У грудні виповнюється рік з того часу, коли Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ очолила нинішня команда фахівців під керівництвом Геннадія Темника. Але, загальновідомо, що без ефективної команди менеджерів управляти галуззю та запроваджувати в ній реформи неможливо. Розумів це і новопризначений Міністр. Відповідаючи на запитання стосовно кадрових рішень у травневому інтерв’ю «У.К.» пан Темник зазначив, що команда повинна являти собою конгломерат компетенції, професіоналізму, а разом з тим, наполегливістю та бажанням досягати результату.
Напевне, керуючись цим принципом добору команди, свою посаду заступника Міністра зберіг Григорій Семчук, якого джерела в водопостачальних підприємствах, (а саме, до цієї галузі посадовець відчуває професійну прихильність) знають ще з часів започаткованої ним галузевої Асоціації «Питна вода України» (згодом – «Укрводоканалекологія»), та відзначають, що він протриматися більше 10 років майже незмінним заступником Міністра. Згодом пан Семчук був призначений на посаду першого заступника Міністра – керівника апарату регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. У службові обов’язки Григорія Семчука входить контроль за реалізацію стратегічних завдань, які поставлені перед відомством.
За минулий рік Григорій Семчук дав інтерв’ю та зробив публічних заяв з приводу ситуації у ЖКГ на порядок більше, ніж його безпосередній керівник – Міністр Геннадій Темник.
Зокрема, минулого місяця на одному з урядових брифінгів пан Семчук заявив, що попри те, що урядом проведено колосальну роботу по модернізації ЖКГ та підготовки галузі до євроінтеграції необхідно зробити в сто разів більше. При цьому, під колосальною роботою по підготовці галузі до євроінтеграції пан Семчук розуміє заміну 500 км тепломереж та роботи по реконструкції в 2700 котельнях, а також зменшення обсягу споживання природного газу підприємствами теплокомуненерго на 8%.
Але, все це не має ніякого відношення до євроінтеграції. Справа у тому, що заміна тепломереж, ремонт та реконструкція котельних, а також зменшення споживання природного газу не є умовами підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.
Умовами цієї угоди, які стосуються галузі ЖКГ, є обмеження впливу державних та природних монополій на ринок послуг, поступовий перехід від регульованого державного тарифу на енергетичні ресурси та похідні від них послуги (теплопостачання, водопостачання) на вільні ринкові ціни, збільшення обсягу прав споживачів та гарантування державною їх захисту, створення умов для конкуренції на ринку збуту енергетичних ресурсів та комунальних послуг.
Читайте також: Тарифний контроль у дії
Однак, судячи з усього, у Мінрегіоні інтерпретували умови євроінтеграції на свій лад. Вийшло дуже «по - радянські»: ми знову рапортуємо про кілометри, кубічні метри, тонни, відсотки, тобто, про кількісні показники роботи системи ЖКГ. А от про підвищення якості наданих послуг, про ефективне управління галуззю, про реальний захист прав споживачів ніхто із чиновників не прозвітується, бо сказати з цього приводу нічого. Ми краще «закопаємо» в землю мільйони гривень, які виділено державою на реконструкцію котелень, відзвітуємо про кількість погонних метрів трубопроводів, наявність яких ніхто з громадян ніколи не перевірить, ніж переймемо досвід сусідньої Польщі, яка почала реформу ЖКГ з того, що владою першочергово була проведена реструктуризація і акціонування муніципальних підприємств теплопостачання.
Якщо такий «євроляп» пана Семчука можна сприйняти з долею іронії та сарказму, то його виступ на серпневій колегії Мінрегіону з приводу підвищення тарифів на утримання будинків та прибудинкових територій в деяких регіонах України, інакше як непрофесійним не назвеш. «Сьогодні я не почув від представників регіонів жодного вагомого аргументу, який би підтверджував необхідність підвищення тарифів. Пояснення про те, що підприємства несуть великі затрати, говорять лише про те, що керівники цих підприємств погані господарники. Інакше, вони б не підвищували тарифи на послуги, які надають, а оптимізували затрати, удосконалили систему управління і підвищили якість послуг. Не можна перекладати на «плечі» населення чиюсь безгосподарність», — сказав Григорій Семчук. Хоча місяцем раніше той таки пан Семчук на одній із прес-конференцій заявляв, що збитки підприємств ЖКГ постійно збільшуються, теплокомуненерго винні за газ цього року більше 2,5 млрд грн, а борги за електроенергію водопровідно-каналізаційного господарства становлять 1,2-1,3 млрд грн, і на це є об’єктивні причини.
Крім цього, незрозуміло, звідки в Григорія Михайловича з’явилася така прихильність до побутових споживачів, адже ще в недавньому минулому при обговоренні проекту нового Житлового кодексу Григорій Семчук заявляв, що неплатників за послуги ЖКГ потрібно примусово виселяти з житла. Як бачимо, послідовністю тут і не пахне…
Про те, що перший рік своєї роботи команда посадовців провалила, особливо свідчить стан комунальної теплоенергетики, яка опинилася просто під загрозою знищення.
Як відомо, Україна газ видобуває та імпортує. «Внутрішній» держава купує за символічні 100 дол. за тисячу кубометрів. Імпортний коштує близько 400 дол. Згодом ці два види газу змішуються і продаються на внутрішньому ринку за різними цінами. Промисловість та бюджетні установи купують газ за високими комерційними цінами. Населення отримує переважно дешевший «внутрішній» газ. Комунальні котельні, які опалюють багатоповерхівки, отримують дорогий імпортний газ, але за нього вони платять лише третину. Інші дві третини повинен доплачувати держбюджет.
Читайте також: Теплопостачання переходить на «газову дієту»
Це - наслідок недолугої політики українських урядів. З невідомих причин вони не дозволяли переводити там, де це було можливо, державні котельні з дорогого газу на альтернативне паливо, хоча б на вітчизняне вугілля, якого в Україні видобувається з надлишком. Кому це було вигідно - незрозуміло, однак ТЕЦ вимушені спалювати дорогий російський газ.
Те, що бюджет - 2013 не відповідає реальним потребам країни, і уряд вже не може сплачувати свою частину «комунального» пального, урядовці зрозуміли одразу після першого кварталу цього року. У квітні відбулася урядова нарада під головуванням Віце-прем'єрів Юрія Бойка та Олександра Вілкула, які не просто порадили, а поставили перед головами обласних державних адміністрацій вимогу про економію 50% обсягів споживання газу на рік та про переведення котельних на альтернативні види палива.
Комунальникам було незрозуміло, чому про економію заговорили лише зараз. По-перше, переведення котелень на «не-газ» потребує кілька років. По-друге, місцеві очільники не мають грошей для переобладнання 24 тис. котелень, адже держава з другого кварталу 2013 року майже не дає грошей в регіони.
Окрім цього, підприємства ТКЕ отримали в поточному опалювальному сезоні договори від НАК «Нафтогаз України» з драконівськими умовами: лімітований підприємствам газ постачаються за ціною 1309 грн за тис кубометрів, а якщо ліміти будуть вичерпані, газ теплоенергетикам доведеться купувати за ринковою ціною. Різницю повинні компенсувати з місцевого бюджету, але ж це знову неможливо виконати. Згідно з балансом «Нафтогазу», в 2013 році теплокомуненерго повинні отримати 8 млрд кубометрів газу. Держава компенсує купівлю лише половини цього обсягу. Тобто 4 млрд кубометрів місцева влада мусить купувати «за свої». Якщо помножити 278 дол. на 4 млрд кубометрів, вийде 1,1 млрд дол. Саме стільки грошей місцева влада повинна знайти і сплатити постачальникам газу, але ж таких коштів ніколи не знайдеться, і пану Вілкулу це добре відомо.
Виходить, що уряд свідомо створив ситуацію, за якої підприємства ТКЕ отримають додаткові та необов’язкові збитки, джерел покриття яких просто не має. То ж настання обіцяного посадовцями «комунального раю» в галузі ЖКГ відкладається.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
