ГоловнаПублікаціїФінансування ЖКГШлях до інвестицій українського ЖКГ

Шлях до інвестицій українського ЖКГ

Незважаючи на численні старання українських чиновників модернізувати житлово-комунальне господарство, поки ще їх ініціативи не змогли залучити в бажаної мірою ні банківський, ні приватний капітал.

Причини такого становища цілком очевидні. Тут і недоробки нормативно-законодавчого плану, і відсутність належної конкуренції, що змушує постійно боротися за зниження витрат, і все ще високі ціни на паливно-енергетичні ресурси і багато інших. При цьому самі підприємства, що надають комунальні послуги, часто не уявляють, що необхідно робити, щоб залучити приватного інвестора, які вимоги до інвестиційних проектів необхідно дотримати, щоб результат був максимально ефективним.

Підготовка інвестиційного проекту вимагає початкових витрат на розробку інвестиційної заявки або техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) з поглибленою опрацюванням технічних, організаційних і фінансових аспектів, включаючи оцінку ризиків і способів їх мінімізації. Однак підготовка подібних документів під керівництвом професіоналів у цій галузі дозволить якщо не повністю уникнути, то хоча б істотно знизити ймовірність здійснення серйозних помилок. Заявка або ТЕО повинні переконати і власника проекту та фінансують структури в тому, що в силу грамотної побудови проект в стані згенерувати дохід, достатній для обслуговування запозичень і виплати очікуваних дивідендів власникам. Тим самим представляється можливість знизити вартість позикового капіталу за рахунок зниження ризиків фінансують структур.

Читайте також: Енергоаудит - не розкіш, а необхідність

Розробка ТЕО починається зі збору первинної інформації про об'єкт. Гарною підмогою в цій роботі могли б стати результати обов'язкового енергоаудиту. Однак, в більшості випадків у підприємств відсутня зацікавленість в отриманні результатів якісно проведеного енергоаудиту. Енергоаудит замовляється в кращому випадку для того, щоб відзвітувати на предмет відповідності вимогам законодавства щодо обов'язкового енергоаудиту. Причому все це відбувається в останню чверть відведеного на виконання договору енергоаудиту часу, тобто наспіх по наявному шаблоном. Зворотним боком відсутності зацікавленості у компаній і організацій є відсутність стимулів до проведення якісних енергоаудитів з боку держави. У країнах ЄС та США енергоаудит є обов'язковою умовою отримання державної підтримки реалізації енергозберігаючих заходів.

При цьому, робота енергоаудитора має сенс, якщо вона закінчується інвестиційним планом, в якому добре продумана технічна складова проектів (в ідеалі навіть варіантному) і прорахована їх економічна ефективність, а також представлена ​​оптимальна послідовність реалізації пропонованих енергозберігаючих заходів.

У цьому випадку клієнт одержує не просто фотографію об'єкта, картинку яка йому і так добре знайома, а поглиблений аналіз ситуації з ефективністю енергоспоживання, діагноз у вигляді економічно обгрунтованого потенціалу енергозбереження та чіткі рекомендації по його реалізації.

Читайте також: ЖКГ дорожче за гроші

Спробуємо розглянути ключові помилки при підготовці ТЕО. Перш за все, підприємства-замовники грішать завищенням необхідної потужності. Прорахунки починаються з неправильної оцінки перспективної потреби в тепловій або електричній енергії. Крім того, на сьогодні небагато споживачі обладнані приладами обліку витрат тепла. В результаті при визначенні навантажень споруджується або модернізується котельні, або когенератора, наприклад, як і раніше використовуються так звані розрахункові навантаження. Їх обгрунтованість в більшості випадків викликає великі сумніви. У відношенні невеликих міст, більшість з яких належить до категорії мономіст, залишаються поза полем зору перспективи їх виживання, а, відповідно, і потреби в теплі та електроенергії на перспективу 10-20 років, оскільки мова йде про інфраструктурні об'єкти не тільки з тривалими термінами служби , але і з тривалими термінами окупності.

Крім того, важливою проблемою є необгрунтованість вимог місцевої влади до приватних інвесторів, готових брати участь у фінансуванні та виступати в якості підрядників будівництва нових або модернізації старих джерел тепла або електроенергії. Цим порушується базовий принцип залучення приватного капіталу в проекти, заснованих на механізмах державно-приватного партнерства, коли держава бере на себе найменш ефективні частини проектів, віддаючи найбільш привабливі компоненти приватному капіталу. Саме таким чином країнам ЄС вдається постійно нарощувати приплив приватного капіталу в модернізацію об'єктів інженерної інфраструктури міст.

І, нарешті, головне: відсутність комплексного підходу. Нерідко проекти розглядаються у відриві від довгострокової концепції ресурсопостачання всього населеного пункту.

 
Коментарі (0)