Українські політики часто згадують про ЖКГ у найскладніші для їх кар'єри періоди. Складається враження, що про необхідність проведення економічних реформ у галузі та модернізації основних фондів теплоенергетичних і водопостачальних підприємств згадують лише в ті моменти, коли необхідно «задобрити» або «заспокоїти» невдоволений електорат. Найпопулярніша тема для спекуляції серед українських політиків - обіцянки утримати зростання тарифів на послуги ЖКГ, тим самим, формуючи у споживача сприйняття, що тарифи на ЖКГ залежать виключно від рішення конкретного чиновника, а не від економічних факторів. Що ж, це цілком патерналістський підхід, на який Україна теж має право, однак він не має нічого спільного з європейськими економічними стандартами.
Читайте також: ЖКГ – «байстрюк» державної політики
Галузь ЖКГ систематично перетворюється у так званий плакат із популістськими гаслами, і це вже стало традицією української політики. В парламентську передвиборну кампанію 2012 року реформувати ЖКГ обіцяли всі політичні сили, які нині представлені в парламенті. Лівий блок обнадіював виборця і, одночасно, споживача житлово-комунальних послуг, що їх щомісячна вартість для українців не буде перевищувати 10% сімейного доходу. Праві сили, переважно, спекулювали темою скорочення енергоспоживання та переведення галузевих підприємств на альтернативні джерела енергії, що повинно було істотно знизити тарифи для населення.
Утримання тарифного зростання, а також стримування процесу приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня - багаторічна стратегія уряду Миколи Азарова. При цьому, чиновники замовчують про те, які ефективні компенсаторні механізми (крім відомих і непрацюючих) запропоновані галузі.
У вівторок, 17 грудня, підписані ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз-України» доповнення до газового контракту («У.К.» - договір між РФ і Україною від 19 січня 2009 року) активізували політичну риторику і стали майданчиком для нових політичних гасел про ЖКГ та вартості комунальних послуг.
Зокрема, згідно з новими угодами, з 1 січня 2014 року російський газ для України буде відпускатися за ціною 268,5 дол. за тисячу кубометрів, що майже на 35% нижче вартості «блакитного палива», яка діяла досі (411,2 дол за тисячу кубометрів). При цьому, до 10 числа першого місяця кожного кварталу, Росія і Україна зобов'язані підтверджувати ці домовленості підписанням нових додаткових угод.
Не будемо оцінювати політичну підоснову події, а поговоримо про економіку. І прецедент для такої розмови цього разу створив лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк. У вівторок, після того, як стало відомо про нові українсько-російські газові домовленості, політик публічно заявив, що в результаті зниження вартості імпортного природного газу на 30% є розумним вимагати від влади пропорційного зниження на третину тарифів на послуги ЖКГ та цін на газ для населення.
Втім, не варто забувати про те, що отримувати російський енергоносій з дисконтом Україна зможе тільки в разі, якщо нові газові угоди будуть ратифіковані у Верховній Раді. А це провладній більшості буде непросто зробити, враховуючи наміри опозиції блокувати голосування з цього та низки інших суміжних питань. Але, разом з тим, «У.К.» має намір розвінчати популістські спекуляції політиків про те, що у разі ратифікування нових газових угод, з'являться підстави для зниження тарифів ЖКГ для побутових абонентів (тарифи на газ для населення вимагають окремого розгляду, і ми їх не будемо торкатися в цій статті).
Отже, зниження вартості російського газу не дозволить знизити вартість комунальних послуг для населення.
Найбільш залежний від газу сектор галузі - теплова генерація та теплопостачання. Частка вартості газу в собівартості теплової енергії становить понад 60%. При цьому, згідно з українським законодавством, ціна на газ для підприємств комунальної теплоенергетики, які використовують «блакитне паливо» для виробництва тепла для побутових споживачів - значно нижче ринкової (ринкова складає - 4,5 тис. грн/тис. куб.м). Так, теплоенергетики купують газ для задоволення потреб у теплі побутових абонентів за 1309 грн/тис. куб.м, а різницю компенсує держава, спрямовуючи спеціальну субвенцію з державного бюджету НАК "Нафтогаз-України". Таким чином, зниження ринкової ціни до приблизно 2,2 тис. грн/тис. куб.м. ніяк не вплине на вартість теплової енергії для населення, оскільки теплоенергетики як купували газ по 1,3 тис. грн, так і будуть продовжувати це робити. Крім того, не варто забувати, що в структурі обігріву населення вагомою є, у тому числі, і частка з 20 млрд кубометрів газу внутрішнього видобутку (вартістю близько 50 дол./тис.куб.м).
Втім, очевидно, що зниження ринкової вартості газу дозволить стримати динаміку зростання вартості теплової енергії для побутових абонентів з-за здешевлення такої економічної складової ціни, як природний газ. В ідеалі, це має поліпшити фінансово-економічні показники теплоенергетичних підприємств, оскільки вони зможуть не накопичувати багатомільярдні борги перед постачальником газу, а також значно зменшити фінансове навантаження на держбюджет у зв'язку з зменшенням розмірів субвенцій на компенсацію тарифної різниці.
Читайте також: Популізм у ЖКГ до добра не доведе
Разом з тим, тарифи на теплову енергію, а також електроенергію можуть знизитися для непобутових абонентів і бюджетних установ. Однак, щоквартальне (тобто 4 рази на рік) переукладення додаткової угоди між РФ і Україною наводить на думки про тимчасовість встановленого «Газпромом» газового дисконту. Очевидно, що Росія може змінювати ціну на енергоносії, а отже, говорити про економічну стабільність в секторі ЖКГ не доводиться. Крім того, погану службу можуть послужити галузі втілення в життя вчорашніх заяв Президента Віктора Януковича і високопоставлених чиновників уряду про можливе збільшення обсягів закупівлі та споживання газу. Для галузі ЖКГ це означає повну відсутність економічних стимулів до модернізації та переходу на енергозберігаючі технології та обладнання.
Як би не сталося, важливо розуміти, що економічні важелі все ж знаходяться в руках політиків. І, як скористається цими інструментами сьогоднішній український парламент у питанні ратифікації нових газових угод, - все ще відкрите питання. А українцям поки залишається тільки слухати нові популістські гасла про різке падіння вартості послуг ЖКГ і сподіватися на краще.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
