Новини ЖКГ
Новини ЖКГ
Публікації
Публікації
Інтерв`ю
Інтерв`ю
Коментарі
Коментарі
Опитування
Опитування
Рада експертів ЖКГ
Рада експертів ЖКГ
Круглий стіл
Круглий стіл
ІНФОГРАФІКА:
Опалювальний сезон у Євросоюзі
.jpg)
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
.png)
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
.png)
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
.png)
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
.png)
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
.png)
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Слабкі місця української теплоенергетики
01 Березня 2013 p. 08:40
Про необхідність визначення єдиної стратегії модернізації галузі теплопостачання говорять давно. Але її реалізація ще досі не розпочалась. «Україна Комунальна» починає серію досліджень, в ході яких спробує дізнатись про реальний стан справ.
Новини по темі
15 Квітня 2024 p. 13:55
В Кабміні планують переробити всб систему теплопостачання
В Кабміні планують переробити всб систему теплопостачання
05 Квітня 2024 p. 13:55
У Києві в минулому сезоні поменшало аварій на теплових мережах
У Києві в минулому сезоні поменшало аварій на теплових мережах
03 Квітня 2024 p. 11:15
На кінець березня запаси вугілля на складах енергетичних підприємств 1,2 млн тонн
На кінець березня запаси вугілля на складах енергетичних підприємств 1,2 млн тонн
Державна політика у сфері теплозабезпечення пов’язана з багатьма елементами національної економіки, а також державною політикою в інших галузях паливно-енергетичного комплексу.
Національна стратегія теплозабезпечення України має визначити шляхи розв’язання ключових проблем, які стримують та послаблюють стійкий розвиток сектору в довгостроковій перспективі. Виходячи з цього, головним завданням є визначення пріоритетів та стратегічних напрямів реформування системи теплозабезпечення країни, реалізація яких сприятиме сталому розвитку житлово-комунального господарства та економіки в цілому. Реалізація головного завдання Національної стратегії теплозабезпечення потребує системного підходу до аналізу сучасного стану системи теплозабезпечення з урахуванням факторів зовнішнього середовища, що впливають на її розвиток, виявлення наявних потенційних загроз та сприятливих можливостей розвитку системи у майбутньому.
Перші повідомлення про швидке затвердження стратегії тепломодернізації галузі з'явилися в 2008 році в тодішньому Міністерстві з питань ЖКГ. Національна стратегія теплозабезпечення країни розроблялася спільно з НАН України. Однак у 2009 році кілька протилежних варіантів стратегії обговорювалися на засіданнях експертних груп в МінЖКГ. Через рік була створена спеціальна робоча група, яка змінювала текст документа кожного кварталу. У серпні 2011 року з'явилися повідомлення про завершення розробки концепції Стратегії. В кінці року уряд затвердив розроблену концепцію, однак до розробки стратегії чиновники так і не дійшли.
Сьогодні спробуємо виявити слабкі місця теплозабезпечення:
1. Технічна відсталість системи, що характеризується високим рівнем фізичного та морального зносу.
Технічний стан котелень і теплових мереж існуючої системи теплозабезпечення є незадовільним. Значною залишається частка котлів з терміном експлуатації понад 25 – 30 років, що характеризуються низьким коефіцієнтом корисної дії - велика кількість котлів має коефіцієнт корисної дії менше 80%.
Читайте також: Опалювальний сезон: погляд зсередини
Значною проблемою теплового господарства є низька надійність теплотрас і їх незадовільна теплоізоляція. Теплові мережі прокладені переважно в непрохідних залізобетонних каналах різних конструкцій з ізоляцією з мінеральної вати. Вони не захищені від проникнення ґрунтових та інших вод з супутніх комунікацій, що призводить до руйнування теплоізоляції, інтенсивної зовнішньої корозії металевих труб і, як наслідок, до пошкоджень і розривів трубопроводів.
На початок 2009 року у застарілому та аварійному стані знаходилось 5,6 тис. км теплових і парових мереж, що становить 15,7% від їх загальної протяжності (для порівняння: за підсумками 2005 року вимогам технічної експлуатації не відповідало 13,1% мереж). У 2011 року – зафіксовано близько 6,5 тис. аварійних мереж. При нормі перекладання тепломереж — 900 км щорічно, замінюються тільки 500 км, мережі відремонтовані лише на 45%.
2. Низька ефективність системи, значний рівень втрат теплової енергії.
Система централізованого теплопостачання України формувалася за часів Радянського Союзу у відповідності до концептуальних засад, сформованих у 1970-80 роках. Відносно низькі ціни на енергоносії у той період робили фактор втрати теплової енергії при її транспортуванні від генеруючої установки до споживача не суттєвим. В результаті у діючій системі теплопостачання значна частка електроенергії при виробництві тепла витрачається на роботу мережених та підвищуючих насосів, які забезпечують доставку теплоносіїв.
Внаслідок технічної відсталості устаткування та високого рівня його фізичного зносу втрати теплової енергії складають понад 12 млн Гкал щорічно, що становить близько 12% обсягів виробленої теплової енергії (або 13% обсягів відпущеної теплової енергії). У перерахунку на природній газ — понад 2,1 млрд куб. м або 15% його загального споживання галуззю.
3. Висока енергоємкість системи, значний рівень перевитрат палива.
У житлово-комунальному господарстві споживається 44% енергетичних ресурсів або 70 млн тонн умовного палива, що становить близько 30% загального споживання палива в Україні. Щорічно галузь споживає електроенергії — біля 10,0 млрд кВт/год, природного газу — біля 14 млрд куб. м, вугілля — біля 1,5 млн т. Нетрадиційні та відновлювані види енергії складають 0,87 млн т. у.п.
Найбільші перевитрати природного газу мають місце при виробництві теплової енергії (у котельнях) – 22% та при її транспортуванні – до 25%.
Крім того, в Україні на комбіноване виробництво теплової та електричної енергії припадає незначна частка централізованого теплопостачання, тоді як частка котелень, що виробляють лише теплову енергію, становить приблизно 75%. Для порівняння, у Фінляндії, Данії та Німеччині когенерація забезпечує вироблення 75-80% теплової енергії для централізованого теплопостачання, а котельні, що виробляють лише тепло, використовуються для пікового навантаження.
4. Неефективна структура споживання енергоресурсів, орієнтована на надмірне споживання газу.
Природний газ є основним видом палива, що використовується для централізованого теплопостачання в Україні. У структурі собівартості теплової енергії близько 55% становить вартість природного газу, 11-15% електроенергії та 8% – води.
Читайте також: Як лікувати енергетичну залежність?
Основним паливом для ТЕЦ є природний газ – 76-80%, мазут – 15-18% та вугілля – 5-6%. Що стосується котелень, то тут також основним паливом є газ – 67%, на другому місті тверде паливо (вугілля) – 31%, на третьому рідке паливо – 1,5%.
5. Низький рівень забезпечення приладами обліку та регулювання теплової енергії.
Забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії є одним з принципів державної політики у сфері теплопостачання. Однак проблемним питанням контролю за обсягами споживання енергоресурсів в комунальній сфері залишаються незадовільні темпи оснащення житлового фонду приладами обліку споживання енергоресурсів. Так, станом на кінець 2012 року житловий фонд було оснащено побудинковими лічильниками теплової енергії – на 30% від потреби; побудинковими лічильниками гарячої води – на 17% від потреби; побудинковими лічильниками холодної води – на 45,1% від кількості будинків, які підлягають обліку.
Джерела фінансування заходів з придбання та встановлення приладів обліку та регулювання теплової енергії у законодавстві чітко не визначені. Прилади обліку можуть перебувати у різних формах власності та, відповідно, встановлюватися за кошти:
- замовників будівництва нових будинків; - фізичних осіб;
- об’єднань співвласників багатоквартирного житлового будинку;
- житлових кооперативів;
- управителів;
- виконавців послуг з централізованого опалення;
- теплопостачальних організацій;
- державного бюджету та місцевих бюджетів.
Таке розмаїття можливостей обумовлює проблеми з визначенням суб’єктів, відповідальних за повірку, обслуговування і ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) приладів обліку і, відповідно, з урахуванням відповідних витрат при встановленні тарифів для суб’єктів ринку.
6. Неефективна система державної підтримки.
Організація державної фінансової підтримки функціонування та розвитку системи централізованого теплопостачання на сьогоднішній день характеризується безсистемним підходом. Як наслідок, ринок теплопостачання не має ознак, притаманних ринковій економіці. Недосконала система бюджетної підтримки стимулює споживацькі настрої у суб’єктів господарювання у сфері теплоенергетики та теплопостачання.
Характерною рисою бюджетної підтримки є здійснення її на беззворотній основі. Крім того, непередбачуваність, нерівномірність виділення бюджетних коштів протягом року призводять до неефективності такої допомоги.
Існування перехресного субсидування, спрямування бюджетних коштів на відшкодування різниці в тарифах та субсидування вартості природного газу для комунальних підприємств та населення викривлює конкуренцію на ринку житлово-комунальних послуг, провокує неефективні управлінські рішення, не стимулює енергозбереження, поглиблює системні проблеми у галузі.
Читайте також: Бюджет ЖКГ: зберегти - важко, витратити - неможливо
Принципи формування бюджетних програм, їх цільові та результативні показники, порядки використання бюджетних коштів змінюються з року в рік, що ускладнює формування стратегії розвитку регіонів в частині розвитку комунальної теплоенергетики та гальмує реалізацію довгострокових проектів у цій сфері.
Обмеженість коштів, що надаються з державного та місцевих бюджетів на модернізацію та розвиток системи комунального теплозабезпечення та їх невідповідність реальним фінансових потребам створюють підгрунття для зловживань при розподілі бюджетних коштів.
Такий стан речей не стимулює залучення в галузь позабюджетних інвестицій, гальмує розвиток державно-приватного партнерства, позбавляє суб’єктів підприємництва економічної мотивації у ефективному управлінні об’єктами теплопостачання та житловими будинками. Все це призводить до консервування ситуації, за якої підприємства системи теплопостачання функціонують в умовах недостатнього рівня фінансового покриття своїх виробничих витрат.
Наслідками недосконалої державної підтримки функціонування системи централізованого теплопостачання є:
- відсутність стимулів до енергозбереження;
- відсутність ринкової мотивації;
- перехід промислових підприємств на індивідуальні системи опалення та збільшення внаслідок цього витрат споживачів, що користуються централізованим теплопостачанням;
- ускладнення планування та управління видатками державного бюджету.
Коментарі (0)
Для можливості коментувати, вам потрібно авторизуватись на сайті