Новини по темі

02 Жовтня 2024 p. 14:40
Гроші на ремонт київського метро беруть з Резервного фонду  

01 Жовтня 2024 p. 11:27
Держава частково компенсуватиме купівлю української техніки та енергообладнання  

30 Вересня 2024 p. 15:55
В Україні вводять компенсацію вартості техніки вітчизняного виробництва  

Переходу підприємств житлово-комунального господарства до функціонування відповідно до принципів ринкової економіки та вимог сталого розвитку перешкоджають такі фактори:

1) фінансові: обсяги реального фінансування інвестицій в оновлення та реконструкцію основних фондів житлово-комунального господарства та їх екологічно спрямовану модернізацію не відповідають накопиченим потребам у такому фінансуванні; протиріччя між фінансовими потребами підприємств зазначеної галузі та платоспроможним попитом побутових користувачів їх послуг;

2) трансформаційні: результати ринкових трансформацій вітчизняної економіки найменш вдалі у сфері житлово-комунального господарства – низький рівень розвитку конкуренції на ринках надання житлово-комунальних послуг; не відпрацьований механізм контролю споживачами послуг обсягів та якості наданих послуг, вибору виду послуг відповідно до їх якості та ціни;

3) інформаційні: низький рівень поінформованості громадськості щодо економічного обґрунтування тарифів на послуги житлово-комунального господарства, населення не залучається до процесів моніторингу та коригування тарифної політики;

Читайте також: Тарифи ЖКГ - жертва політичних балачок

4) світоглядні: недостатній рівень усвідомлення керівними кадрами підприємств житлово-комунального господарства та органів місцевого самоврядування необхідності дотримання принципів сталого розвитку; байдуже ставлення побутових споживачів до обліку використовуваних ресурсів та ресурсозбереження; проблема адаптації населення до зростання питомої ваги витрат на оплату послуг житлово-комунального господарства у бюджеті домогосподарств.

Фінансові фактори значною мірою спричинені кризовим станом вітчизняної економіки протягом 90-х років минулого сторіччя. Високий ступінь зносу основних фондів житлово-комунального господарства (особливо мереж водо-, теплозабезпечення, каналізації) спричинений різким зменшенням капітальних вкладень в означену галузь протягом 90-х років минулого сторіччя.

Тим часом тарифна політика протягом зазначеного періоду залишалася соціально орієнтованою, що обумовлювалось об’єктивними причинами низької платоспроможності домогосподарств. Той, умовно назвемо його інвестиційний борг щодо оновлення основних фондів, який утворився в житлово-комунальному господарстві, створює певний мультиплікаційний ефект (мультиплікатор у перекладі з англійської – «множник»), а саме: існування інвестиційного боргу призводить до зростання зносу основних фондів, що збільшує собівартість послуг та втрати у мережах водо-, теплопостачання та призводить до зростання тарифів; зростання тарифів в умовах низької платоспроможності споживачів призводить до зростання заборгованості з оплати послуг, що збільшує дефіцит коштів на оновлення основних фондів та спричиняє подальше нарощування інвестиційного боргу.

Підприємства житлово-комунального господарства обирають найпростіший спосіб вирішення своїх фінансових проблем – підвищення тарифів. Досить поширеним є твердження, що на Заході за житло сплачують 25% доходу сім’ї, тому для отримання якісних житлово-комунальних послуг необхідно суттєво збільшити питому вагу витрат домогосподарств на оплату зазначених послуг. Відсоток усіх платежів за оренду, ремонт, утримання житла і комунальні послуги від сімейного доходу становить в середньому для ЄС та США 21%. Але за змістом житлові витрати в західних країнах включають: фактичні витрати на оренду житла; розрахункову вартість оренди житла, в якому мешкають його власники; витрати на утримання і поточний ремонт житла; витрати на водопостачання, каналізацію, вивезення сміття, інші житлові послуги; витрати на енергопостачання – електроенергію, теплову енергію, газ, рідке і тверде паливо.

Серед названих складових зіставні з витратами на житлово-комунальні послуги в Україні три складові (утримання, поточний ремонт і комунальні послуги). Частка витрат на житлово-комунальні послуги, що аналогічні українським показникам, у сімейному доході становила у США протягом останніх чотирьох десятиліть 5,5-6,6%. В ЄС в середньому ця частка становить 5,6%, а діапазон значень по країнах становить від 4 до 9%. Значною мірою це пояснюється різницею в структурі власності житла і в цінах на енергоресурси. Найнижча частка власного житла і найвищі ціни – в Данії, Німеччині й Австрії. Саме у цих країнах найвища частка витрат на послуги. В країнах Східної Європи частка витрат на житлово-комунальні послуги становить від 4 до 11%. В Україні платоспроможний попит на послуги житлово-комунального господарства визначає не рівень їх споживання, а рівень збору платежів. Ключовим чинником дисципліни платежів є не просто тарифи, а співвідношення «тариф –дохід».

Читайте також: Якісний підхід до послуг ЖКП

Рівень життя в Україні значно нижчий, ніж у країнах Західної Європи та США: частка міського населення із середньодушовими грошовими витратами на місяць, нижчими за прожитковий мінімум, складає 51%. Таким чином, подальше підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги призведе до збільшення заборгованості споживачів послуг та збільшення числа сімей, що претендують на отримання житлових субсидій.

У системі переходу економіки до моделі сталого розвитку тарифна політика в житлово-комунальному господарстві повинна сприяти задоволенню екологічних та соціальних потреб споживачів послуг та забезпеченню зростання економічної ефективності виробників послуг.

Тому тарифи повинні повністю відшкодовувати витрати на екологізацію господарської діяльності підприємств житлово-комунального господарства та забезпечення екологічної безпеки їх послуг та продуктів.

Соціальна спрямованість тарифної політики може бути реалізована шляхом диференціації тарифів за рівнем грошових доходів домогосподарств.

Фінансово-економічне оздоровлення житлово-комунального господарства неможливо здійснити лише шляхом поєднання бюджетного субсидування галузі з підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги. Такі заходи матимуть короткостроковий ефект і не відповідають вимогам ринкової економіки. Вважаємо, що перспективним засобом забезпечення розвитку житлово-комунального господарства відповідно до вимог ринкової економіки та сталого розвитку є підвищення інвестиційної привабливості зазначеної галузі.