Новини ЖКГ
Новини ЖКГ
Публікації
Публікації
Інтерв`ю
Інтерв`ю
Коментарі
Коментарі
Опитування
Опитування
Рада експертів ЖКГ
Рада експертів ЖКГ
Круглий стіл
Круглий стіл
ІНФОГРАФІКА:
Опалювальний сезон у Євросоюзі
.jpg)
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
.png)
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
.png)
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
.png)
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
.png)
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
.png)
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Українська енергетика під шаром торфу
12 Квітня 2013 p. 08:40
З'явившись як відповідь на різке зростання цін на світових паливних ринках у 70-х роках, енергозбереження і сьогодні залишається найважливішим напрямком енергетичної політики.
Новини по темі
15 Травня 2024 p. 18:25
Українцям компенсуватимуть 70% встановлення сонячних панелей
Українцям компенсуватимуть 70% встановлення сонячних панелей
15 Травня 2024 p. 10:13
Підписано закон щодо митного оформлення біометану
Підписано закон щодо митного оформлення біометану
14 Травня 2024 p. 12:20
«Нафтогаз» співпрацюватиме із Swedfund у проектах з модернізації ТЕЦ
«Нафтогаз» співпрацюватиме із Swedfund у проектах з модернізації ТЕЦ
Світовий досвід планування та реалізації енергозберігаючої політики має більш ніж чвертьвікову історію. З'явившись як відповідь на різке зростання цін на світових паливних ринках у 70-х роках, енергозбереження і сьогодні залишається найважливішим напрямком енергетичної політики багатьох країн світу а також міжнародних організацій та союзів паливно-енергетичної спрямованості.
Раціональне використання та економне витрачання ресурсів органічного палива (вугілля, нафта, природний газ), підвищення ефективності кінцевого споживання енергії у всіх секторах економіки, розвиток відновлюваних джерел енергії (біомаси, гідроелектроенергії, сонячної енергії, енергії вітру та геотермальної енергії та інших джерел) - все це, разом узяте, може забезпечити потреби людства в енергії а, отже, і його сталий розвиток у глобальному масштабі.
Незважаючи на досить істотне уповільнення з середини 70-х років темпів зростання енергоспоживання у промислово розвинених країнах, при збереженні існуючої динаміки до 2030 р. енергоспоживання у світі подвоїться. Недолік відносно легко доступних енергетичних ресурсів, їх концентрація лише у певних географічних зонах, збільшення вартості енергоносіїв і використання все більш небезпечних видів енергії можуть викликати або кризові ситуації та екологічні катастрофи, або уповільнити чи взагалі зупинити розвиток більшої частини світу.
Енергозбереження - це фактор економічного розвитку, який на практиці показав, що у багатьох випадках дешевше здійснити заходи щодо економії енергії або взагалі уникнути її використання, аніж збільшити її виробництво. Це означає, що фінансові ресурси, призначені для розширення виробництва енергії, могли б бути спрямовані на інші види діяльності з підвищення життєвого рівня людей. Крім такого глобального ефекту від вивільнення значних фінансових ресурсів, дуже значний і безпосередній вплив зростання ефективності використання енергії на виробничу діяльність в плані підвищення продуктивності та конкурентоспроможності промисловості. Слід враховувати і той факт, що розвиток національного виробництва передового енергетично ефективного обладнання дозволить вийти з таким обладнанням на зарубіжні ринки.
Національна стратегія енергозбереження буде працювати лише у тому випадку, якщо вона буде керуватися наступними принципами:
- Усвідомленням існування тісного взаємозв'язку розвитку економіки та стану навколишнього середовища на регіональному рівні та у світовому масштабі;
- Необхідністю постійного поліпшення стану довкілля та якості життя як у країнах що розвиваються, так і в промислово розвинених державах;
- Обов'язковим залученням усіх верств суспільства у процес вирішення цих проблем, та в подальшому їх участю в успішному здійсненні цих принципів;
- Повинна бути достатньо гнучкою енергетична та економічна політика кожної країни та кожного регіону;
- Міжнародне співробітництво у галузі енергозбереження має бути посилене в рамках вже існуючої діяльності регіональних та міжнародних організацій, банків розвитку, двосторонніх угод і т.д.
За останнє десятиліття і в Україні, країні з обмеженими паливно-енергетичними ресурсами, прийшли до розуміння гострої необхідності інтенсифікації зусиль щодо здійснення широкомасштабних енергозберігаючих програм в усіх без винятку секторах економіки на національному, регіональному та місцевому рівнях. Висока енергоємність вітчизняної економіки, рівень якої в середньому у 3 рази перевищує відповідні показники у провідних промислово розвинених країнах, тяжким фінансовим тягарем лягає на державний та регіональні бюджети, не дозволяє підняти економічну конкурентоспроможність промислової продукції, що випускається українськими підприємствами, погіршує і без того напружену екологічну обстановку в країні.
Читайте також: Енергоефективні інвестиції в ЖКГ
Керівники різного рівня, відповідальні за прийняття рішень у паливно-енергетичному комплексі, галузях промисловості, житлово-комунальному господарстві, сфері послуг та на транспорті прийшли до усвідомлення того, що саме на шляху економії енергоресурсів можливо значно підвищити ефективність функціонування народного господарства країни.
Однак одного лише розуміння необхідності і бажання здійснювати енергозберігаючі заходи для досягнення загального успіху енергозберігаючої політики в країні явно недостатньо. Для цього на рівні кінцевого споживача потрібно, в першу чергу, знання як це зробити і який найбільш оптимальний для цього шлях, а також мати необхідні компоненти технічних, фінансових та організаційних засобів. У більш широкому масштабі для цього, як свідчить досвід провідних промислово розвинених країн світу, які досягли значних успіхів у справі підвищення енергоефективності своїх економік, необхідна кваліфікована розробка комплексів заходів з організаційного, інституційного, нормативно-правового, фінансово-економічного, науково-технічного та інформаційно- освітнього напрямків енергозберігаючої політики. Необхідні знання спектру наявних можливостей енергозбереження у кожній конкретній галузі економіки, вміння вибрати найбільш підходящі за техніко-економічними критеріями для різних категорій енергоспоживачів заходи та визначити послідовність їх реалізації. На жаль, за рівнем знань у цих областях Україна поки відстає від багатьох зарубіжних країн.
Для перебудови енергоємних складових частин народного господарства на енергозберігаючій основі необхідно послідовно та наполегливо замінювати старі енергетично неефективні технології на економічні. Яскравим прикладом такого підходу може стати металургійний комплекс. За розрахунками фахівців широке використання в металургії енергозберігаючого обладнання дозволить заощадити приблизно 12% виробленої енергії. Багато видів енергозберігаючого обладнання були винайдені в нашій країні, проте використовуються у нас значно вужче, ніж у промислово розвинених країнах світу.
Потрібно також відзначити велику енергоємність комунального господарства. Підземні комунікації, будинки, квартири у багатьох випадках обігрівають навколишнє середовище. Чимало комунікацій та джерел тепла знаходиться у незадовільному технічному стані. Приклад інших країн показує, що економія енергії, використовуваної для опалення та освітлення будівель, може скласти до 15% енергії, що витрачається.
Оцінки експертів щодо обсягів можливої економії енергії в результаті енергозберігаючої структурної перебудови народного господарства показують, що вона може скласти до 30%. Це означає, що при сучасному рівні видобутку нафти, вугілля, газу, виробництві електроенергії при раціональних економічних структурах можна було б збільшити ефективне енергоспоживання майже на третину. Такої кількості додаткової енергії вистачило б на багато років успішного соціально-економічного розвитку країни.
Стан та перспективи використання нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії.
При існуючому рівні науково-технічного прогресу основна частина енергоспоживання може бути забезпечена за рахунок використання органічних палив, ядерного палива та гідроенергії. Однак органічне паливо до 2020 р. може задовольнити запити світової енергетики лише частково. Інша частина енергоспоживання повинна бути задоволена за рахунок інших джерел енергії - нетрадиційних та поновлюваних.
Читайте також: Енергозбереження пішло на дно
Відновлювані джерела енергії - це джерела на основі постійно існуючих або періодично виникають у навколишньому середовищі потоків енергії. Відновлювана енергія не є наслідком цілеспрямованої діяльності людини і це є її основною ознакою.
Непоновлювані джерела енергії - це природні запаси речовин і матеріалів, які можуть бути використані людиною для виробництва енергії. Прикладом можуть служити ядерне паливо, вугілля, нафта, газ. Енергія невідновлюваних джерел на відміну від поновлюваних знаходиться в природі у зв'язаному стані і вивільняється в результаті цілеспрямованих дій людини.
До нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії відносяться торф, енергія біомаси (відходи сільськогосподарські, лісового комплексу, комунально-побутові та промислові, енергетичні плантації у вигляді сільськогосподарських культур, деревно-чагарникової та трав'янистої рослинності), енергія вітру, енергія сонця, енергія водних потоків на суші (гідроелектростанції потужністю менше 1 МВт), середньо-та високопотенційна геотермальна енергія, енергія морів та океанів (припливи і відливи, течії, хвилі, температурний градієнт), низькопотенційна теплова енергія (грунту, будівель і приміщень, сільськогосподарських тварин).
Стратегічними цілями використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії є:
- скорочення споживання невідновлюваних паливно-енергетичних ресурсів;
- зниження екологічного навантаження від паливно-енергетичного комплексу;
- забезпечення енергоресурсами децентралізованих споживачів;
Необхідність розвитку відновлюваної енергетики визначається її роллю у вирішенні наступних проблем:
- забезпечення сталого тепло-та електропостачання населення та виробництва у зонах децентралізованого енергопостачання;
- забезпечення гарантованого мінімуму енергопостачання населення і виробництва в зонах централізованого енергопостачання, що зазнають дефіциту енергії;
- запобігання збитків від аварійних та обмежувальних відключень;
- зниження шкідливих викидів від енергетичних установок у містах і населених пунктах зі складною екологічною обстановкою, а також у місцях масового відпочинку населення.
Екологічні проблеми використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.
У комплексі існуючих екологічних проблем енергетика посідає одне з провідних місць. У зв'язку з інтенсивним залученням поновлюваних джерел енергії в практичне використання особлива увага звертається на їх вплив на навколишнє середовище.
Читайте також: Камені спотикання української енергетики
У той же час існує думка, що вироблення електроенергії за рахунок відновлюваних джерел являє собою абсолютно екологічно «чистий» варіант. Однак це не зовсім вірно, оскільки ці джерела енергії володіють принципово іншим спектром впливу на навколишнє середовище у порівнянні з традиційними енергоустановками на органічному, мінеральному і гідравлічному паливі, причому в деяких випадках вплив останніх становить навіть меншу небезпеку. До того ж певні види екологічного впливу нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії на навколишнє середовище не ясні й до теперішнього часу, особливо у тимчасовому аспекті, а тому й вивчені та розроблені ще в меншій мірі, ніж технічні питання використання цих джерел.
Різновидом поновлюваних джерел енергії є гідро-енергетичні ресурси. Довгий час їх також відносили до екологічно «чистих» джерел енергії. Не бралися до уваги екологічні наслідки їх використання і, природно, не проводилися достатні розробки природоохоронних заходів, що призвело гідроенергетику на рубежі 90-х років до глибокої кризи. Перетворення енергії нетрадиційних та поновлюваних джерел у найбільш придатні форми її використання - електрика або тепло - на рівні сучасних знань і технологій обходиться досить дорого. Однак у всіх випадках їх використання призводить до еквівалентного зниження витрат органічного палива і меншого забруднення навколишнього середовища. До теперішнього часу у всіх методиках, в яких наводиться техніко-економічне зіставлення традиційних видів отримання енергії з поновлюваними джерелами, ці чинники не враховувалися взагалі або лише зазначалися, але не оцінювалися кількісно.
Таким чином, актуальним стає завдання розробки науково обгрунтованих методів економічної оцінки екологічних наслідків використання різних видів поновлюваних джерел енергії та нових методів перетворення енергії, які повинні кількісно врахувати чинники їх іншого, у порівнянні з традиційними установками, впливу на навколишнє середовище.
Коментарі (0)
Для можливості коментувати, вам потрібно авторизуватись на сайті