ГоловнаПублікаціїТеплоенергетика «Зелені» гроші врятують теплоенергетику

«Зелені» гроші врятують теплоенергетику

Сьогодні електроенергію за «зеленим» тарифом в Україні в загальну мережу продають 60 компаній. Більшістьз них - це малі гідроелектростанції.
Залежність сектора української теплоенергетики від дорогих енергоносіїв є однією з основних причин постійного погіршення їх фінансово-економічного стану.
 
Подолати збитковість і скоротити свою заборгованість перед постачальниками енергоресурсів комунальним підприємствам не дозволяють встановлені державою тарифи, які не покривають витрат на виробництво послуг ЖКГ.
 
Виходом з цієї ситуації може стати зменшення використання природного газу теплопостачальними компаніями шляхом їх переходу на використання енергозберігаючого обладнання і альтернативні джерела енергії.
 
Фінансувати проекти з модернізації підприємств галузі можна за рахунок державного і місцевого бюджетів, міжнародних фінансових установ, а також - приватного капіталу. Але, враховуючи, що в держбюджеті на поточний рік на фінансування галузі передбачено всього близько 2 млрд грн, теплоенергетики змушені залучати інвестиції самостійно. Втім, відсутність коштів на розвиток галузі держава намагається компенсувати введенням економічних стимулів і механізмів, що дозволяють підприємствам використовувати енергозберігаючі технології.

Кіотські кошти

До початку 2012 року Державне агентство екологічних інвестицій (ГАЕІ) схвалило 987 проектів загальною вартістю 3,7 млрд грн, які будуть реалізовані за схемою зелених інвестицій (СЗІ). Згідно ст. 17 Кіотського протоколу, по СЗІ можуть буті реалізовані, енергозберігаючі проекти в ЖКГ, проекти з реконструкції теплових мереж, а також з озеленення. Проекти за цією схемою фінансуються за рахунок продажу в 2009 році Японії частини української державної вуглецевої квоти - 30 млн одиниць встановленої кількості (ОВК еквівалентно 1 т СО2).
Згідно з переліком проектів, який опублікований на сайті ГАЕІ, 99% з них спрямовані на проведення капітальних ремонтів будівель бюджетних установ з заміною вікон, покрівлі, дверей і утепленням фасадів. Решта проектів - присвячені переходу на поновлювані джерела енергії.
 
Зокрема, мова йде про реконструкцію систем теплопостачання з використанням енергії сонця для виробництва гарячої води, а також установки теплових насосів в Криму; про встановлення твердопаливних котлів, що працюють на соломі, на котельних в Івано-Франківській області та Сумах; про заміну ламп розжарювання на енергозберігаючі на вулицях Горлівки (Донецька область).
 
Істотним «мінусом» використання кіотських механізмів є відсутність у держави системного підходу в реалізації енергоефективних проектів. «Зелені» інвестиції швидше носять «крапковий» характер і спрямовані зовсім не на вирішення глобальних завдань української теплоенергетики.
 
Зокрема, в Енергетичній стратегії України до 2030 року, а також в затверджених порядках використання субвенцій та коштів бюджетних програм, не враховується прогноз Світового енергетичного комітету, згідно з яким вже через 8 років у розвинених країнах світу теплопостачання здійснюватиметься за допомогою теплових насосів. Місцева влада в рамках своїх повноважень роблять ставку в основному на утеплення, що дійсно зменшує споживання енергії на об'єктах, але не вирішує головного завдання - зменшення витрат на енергоносії.
 
Директор НТЦ «Біомаса» Георгій Гелетуха пропонує визначати пріоритети фінансування, виходячи з питомої вартості скорочень викидів парникових газів в результаті реалізації проектів. Експерт доводить, що тепломодернізація в 40 разів менш ефективна, ніж наприклад заміна газу на біомасу.
 
«Пріоритет визначення ефективності використання кіотських коштів повинен ґрунтуватися на питомій вартості скорочень викидів парникових газів, які досягаються проектом в рамках схеми зелених інвестицій. Наприклад, проект коштує один мільйон гривень і його реалізація дозволяє скоротити тисячу тонн еквівалента двоокису вуглецю. Відповідно, за цим проектом скорочення однієї умовної одиниці парникових газів коштує один мільйон гривень за тисячу тонн еквівалента двоокису вуглецю, тобто - тонна коштуватиме тисячу гривень», - пояснює експерт. 
 
На думку експерта, цим критерієм для відбору проектів користуються не завжди. Наприклад, скорочення викидів при установці котлів на біомасі коштує менше 10 дол. за тонну еквіваленту діоксиду вуглеця, а тепломодернізація при такій же вартості проекту складає більше 400 дол. за тонну еквіваленту діоксиду вуглеця. Тобто, різниця ефективності використання кіотських коштів за різними проектами становить більш ніж в 40 разів.
 
«Критерій простий - чим менше вартість скорочення одиниці викидів - тим ефективніше проект. На жаль, на практиці цим критерієм для відбору проектів користуються не завжди», - вважає пан Гелетуха.

Лізинг

Ще одним перспективним фінансовим інструментом для реалізації програм технічного переозброєння підприємств є лізинг або фінансова оренда. Основні переваги отримання підприємствами обладнання та техніки в лізинг полягають у відсутності необхідності великих одноразових фінансових вкладень. Аванс звичайно становить 20-30% від вартості проекту, лізингові платежі повністю включаються в собівартість виробленої продукції та послуг, а також дозволено застосування коефіцієнта прискореної амортизації, що дозволяє повністю амортизувати обладнання протягом терміну договору лізингу.
 
Голова Спілки власників житла України Олексій Кучеренко вважає, що лізинг ідеально підходить для ОСББ при установці будинкових лічильників тепла і наполягає на забороні прямого фінансування модернізації комунальних підприємств з держбюджету.
 
«Лізинг - абсолютно адекватний механізм фінансування галузі. Одним з напрямків використання лізингових схем може стати установка будинкових лічильників тепла. Оплату лізингових платежів можна розтягнути на 3-5 років без помітного збільшення тарифу. Чому цей механізм не використовується? Тому що приватні інвестори бояться працювати з комунальними підприємствами через їх збитковість та залежність від політичної кон'юнктури. Є ще один дуже серйозний аргумент. Треба перестати давати гроші з бюджету безоплатно. Це розбещує комунальні підприємства і робить нецікавим такі ефективні механізми як лізинг», - упевнений пан Кучеренко.
Читайте також: Рятівні новації
«Після поставки обладнання в лізинг, його вартість погашається за рахунок зменшення енерговитрат на підприємстві» - вважає заступник генерального директора ДП «Агентство розвитку ЖКГ» Андрій Цибулько.

«Зелені» тарифи

Багато підприємств в Україні роблять ставку на когенерацію, тому одним із джерел фінансування слід розглянути механізм «зелених» тарифів. Вони були введені Національною комісією, що здійснює держрегулювання в сфері електроенергетики (НКРЕ) в 2009 році в якості економічних стимулів виробництва альтернативної електроенергії за рахунок енергії вітру, сонця, води, а також біомаси.
 
Держава гарантує інвесторам купівлю виробленої електроенергії за фіксованими мінімальними тарифами, які набагато вище тарифів за енергію з традиційних джерел. Станом на квітень 2012 тариф на «сонячну» енергію становить 5,05 грн/кВт*год, на вітряну - 1, 22 грн/кВт*год, на електроенергію, вироблену малими гідроелектростанціями - 0,84 грн/кВт*год і на електроенергію з біомаси - 1,34 грн/кВт*год.
 
Сьогодні електроенергію за «зеленим» тарифом в Україні в загальну мережу продають 60 компаній. Більшістьз них - це малі гідроелектростанції.
 
Заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев вважає, що розвиток механізму «зелених» тарифів гальмує відсутність готових проектів в альтернативній енергетиці та неврегульованість законодавства. «Закону про «зелені» тарифи недостатньо. Потрібні підзаконні акти. Ті підприємства, які вже реалізують свої проекти йдуть на свій страх і ризик.
 
По-друге, в Україні не так багато готових проектів. Був випадок, коли європейські структури готові були виділити 300 мільйонів євро, а в Україні виявилося не більше 7% готових до реалізації проектів. Європа просто так гроші не дає, необхідно щоб все було розписано згідно з їх стандартам» - стверджує Геннадій Рябцев.

Кредити міжнародних банків

Європейський банк реконструкції та розвитку фінансує проекти на суму від 5 до 250 млн євро у вигляді кредитів або вкладень в акції підприємств. Середній розмір інвестицій ЄБРР - 25 млн євро. Банк пропонує найменші процентні ставки по кредитах. Одним з останніх прикладів є співпраця з «Житомиртеплокомуненерго» для будівництва когенераційної установки.
 
Згідно з інформацією мера міста розмір кредиту склав 10 млн євро на термін 10 років. Ставка кредиту - 7% річних з подальшим зменшенням до 5%. Крім того, міськрадою було отримано грант розміром 5 млн грн для розробки технічної документації. Аналогічні проекти успішно працюють в Івано-Франківську, Черкасах, Львові. При всій привабливості кредитів ЄБРР слід відзначити досить складну процедуру погодження та затвердження проектної документації.
 
«Кредитування комунальних підприємств - це робота з містами, тому що кредити видаються під муніципальні гарантії. Всі проекти затверджуються сесіями міських рад. Для всіх умови різні. Тільки для проектів під державні гарантії є чітка ставка Libor +1%. Умови кредитування для міст залежать від фінансової ситуації міськрад», - пояснив провідний радник ЄБРР в Україні Антон Усов. Він також зазначив, що зараз проекти з альтернативної енергетики не дуже вигідні через занадто високу вартість кіловата енергії з альтернативних джерел. За словами пана Усова, для їх реалізації необхідно серйозна державна підтримка.
 
 
Сергій Купін
 
Коментарі (0)