З кожним роком в Україні централізоване гаряче водопостачання стає рідкістю. Особливо загострюється ця проблема в міжопалювальний період, коли необхідність здійснювати підігрів води стає для теплопостачальних підприємств – теплокомуненерго (ТКЄ) - справжньою проблемою.
За словами заступника директора Департаменту з питань нафтової, газової, торф’яної, нафтопереробної промисловості та альтернативних видів палива Міненерговугілля Михайла Кальченка, серед усіх категорій споживачів найбільший борг за природний газ мають саме теплоенергетичні підприємства. Поряд з цим, населення досить «акуратно» розраховується за комунальні послуги. За даними Державної служби статистики, громадяни сплатили за житлово-комунальні послуги в січні – квітні поточного року 16,4 млрд грн, що складає близько 95% від нарахованих за цей період сум. В кількох областях споживачі навіть випереджають графік розрахунків з передоплатою на рівні 101% – 108%, мова йде про Вінницьку, Закарпатську та Сумську області.
Але чому в такому випадку ТКЕ не гасять свої багатомільярдні борги? На думку екс-міністра з питань ЖКГ Олексія Кучеренко, чим потужніша область в політичному розкладі, тим більше вона дозволяє собі не платити за енергоносії. «Наприклад, Донецька область на душу населення має в рази більший борг ніж Запорізька. Не платять Луганська, Харківська області та Київ. Підкреслюю, що не сплачують не люди, а саме комунальні підприємства» - коментує ситуацію пан Кучеренко. Його слова підтверджують й дані ДК «Газ України», за якими найбільшими боржниками за спожитий в минулому році газ станом на 16 травня є саме Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Луганська області та м.Київ. Наприклад, станом на той же період, заборгованість Донеччини в 10 разів перевищувала відповідний борг Запорізької області.
Читайте також: «Сухий закон» для маловодних регіонів
Але існує й безліч інших проблем, які загалом і стають причиною величезних боргів. За словами генерального директора Міжгалузевої Асоціації «Укртеплокомуненерго» Володимира Дерія, НАК «Нафтогаз-України» виділяє ліміти на газ для теплогенеруючих підприємств перед початком опалювального сезону за умов повного розрахунку за спожиті в минулому році енергоносії. Водночас ТКЕ не здатні вчасно провести ці розрахунки, тим більше, що вони несуть додаткові витрати для здійснення підігріву гарячої води в міжопалювальний період.
Основною причиною неплатоспроможності ТКЕ є саме невідповідність встановлених тарифів з реальною собівартістю теплової енергії, яку отримують споживачі. Цю думку поділяє й НАК «Нафтогаз України», адже встановлена НКРЕ гранична вартість природного газу для відповідних підприємств складає 1309 грн/тис. куб.м, а складова газу в тарифах на теплову енергію для населення сягає лише 894 грн/тис. куб.м. А отже населення фактично покриває своїми платежами лише половину від встановленої державним регулятором вартості природного газу. Як наслідок – неминуча криза неплатежів з боку ТКЕ. Лише з початку 2012 року заборгованість по розрахункам за спожитий газ склала 6,9 млрд грн, причому основним боржником є саме теплокомуненерго. Ситуацію звичайно зможе пом’якшити прийнята 11 червня 2012 р. урядова постанова №517, про порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Загальна сума «допомоги» - 4,5 млрд грн на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та 3 млрд грн на погашення з різниці в тарифах на теплову енергію. Та кошти будуть розподілені вкрай нерівномірно, якщо скажімо, Донецька область загалом отримає 1,08 млрд грн, то Вінницька, Житомирська та Волинська області в середньому лише по 6,5 млн грн кожна.
Читайте також: Тарифні викрутаси
Але, не слід забувати, що отримавши від держави відшкодування в різниці тарифів, підприємство автоматично як прибуткове має сплатити ПДВ та податок на прибуток. При чому, компенсація від держави надходить в безготівковій формі і перенаправляється на погашення боргів перед «Нафтогазом», а податок необхідно сплатити саме живими грошима!
Окрім цього існують проблеми і з заборгованістю перед теплогенеруючими підприємствами з боку інших категорій споживачів. «Городяни справно платять за тепло, рівень розрахунків населення становить близько 99%, чого не скажеш про бюджетні установи, які мають сумарний борг в обсязі 10 мільйонів гривень», - заявляє Павло Карась, директор КП «Черкаситеплокомуненерго».
«Чинне законодавство зобов’язує «Нафтогаз України» подавати до суду на теплокомуненерго, що мають перед ним заборгованість. Ці суди він безумовно виграє, і як наслідок ТКЕ змушені не лише сплачувати суму боргу разом з пенею, а ще й платити 10% від суми на користь виконавчої служби. Така практика набуває все більшого поширення та значно ускладнює фінансовий стан підприємств галузі», - розказує про іншу серйозну проблему комунальників Володимир Дерій.
Окремою складністю за думкою експерта є постачання гарячої води за умов відсутності відповідних приладів її обліку, адже ТКЄ не може виставити для споживачів більшу норму споживання аніж визначає норматив для даної місцевості. «Наприклад в Києві це є 3,5 кубометри гарячої води на одну особу в місяць. Якщо в людини не має лічильника вона може спокійно витрачати значно більший обсяг. Споживач не слідкує за витратами води, бо не має мотивації. Як правило, це виливається в 20-30% так званих не облікованих витрат гарячої води, які лягають збитками на підприємство. І тому ТКЕ абсолютно не вигідно подавати гарячу воду», - переконаний пан Дерій.
Труднощі створює й наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості №288, який регулює методики визначення обсягів природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб’єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів. Адже через різницю в вартості газу для різних категорій споживачів, та технологічні особливості, частина витраченого газу не зараховується державним регулятором до вартості тарифу, та лягає важкою ношею на ТКЕ. В наслідок чого, вони несуть додаткові збитки на суму 4-5 млрд. грн. в рік. Головну біль для ТКЄ представляє й сумнозвісна урядова постанова №1082, згідно з якою ТКЕ відкрили рахунки зі спеціальним режимом використання, на які акумулюються кошти від споживачів. В свою чергу ДК «Газ України» знімає частину цих грошей в рахунок спожитого газу відповідно до нормативу відрахування. На практиці показник відрахування, скажімо, для КП «Луганськтеплокомуненерго» в 2011 році коливався в діапазоні 56%-67%.
Читайте також: Від газу до слів
Отож, відсутність гарячої води в наших кранах має під собою цілий пласт різноманітних причин, вирішення яких неможливо без належної уваги з боку держави. «В містах має з’явитися власний політичний, адміністративний, фінансовий потенціал для того, щоб забезпечити стабільність енергетичного функціонування кожної громади. Центральна ж влада має створити належні умови та підтримати ті громади, які цього потребують» - переконаний Керівник проекту Європейської Комісії «Угода мерів – Схід» Анатолій Копець.
А тим часом в гарячої води в наших оселях існує ще один безжальний ворог – критичний знос комунікаційних мереж, який за думкою експертів вже за 2-3 роки поставить під сумнів саму можливість транзиту води в більшості міст України. Хтось може зауважити, що наявність «бойлерів» та «титанів» в кожній квартирі зможе зарадити ситуації. Втім фахівці цього категорично не схвалюють. «Такий підхід суперечить європейській практиці енергозбереження та посадить нашу країну на ще більшу «газову голку», - підкреслює пан Копець.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
