Як ми знаємо, розрахунок споживання обсягу теплової енергії проводиться за приладом обліку. Загальнобудинкової прилад обліку теплової енергії (тепловий лічильник) для розрахунків між ОСББ та енергогенеруючою компанією, якщо по поквартирних приладів обліку, то використовується для розрахунків між кінцевим споживачем та ОСББ. Те ж відбувається і за гаряче водопостачання та електричну енергію.
Якщо відсутні прилади обліку, то розрахунки за теплову енергію відбуваються, як правило, за загальним навантаженням - за нормативами споживання. Нормативи споживання визначаються спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади, або органом місцевого самоврядування. Нормативна температура згідно з «Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів №1497 від 1997 року, повинна становити не менше +18° С.
Теоретично, в разі зміни вартості теплової енергії енергогенеруюча компанія зобов'язана, не пізніше ніж за місяць повідомити про зміну тарифу споживачеві (ОСББ або кінцевому споживачеві), із зазначенням причин і обгрунтування зміни вартості. До цього енергетична компанія повинна узгодити це підвищення з відповідним органом виконавчої влади.
Читайте також: Боротьба за тепло
Розрахунки споживання теплової енергії здійснюються трьома основними способами.
Перший спосіб - це розрахунок витрати витрат теплової енергії на централізоване опалення загальної площі будинку без використання яких-небудь засобів обліку теплової енергії.
Цей вид розрахунку споживання теплової енергії можна назвати «первісним» або морально застарілим через свої неточності. Він може гарантувати мешканцям будинку великі платежі, іноді в рази, ніж в аналогічних будинках з такою ж системою опалення, але обладнаних тепловими лічильниками, що враховують різницю теплової енергії між вхідною в будинок температурою теплоносія і виходить із будинку через обробку температурою теплоносія.
Завищена ціна на вартість теплової енергії відбувається тому, що тут фігурують самі невигідні для споживача передбачувані цифри, без змінних і без урахування значного підвищення температури повітря, навколишнього середовища, в опалювальний період.
У цьому випадку розрахунок витрат теплової енергії здійснюється простими арифметичними діями шляхом множення тарифу опалення, який розрахований на один квадратний метр на загальну опалювальну площу всіх квартир житлового будинку, на площу опалюваних всіх підвальних горищних, підсобних, допоміжних і т.п. наявних приміщень.
Щоб отримати суму оплати, для однієї квартири, сумарний результат вище представленого обчислення ділиться на загальну площу всіх житлових приміщень (квартир) і природно множиться на загальну площу обчислюваної квартири.
Читайте також: Вибори включать українцям дороге світло
При опаленні житлових приміщень середня нормативна температура повинна бути не менше +18°С. Не менш +18°С повинна бути досягнута у всіх житлових приміщеннях (квартирах) будинку. Зрозуміло, що температура повинна досягатися вище встановленого мінімуму, але бувають квартири, в яких і мінімальна температура не досягається.
Це відбувається тому, що для забезпечення мінімальної температури +18°С, існує розрахункове число секцій опалювальних радіаторів (на один метр квадратний стільки-то секцій певного радіатора), а сусіди, міняючи свої радіатори не враховують цього чинника і ставлять радіатори з таким же або великою кількістю секцій але з більшою розрахункової тепловіддачею.
Також, для забезпечення рівномірного прогріву всіх квартир будинку, необхідно враховувати поверх розташування квартири. Поверх враховується з точки зору просування тепла по будинку. Коли подача тепла починається з нижніх поверхів, розрахункова кількість секцій радіатора в квартирах верхніх поверхів повинно бути більше ніж в квартирах нижніх поверхів. Адже до останнього поверху піднімається частково витрачене тепло на прогрів попередніх квартир в ланцюзі розводки центрального опалення. Іноді проект будинку, розміщує квартири над в'їзними арками у двір, або над під'їздом, ці квартири менш захищені від тепловтрат, тому і цей фактор враховується, а від нього і кількість секцій радіаторів в певних кімнатах. І звичайно найменше тепловтрат у квартирах, розміщених всередині будинку, значить, секцій радіаторів може бути в цих квартирах менше, так як ці квартири обігріваються сусідніми квартирами зверху, знизу і по всім сторонам.
Читайте також: Тарифи не дають зігрітися
Як було вже згадано, для розрахунку кількості секцій в тій чи іншій квартирі/кімнаті враховується проектна схема подачі тепла. У кожному будинку може бути своя розводка вертикальна або горизонтальна з нижньої чи верхньої подачею тепла, а може бути розводка подібна або комбінована згідно з проектною документацією житлового будинку. Схема розводки визначає, де більше, а де менше повинно бути встановлено секцій на певних радіаторах. Більша кількість секцій радіаторів повинно бути у наріжних кімнатах, кімнатах над в'їзними арками, під'їздами, в квартирах віддалених від початкової точки просування тепла.
Також, не можна скидати з рахунків тиск теплоносія в системі опалення. Кожен житловий будинок має свою проектну потребу в тиску теплоносія - це поверховість, складність і схема розведення. Від тиску залежить час, за який теплоносій пройде через всю систему будинку. Наприклад, падіння тиску в трубопроводі теплоносія вдвічі призводить до значного падіння теплових можливостей теплоносія. Іншими словами в квартирах буде холодно притому, що температура на вході буде відповідати всім нормам.
За матеріалами: http://osbb.kiev.ua/
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
