Смітити по-європейськи

Для ефективної утилізації ТПВ Україні потрібні сучасні сміттєпереробні заводи, а для їх будівництва - «зелений» тариф. Головне, щоб влада і бізнес не вирішили це рівняння без урахування збереження здоров'я українців.

В Україні існує, принаймні, одна національна проблема, яка разом з тим створила для нашої країни значні інвестиційні перспективи. Це проблема утилізації твердих побутових відходів.

Якщо подивитися на офіційну статистику, українців важко назвати самою «сміттєвою» нацією. Розсудіть самі: середній українець на рік виробляє близько 220-250 кг твердих побутових відходів, а жителі великих міст - 330-380 кг, причому ці обсяги зростають в останні роки на 20% в рік. У Європи справи дещо гірші: середній європеєць виробляє на рік близько 400 кг побутових відходів. Правда, не слід забувати, що у вітчизняних статистичних показниках не враховуються дані про те, скільки відходів ми нелегально викидаємо на стихійні звалища.

За інформацією Департаменту екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього і природного середовища, в Україні накопичилося близько 35 млрд тонн відходів, причому 2,6 млрд тонн є високотоксичними. Щорічно загальний обсяг твердих побутових відходів у нашій країні збільшується на 50 млн куб. м або 14 млн тонн. Таким чином, розмах сміттєвої проблеми в Україні досяг, по істині, геологічних масштабів. А раз запаси розвідані і оцінені, необхідно приступати до їх промислового видобутку.

Що можна добувати з ТПВ? В кінцевому результаті - теплову та електричну енергію. Та ж Європа щорічно за рахунок переробки твердих побутових відходів виробляє більше 28 млрд кВт-год електроенергії і приблизно 69 млрд кВт-год теплової енергії. Це дозволяє європейцям заощаджувати 7-38 млн тонн органічного палива і запобігати викидам парникових газів до 37 млн тонн на рік.

Передовою країною в ЄС вважається Швеція, де приблизно кожна друга житлова будівля опалюється за рахунок спалювання сміття. Щоб досягти таких результатів Швеції знадобилося близько 50 років цілеспрямованих реформ комунального сектора.

Утилізація ТПВ шляхом спалювання пов'язана зі значними ризиками для довкілля і здоров'я громадян. В Україні сьогодні працює всього два сміттєспалювальних заводи - у Києві та Дніпропетровську. Разом вони переробляють в рік аж 6% (!) утвореного обсягу ТПВ. В результаті згоряння сміття в атмосферу потрапляють надшкідливі забруднюючі сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Особливо небезпечні для людини - викиди діоксиду, який вчені називають «гормоном деградації» або «хімічним СНІДом». Саме з причини утворення діоксиду в багатьох країнах світу сміттєспалювальні заводи заборонені.

Читайте також: Сміттєво-побутова катастрофа України

В Україні київський завод «Енергія» щорічно спалює близько 200 тис. тонн, твердих побутових відходів та іншого сміття при цьому, не маючи необхідних фільтрів з очищення. В результаті кожен рік кияни вдихають близько 900 тонн токсичних речовин, пилу і газу.

Не краще виглядає ситуація з заводом в м. Дніпропетровськ. Екологи вважають, що підприємство слід давно закрити, тому що з 140 тис. тонн побутових відходів, які щорічно поступають на завод, залишається близько 56-70 тис. тонн надзвичайно небезпечних продуктів згоряння. Залишки сміття після спалення звалюють в балку без очисних споруд, де шкідливі речовини потрапляють на навколишню територію і грунтові води.

Повертаючись до досвіду Швеції, відзначимо, що підприємства з обробки твердих побутових відходів використовують передові очисні технології. Їх системи очищення складаються з декількох рівнів і повністю відповідають вимогам Директиви ЄС 2000/76/ЕС про спалювання відходів. Газоочищення складається з декількох фаз: очищення від твердих частинок, очищення від діоксиду і фурану, очищення від важких металів, очищення від оксидів сірки і хлоридів, очищення (зниження викидів) від оксидів азоту.

Економічна сторона будівництва в Україні заводів з термічної обробки сміття вимагає уваги до наступних важливих моментів.

По-перше, українським законодавством поки не передбачено надання «зеленого тарифу» для виробників електричної енергії з ТПВ. За оцінками експертів, без такого тарифу реальний термін окупності сучасного підприємства з виробництва енергії з твердих побутових відходів складе близько 20 років, що неприйнятно для інвесторів, які вкладають кошти в політично непередбачувану Україну. У той же час, якщо буде встановлено окремий коефіцієнт «зеленого тарифу» для електроенергії, яка виробляється з твердих побутових відходів, на рівні не нижче від 2,3 термін окупності проекту складе 8-9 років, що цілком прийнятно для інвесторів.

По-друге, тарифи на спалювання сміття не стимулюють місцеві влади вдаватися саме до цього способу утилізації сміття. Наприклад, у Києві вартість вивезення тонни сміття на полігон становить 100-110 грн, на нелегальне звалище - 40-50 грн за тонну, відправити сміття на спалювання - 127 грн. Владі простіше і дешевше вивозити і складувати сміття на полігонах, ніж спалювати його.

По-третє, необхідно мати гарантованого споживача на теплову та електричну енергію, вироблену з ТПВ. Це залежить від тарифів і домовленостей з місцевими муніципалітетами і промисловими підприємствами, які будуть кінцевими споживачами електрики і тепла.

Читайте також: SOS: Атакує сміття!

По-четверте, необхідно враховувати витрати на купівлю електроенергії для власних потреб підприємства. За оцінками фахівців, власні потреби на підприємствах, що спалюють тверді побутові відходи, значно вище, ніж для звичайних ТЕЦ, і складають 20-30% від загальної кількості виробленої електроенергії. При існуючих тарифах на придбання електроенергії, її виробництво на підприємствах, що спалюють тверді побутові відходи, процес буде свідомо збитковим. Однак якщо тарифи будуть підвищені до економічно обгрунтованого рівня, то для підприємств з продуктивністю 200 тис. тонн ТПВ в рік і більше виготовлення і продаж електроенергії стає набагато вигідніше, ніж виробництво теплової енергії.

По-п'яте, на думку низки експертів, переробка та сортування сміття у кілька разів дорожче, ніж його зберігання на полігонах. Якщо зараз побутовий споживач сплачує лише збір і транспортування відходів до сміттєзвалищ, то з реалізацією проекту в тариф внесуть переробку. Таким чином, з урахуванням «зеленого тарифу» вивіз сміття подорожчає для споживачів в 1,5 рази при окупності 10 років; без його обліку - в 5 разів.

В кінці минулого року Президент Віктор Янукович заявив про те, що підтримує ухвалення закону про введення «зеленого тарифу» на електроенергію, вироблену шляхом спалювання ТПВ. «Зараз відповідний законопроект поданий до ВР і найближчим часом він буде прийнятий», - сказав він на підсумковій річній прес-конференції у Києві.

Мова йде про закон, який розробили і внесли в парламент члени парламентського Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. Документ передбачає внесення змін до закону «Про альтернативні джерела енергії», згідно з якими ТПВ стануть одним з альтернативних джерел енергії, а держава візьме на себе зобов'язання щодо викупу всього обсягу електроенергії, виробленого з цього джерела. Наразі закон прийнято.

Крім того, законопроект передбачає внесення змін до закону «Про електроенергетику» у частині введення «зеленого тарифу» на електроенергію, вироблену з ТПВ з коефіцієнтом 2,3 від роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги (не більше 35 кВ) станом на січень 2009 року (58,46 коп./кВт год, без ПДВ). По «зеленому» тарифу» електроенергію продаватимуть лише підприємства, введені в експлуатацію після прийняття закону. При цьому тариф для підприємств, введених в експлуатацію після 2014, 2019 і 2024 років, скоротиться на 10%, 20% і 30% відповідно.

Втім, є деякі побоювання. По-перше, в Україні існує досить потужне енергетичне лобі, яке в принципі негативно ставиться до будь-яких ініціатив з впровадження технологій виробництва альтернативної енергії. 

По-друге, набирає силу лобі представників альтернативної енергетики. Воно не настільки могутнє, як перше, але на сьогоднішній день в нього входить досить багато представників правлячої біло-блакитної еліти, а це - дуже серйозний аргумент. Можливо, для них - запровадження «зеленого тарифу» для ТПВ стане приводом для побоювань.

Читайте також: Як українці знищували країну

У таких побоювань є цілком економічно обгрунтовані причини. За повідомленнями українських ЗМІ, в 2012 році загальна потужність сонячних і вітряних електростанцій збільшиться втричі - перевищить 1000 МВт. Зокрема, протягом року буде запущено мінімум 100 МВт сонячних потужностей (на 1 січня 2012 року загальна потужність СЕС становила близько 190 МВт) і більше 600 МВт потужностей вітрових електростанцій (на початок року загальна потужність - близько 150 МВт).

Сучасні проекти з будівництва заводів з виробництва теплової та електричної енергії з ТПВ дорогі (вартість проекту - 100-500 млн євро) та високотехнологічні. Ця обставина дає підставу практично виключити з цього процесу вітчизняний капітал. Всі надії на іноземців, які вже котрий рік виявляють підвищений інтерес до українського ринку ТПВ, вважаючи його потенційно найперспективнішим в Європі.

Так, ще в лютому 2009 року шведські компанії «Екоенерджі АБ» та «БіогазПром» заявили про намір інвестувати 700 млн євро в будівництво заводів з переробки твердих побутових відходів в українських містах. Крім того, «Екоенерджі АБ» в 2009 році почала роботу в Луцьку (Волинська область), Бучі (Київська область) і Новій Каховці (Херсонська область) з будівництва трьох сміттєспалювальних заводів.

Вартість кожного із заводів орієнтовно становить 200 млн євро з терміном окупності 8 років. Готується до будівництва сучасний завод в Донецьку. Обсяг інвестицій оцінюється в 409 млн євро. Зацікавленість у будівництві таких сміттєспалювальних заводів за рахунок іноземних інвестицій також підтвердили Київ та Київська область, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Одеса, Львів, Луцьк та інші.

Будівництво сучасних підприємств з виробництва енергії з відходів тільки для вищезазначених міст дозволить переробити близько 3 млн тонн, або 20% твердих побутових відходів України і заощадити близько 790 млн куб. м природного газу.

Всі перелічені та інші проекти не запрацюють без введення в Україні «зеленого тарифу» на виробництво електроенергії з ТПВ. Для цього необхідно позитивне голосування Верховної Ради і підпис Президента України.

Сподіваємося, що народні депутати і Президент врахують ці прості, але разом з тим життєво важливі для українців зауваження.

 
Коментарі (0)