В Інституті економіко-правових досліджень НАН України проаналізували базові положення, на які спирається регулювання діяльності природних монополій, а також згідно з якими визначаються права та обов'язки споживачів. Спробуємо зупинитися на основних зауваженнях і припущеннях сучасних вчених.
Послуга чи товар?
Останнім часом все більш актуальним стає теза про те, що послуги ЖКГ повинні бути такими ж ринковими товарами, як продукти харчування або споживчі товари. Саме ця ідея закладена в методику стимулюючого тарифоутворення та економічного обґрунтування вартості комунальних послуг. Саме до моделі стимулюючого регулювання необхідно перейти українському ЖКГ, вважають в центральних органах влади і в парламенті і назавжди відмовитися від застарілої радянської моделі тарифоутворення «витрати собівартості послуг плюс рентабельність».
Першим кроком до переходу на використання механізмів стимулюючого регулювання у ЖКГ є визнання послуг, що надаються підприємствами галузі, товаром. Підставою для такого «ребрендингу» комунальних послуг служить теза про те, що форма, в якій продається продукція підприємств ЖКГ, що є товарною: умовно, водопостачальні компанії продають воду, а теплоенергетики - реалізують тепло. Такий же принцип закладений і в законі «Про житлово-комунальні послуги». Зокрема, згідно з документом, об'єктом відносин у ЖКГ є продукт, призначений для задоволення потреби. Буквально це означає, що продукція реалізується підприємствами ЖКГ в тій формі, в якій вона споживається, а не виступає предметом купівлі-продажу, як, наприклад, об'єкти нерухомості.
Втім, вчені Інституту В.Кавышина і О.Гаврилюк відзначають, що в дійсності «в процесі споживання бере участь результат надання послуги - благо, а не самі послуги». Тобто, в кінцевому підсумку, продукція споживається, а не товар. «Послуга, як і товар - повноправний суб'єкт розвинених товарно-грошових відносин. Крім того, послуга може супроводжуватися товаром», - пишуть вчені у своєму дослідженні.
Характерними особливостями послуги є збіг моментів надання та споживання, складність вимірювання і зіставлення якісних параметрів. Обсяг наданих послуг неможливо визначити тільки за показниками
вимірювальних приладів, наприклад водомірів. Так, певний об'єм води, що отримується абонентом цілодобово згідно з його бажанням, не є як послуга рівноцінним аналогічного об'єму води, що подається за графіком кілька годин на добу.
За умови оплати споживачем води як товару у виробника створюється стимул до роботи за графіком. По-перше, при режимі подачі ресурсу за графіком скорочуються втрати, пов'язані із забезпеченням напору води в системі. По-друге, є можливість економії за рахунок використання пільгових тарифів на електроенергію у вечірній і нічний час.
Отже, у разі визнання товару вихідним об'єктом відносин у комунальному господарстві може змінитися структура взаємодії між постачальниками та споживачами. У свою чергу, це може призвести у деяких, а можливо і в багатьох містах до погіршення стандартів комунального обслуговування.
Індивідуальні лічильники - не панацея
Методика розрахунків з абонентом на основі показників обсягу споживаних ресурсів може призвести до вибору таких технологій, які, знижуючи собівартість продукції, не будуть ефективними з точки зору поліпшення забезпечення потреб, впевнені в Інституті НАН України. «Встановлення відповідності товару і послуги для справедливої оплати може бути досягнуто тільки на основі розробки тарифів, що враховують всі основні параметри обслуговування», - вважають фахівці.
Розрахунки із споживачами на основі тільки показників обсягу, фіксуються вимірювальними приладами, не цілком задовільні і для самих комунальних підприємств. Наприклад, якщо мешканці з якихось причин не проживають в квартирі протягом тривалого проміжку часу, то їх лічильники фіксують відсутність споживання води (газу, електроенергії). Отже, при розрахунках із споживачами тільки на основі показників приладового обліку мешканці цієї квартири не зобов'язані нічого платити. У той же час на введення в дану квартиру постійно подається вода, а значить, використовується інженерна інфраструктура, підтримуються показники напору і т. п. Іншими словами, комунальне підприємство несе витрати і вони суттєві. В галузях ЖКГ основний компонент ціни - це постійні витрати, тобто витрати, які не залежать від обсягів виробництва.
Крім того, між показами загальнобудинкового і сумою показань квартирних водолічильників завжди є суттєва різниця, порядку 15-55%. Вона пов'язана не тільки з витоками води у внутрішньобудинкових мережах і витрачанням її на прибудинковій території, але і з похибками приладів обліку. Має значення також і неможливість одномоментної фіксації показань будинкового та квартирних водолічильників. «Для здійснення безперебійної роботи підприємства ЖКГ повинні мати змогу досить швидко компенсувати понесені витрати і планувати грошові потоки, порівнюючи витрати з прибутком», - відзначають вчені.
Як рахувати тариф?
В Інституті економіко-правових досліджень НАНУ рекомендують застосовувати такі методики розрахунків з населенням, які забезпечують стабільну величину надходження грошових коштів, не залежну від непередбачених різких коливань об'ємних показників споживання. З цієї причини деякі міста України перейшли на
двоставковий тариф, який складається з абонентської плати та плати за спожитий обсяг ресурсів.
Подібний порядок розрахунків, характерний для оплати послуг і не застосовується в торгівлі товарами, є непрямим емпіричним доказом обґрунтованості теоретико-методологічного підходу, який базується на тому, що в якості вихідної позиції всіх відносин у сфері ЖКГ виступає послуга.
У той же час виробництво житлово-комунальних послуг являє собою так званий «провал ринку», тобто сферу, в якій його механізми не в змозі забезпечити відповідності ціни продажу послуг їх дійсної вартості, що відбиває суспільно необхідні витрати. Нормально діючий ринковий механізм передбачає наявність зворотних зв'язків між виробниками і споживачами. Він пов'язаний з можливістю впливу споживачів на рішення виробників про обсяги випуску і ціни товарів і послуг шляхом збільшення або зниження попиту на них.
У житлово-комунальному господарстві обсяг виробництва послуг є фіксованою величиною. Споживач не може замінити їх якими-небудь іншими благами або відстрочити споживання. Він також не може накопичувати їх і зберігати. Тому попит на комунальні послуги є нееластичним і не забезпечує зворотних зв'язків між виробниками і споживачами.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
