ГоловнаПублікаціїТеплоенергетикаЯк лікувати енергетичну залежність?

Як лікувати енергетичну залежність?

Україна є енергодефіцитною країною, яка на сьогодні лише на половину задовольняє свої потреби в паливі та енергії. Для того, щоб раціонально витрачати ресурси, у тому числі, фінансові, державі треба змінювати підходи до формування енергетичного балансу.

Енергетична безграмотність чи залежність

Одним з основних напрямів енергетичної політики в державі є формування паливно-енергетичного балансу (ПЕБ), який характеризує існуючі енергетичні ресурси в країні та їх використання. ТЕБ України формується за рахунок двох джерел - імпорту енергоносіїв (43%) і їх власного видобутку.

Країна забезпечена запасами вугілля на декілька сотень років, тому він залишається головним енергоносієм країни. Запаси ж інших енергоресурсів дуже обмежені. За даними Міністерства енергетики, частка вугілля у паливно-енергетичному балансі становить 28,8% (світовий показник - 28,6%), природного газу - 44% (світовий показник - 23%), нафти - 9,6% (світовий показник - 37,5%), атомної енергії - 13,3% (світовий показник - 6,5%), гідроенергії - 1,6% (світовий показник - 6,2%).

Газова залежність України зумовлена тим, що країна щорічно споживає близько 80 млрд кубометрів «блакитного» палива. Власний видобуток не перевищує 20 млрд кубометрів. Імпортний газ в Україну ввозитися з Туркменістану та інших країн Середньої Азії, а також - з Росії.

Читайте також: Україну позбавили газових ілюзій

Східний сусід також є найбільшим постачальником нафти - 75% російського імпорту. Казахстан поставляє 14% «чорного золота» і тільки 11% - українські нафтовидобувні компанії. Україна займає 10-е місце в світі з видобутку вугілля (близько 100 млн тонн) і 8-е за доведеними запасами (близько 40 млрд тонн). За нинішніх темпів видобутку Україні вистачить вугілля на 412 років, а газу - всього на 60 років. Світові запаси вугілля складають в перерахунку на умовне паливо близько 66% загального обсягу розвіданих запасів енергоресурсів.
 
Як бачимо, енергобаланс Украіни не відповідає існуючим запасам в країні ПЕР і світовим тенденціям у використанні енергоносіїв. Так, в енергобалансі головне місце займає газ, хоча запаси вугілля на одну людину в кілька разів перевищують світові. Так як сьогодні широко використовуються сучасні технології спалювання вугілля і засоби очищення викидів, то немає ніяких підстав стверджувати про екологічний невідповідність вугілля як палива в порівнянні з газом. Прикладом може послужити ТЕБ таких країн як Польща, Індія, Китай, де рівень використання вугілля складає 66,4%, 51,2% і 67,3% відповідно.

Історія енергостаріння

Старіння і знос основних фондів міських комунальних господарств у період 1990 - 2011 годипроісходіло в енергетичному секторі. Друге десятиліття муніципальні енергетичні системи постійно знижують свою надійність, в міських господарствах ростуть цінові та ресурсні диспропорції. Особливо швидко ці процеси почали відбуватися в секторі теплопостачання.
 
Такі цінові диспропорції на муніципальних ринках енергоресурсів виникли внаслідок випереджаючих темпів зростання цін на первинні види палива (газ, нафта, вугілля) в порівнянні з цінами на вторинні енергоносії (теплова та електрична енергії). Це відбувається через держрегулювання вартості послуг, які постачають природні монополії, тоді як ціни на первинне паливо тепер визначаються тільки кон'юнктурою на світових ринках.
 
Крім того, проблеми тарифоутворення, а соответсвенно, диспропорції вартості енергоносіїв (особливо на ринках теплової енергії та природного газу) полягають у тривалому перехресне субсидування населення за рахунок бюджетної сфери та промисловості. Таким чином, структурні і цінові зміни енергетичних балансів в українських містах відбуваються в зовсім іншому напрямку, ніж у розвинених країнах світу. Не варто забувати, що в Україні з самого початку її існування як незалежної держави не розроблялися державні, регіональні та муніципальні паливно-енергетичні баланси.
В умовах політики повсюдної газифікації України, триваючої останні 40 років, з початком зростання ринкових цін на інші види палива в 90-х роках склалося спотворене співвідношення цін на основні види енергоносіїв, що економічно зумовило формування нераціональної структури паливно-енергетичного балансу страни.Прі штучно створеної дешевизні газу в країні майже повністю втрачені стимули до енергозбереження у споживачів природного газу. Це призвело до його нераціонального та неефективного використання, консервації тезнічні рівня генеруючого обладнання в енергетиці та системах теплопостачання.
 
У період 1980-1990 роках в українських містах ще існувала стабільна паливна база, надлишок енергетичних ресурсів і енергетичних потужностей. С1991 року ця стабільна ситуація почала швидко змінюватися. З середини 2000-х років швидке зростання цін на «блакитне» паливо практично повністю газифікована Україна з монопаливним системами міського теплопостачання стає «заручником» газифікації, не володіючи фінансовими ресурсами, що дозволяють забезпечити платоспроможність населення і бюджетів в довгостроковій перспективі.
 
Після газових криз 2005 - 2008 років стала ясно, що зростання цін на газ в період 2010 - 2020 роки зажадає масового переведення міських систем теплопостачання на більш дешеві види палива та енергії. Комплексна модернізація систем централізованого теплопостачання з їх перекладом на мультипаливні баланси стала неминучою.
 
Останній звітний паливно-енергетичний баланс України був розроблений в 1990 роки, як складова частина енергобалансу СРСР. У Союзі єдиний енергетичний баланс готувався для регіонів і в національному масштабі кожні п'ять років. Перехід до ринкових відносин на початку 90-х років фактично скасував централізовану систему розподілу енергоресурсів, звівши до мінімуму роль ПЕБ, як системного документа при прийнятті стратегічних рішень довгострокового планування.

Енергобалансування

Основні причини необхідності складання ТЕБ в Україні:
 
1.Резкій зростання цін на природний газ ставить під сумнів його роль, як основного палива, в монопаливним системах теплопостачання України;
 
2. Ситуація з можливим дефіцитом природного газу і теплової енергії при зростаючому до критичних позначок зносом основних фондів теплоенергетичних підприємств чревата безліччю аварій і катастроф;
 
3. Можливий швидкий і незворотне зростання неплатежів населення і бюджетів міст України у зв'язку з неминучим зростанням тарифів на теплову енергію в період 2010 - 2016 років.
Найбільш повну характеристику енергетичного господарства дає зведений (єдиний, загальний) ПЕБ, який може бути розділений на приватні баланси: паливний, теплової, електричний. Всі показники розрахункового балансу наводяться як у натуральному (фізичному) вимірі, так і в перерахунку в умовне паливо. Перерахунок в умовне паливо необхідний при зіставленні різних видів палива, порівняльній оцінці ефективності їх використання, а також при визначенні витрат ПЕР на виробництво різних видів продукції. Усі види натурального палива перераховуються в умовне, як правило, за їх фактичними калорійним еквівалентам, визначеним як відношення нижчої теплотворної здатності палива даного виду до теплотворної здатності 1 кг умовного палива, т.е.7000 ккал/кг.
 
Паливно-енергетичний баланс міської системи теплопостачання - це співвідношення обсягів надходять або добуваються (переробляються) ПЕР і відбувають, внаслідок їх споживання і втрат всередині цієї системи на території міста. ТЕБ системи теплопостачання повинен складатися з трьох категорій:
 
1.Показники виробництва первинних енергоресурсів, експорт, імпорт (ввезення-вивезення) та зміна у запасах.
 
2. Демонструє трансформацію палива та енергії (вугілля, мазуту природного газу, електроенергії) в теплову енергію з урахуванням технологій підвищення ефективності виробництва тепла, параметрів цінової конкуренції видів палива та енергії, сумарне споживання і виробництво теплової енергії.
 
3.Описує структуру кінцевого використання теплової енергії в різних секторах споживання (кінцеве споживання енергії), таким чином, що потреби в тепловій енергії весь час оцінюються з урахуванням загального зміни параметрів розвитку економіки і динаміки теплового балансу.
На підставі ТЕБ повинні вироблятися управлінські рішення як стратегічного характеру, так і рішення, що визначають розвиток муніципалітету в довго-і середньостроковому періодах. Наприклад, ПЕБ повинен забезпечити підтримку наступних рішень стратегічного характеру:
 
-Оцінка фактичного стану теплоспоживання та муніципальної енергетичної ефективності (в частині теплової енергії);
-Виявлення причин і структури втрат паливно-енергетичних ресурсів при генерації, транспорті та розподілі тепла;
- Вироблення і обгрунтування стратегії використання привізних і місцевих паливно-енергетичних ресурсів для вироблення теплової енергії;
- Прийняття рішень про можливість створення нових енергоємних виробництв, будівництві об'єктів житлового фонду та соціально-побутової сфери, що вимагають значної кількості тепла;
- Прийняття рішень про можливість створення нових виробництв з переробки відходів в паливо, будівництві утилізаційних енергоблоків, що використовують муніципальне і промислове скидного тепла від низько-і високотемпературних джерел.
- Планування та оптимізація тарифної політики та бюджетних витрат.
- Прогнозування витрат споживачів на енергетичні ресурси та комунальні послуги та ін.
 
Коментарі (0)