щодо   поліпшення   якості    надання відповідних  послуг та/або розвитку об'єкта концесії (бізнес-план) строком не менш як на п'ять років. Тобто за бажанням відповідної місцевої ради на концесіонера можна повісити ще й додаткові зобов’язання щодо поліпшення якості питної води наприклад, або опалення в квартирах, які практично від нього не залежать. Таким чином, концесіонер отримає собі на шию ще й додаткові зобов’язання, на які він не сподівався і не розраховував під час укладання договору концесії.

Коло сьоме.  Отримання ліцензії на види діяльності

Особа,  з якою укладено договір оренди  чи  концесії  щодо об'єкта централізованого водо-,  теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності,  зобов'язана протягом  трьох місяців  з  дня  підписання  відповідного договору  забезпечити відповідність   своєї   матеріально-технічної   бази   та    штату спеціалістів    ліцензійним    умовам   здійснення   господарської діяльності,  для якої об'єкт береться  в  оренду  чи  концесію,  і одержати ліцензію на відповідний вид діяльності.

Ця норма Закону №  2624-VI наражає потенційного приватного партнера просто захлинутися від штрафів контролюючих органів за здійснення не ліцензованої діяльності. За діючими процедурами на отримання ліцензії піде від 1 місяця до півроку, в залежності від наявності всіх необхідних технічних документів, дозволів на використання надр тощо. Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» здійснення діяльності без ліцензії тягне адміністративну та фінансову відповідальність підприємства – приватного партнера. Тому інвестор просто збанкрутує, сплачуючи штрафи всім контролюючим органам, які почнуть «викручувати руки» інвестору одразу після реєстрації договору концесії або оренди.

Коло восьме. Правонаступництво

Відповідно до Закону №  2624-VI припинення  (у   тому   числі   ліквідація)   підприємства комунальної  власності,  що  здійснювало експлуатацію відповідного об'єкта до його передачі в концесію,  не тягне за собою приєднання такого  підприємства   до   концесіонера   чи   правонаступництва концесіонера щодо такого підприємства.

Однак, схоже, що у Верховній Раді України права рука не в курсі, що робить ліва рука. Як інакше пояснити прийняття в кінці 2011 року змін до Податкового кодексу, які прямо суперечать Закону №  2624-VI,  відповідно до яких у випадку передачі в оренду чи концесію цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства, з наступною ліквідацією державного або комунального підприємства або їх приєднанням до платника податків - орендаря чи концесіонера, останній, після прийняття цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли у державного або комунального підприємства до передачі цілісного майнового комплексу в оренду або концесію.

Чи багато потенційних інвесторів (орендарів, концесіонерів), які мають намір вкласти кошти в підприємства ЖКГ і яких і так вкрай мало в нашій державі, не відмовляться від своїх намірів інвестувати, коли дізнаються, що їм, які приймуть в управління зношені, діряві, майже зруйновані мережі водо- і теплопостачання, доведеться сплатити ще й податкову заборгованість підприємства ЖКГ, які так  безгосподарно використовували комунальне майно? Впевнений, що таких бажаючих повісити на себе чужі борги не буде жодного.

Коло дев’яте. Тарифи на послуги

Залишивши за собою право формувати тарифи на комунальні послуги, які будуть продуктом реалізації державно-приватного партнерства, держава, формально прямо не втручаючись у господарську діяльність інвестора, фактично здійснює фінансове управління приватним партнером. Оскільки тарифи на комунальні послуги в нашій державі завжди були і, незважаючи на створення Нацкомпослуг, залишаються інструментом політики, то приватний інвестор завжди буде заручником політичної ситуації та мати тарифи на послуги не економічно обґрунтовані, а політично доцільні.

Епілог

«Найближчим часом Кабмін вийде із законодавчою ініціативою про визначення принципів, на яких держава здаватиме комунальну власність в оренду й концесію. Йдеться про обов’язкові інвестиції концесіонера в технічне переозброєння, що дасть йому змогу знизити витрати та собівартість. Головний принцип – вкладайте гроші і знижуйте собівартість», – сказав А.Близнюк. Дуже хочеться сподіватися, що запропоновані Кабміном зміни призведуть до якісних перетворень та унеможливлять корупцію при проведенні концесійного конкурсу, адже без таких змін державно-приватне партнерство просто не відбудеться в Україні.  Поживемо – побачимо….