Радянська адміністративно-командна система державного управління, планова економічна політика за майже 70 років свого панування виховала декілька поколінь наших співвітчизників на принципі «держава повинна безоплатно забезпечити роботою, освітою, комунальними послугами». За часів СРСР мешканці платили за холодну воду, опалення та гаряче водопостачання за дуже низьким тарифом, який був однаковий для всіх. Не було лічильників, ні проблеми неплатежів – для держави було простіше та вигідніше підтримувати житлово-комунальну галузь як необхідну загальносуспільну службу за рахунок потужностей великих промислових гігантів (ТЕЦ, котельні, які працювали на мазуті, потужне насосне обладнання для водопостачання тощо). Така політика рівних тарифів стосувалася і житла, це робилось усвідомлено та планомірно – за рахунок держави утримувалося 85% житлових будинків, наймачі квартир майже не несли витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування у будинках. Відтак, середньостатистична родина витрачала на сплату за комірне не більше 3% від середнього свого доходу ( на 1991 рік – 180 радянських рублів на місяць).
Читайте також: Тарифна географія
Звичайно, коли 20 років тому почався перехід незалежної України від економіки планової до економіки ринкової, економічні реформи болісно вдарили як по звичайних споживачах комунальних послуг, на яких майже 100% ліг тягар ринкових тарифів ЖКГ, так і по комунальних підприємствах, які відтепер повинні були закуповувати за кордоном природний газ та інші енергоносії за світовими цінами. З цього моменту виникає системна криза неплатежів в системі житлово-комунального господарства: споживачі, які не були спроможні або не звикли платити економічно обґрунтовану ціну за надані комунальні послуги, почали боргувати комунальним підприємствам, в свою чергу недотримуючи кошти зі споживачів за надані послуги, комунальні підприємства почали боргувати енергопостачальним організаціям за поставлені енергоносії. Попри відносну стабілізацію економічної ситуації в країні в порівнянні з економічним рівнем розвитку середини 90-х років минулого століття, тенденція неповної сплати за надані комунальні послуги зберігається і донині, адже за даними Державної служби статистики України на 1 червня 2012 року заборгованість населення України із оплати житлово-комунальних послуг склала 11 млрд 614 млн грн.
Хронічний дефіцит обігових коштів, викликаний несплатою в повній мірі населенням за спожиті комунальні послуги, з однієї сторони та постійні обмеження енергопостачальними підприємствами поставок енергоносіїв комунальним підприємствам та численні судові позови про стягнення заборгованості, змушують комунальні підприємства використовувати подекуди дуже радикальні, інколи на межі фолу, методи боротьби зі злісними боржниками.
Читайте також: Штрафи за бідність
Потужні та більш-менш благополучні у фінансовому плані комунальні підприємства можуть собі дозволи винаймати так звані колекторські компанії для здійснення роботи з боржниками по поверненню боргів. Так, згідно даних Вісника державних закупівель в червні 2011 року ПАТ «Київенерго» уклало угоди з ТОВ «Універсальна Колекторська Група» і ТОВ «М.Д. груп» на послуги з повернення (стягнення) дебіторської заборгованості, неустойок, збитків, процентів. Колекторські компанії нададуть послуги за 25% і 30% від суми заборгованості, переданої для роботи. В січні 2012 року ТОВ «Універсальна Колекторська Група» отримала замовлення від КП «Львівтеплоенерго» на здійснення роботи зі стягнення заборгованості, оцінивши вартість своїх послуг у 20% від обсягу зібраних коштів.
Підприємства, які не мають таких фінансових потужностей сплачувати за послуги сторонніх компаній, змушенні боротися зі злісними неплатниками самотужки. Здебільшого, ця боротьба зводиться до застосування класичної вже схеми: надсилання досудового повідомлення про наявність заборгованості – подача в суд позовної заяви або заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості – пред’явлення рішення суду про стягнення заборгованості до органів державної виконавчої служби – застосування до боржника примусових методів виконання рішення суду державним виконавцем. Застосування цієї схеми роботи з боржниками повністю відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження», однак не повністю відповідає фінансовим інтересам комунальних підприємств. Норми Закону України «При виконавче провадження» є недосконалими, практично 85% судових рішень про стягнення заборгованості за комунальні послуги залишаються невиконаними, процедура виконання рішення затягується іноді на роки. Хоча є на Україні деякі комунальні підприємства, яким вдалося налагодити плідну та взаємовигідну співпрацю з державними виконавцями в питанні стягнення заборгованості за комунальні послуги. Серед прикладів такої успішної співпраці можна виділити досвід взаємодії ККП «Маріупольтепломережа» з місцевим відділом державної виконавчої служби. «В 2007 році, коли заборгованість населення за надані послуги теплопостачання перевищила 15 млн гривень, підприємством було прийнято рішення охопити позовною роботою 100% боржників. Для цього в допомогу трьом місцевим районним судам та трьом районним відділам державної виконавчої служби були виділені контролери абонентського відділу, які виконували всю формальну паперову роботу замість канцелярії суду та виконавців. Таким чином, державні виконавці повністю зосередилися на одній задачі – реальне стягнення боргу. Почали застосовувати арешти й описи майна, показували сюжети про такі дії по місцевому телебаченню. За сприяння місцевих правоохоронних органів в 2009-2011 роках нам вдалося одними із перших здійснити примусове входження до помешкання боржника за рішенням суду. Робота з боржниками таким чином налагодилася і зараз ця схема відпрацьована до дрібниць і збоїв не дає» – ділиться враженнями очільник ККП «Маріупольтепломережа» Дмитро Раус.
Читайте також: Житлово-комунальні тарифи: точка росту чи точка неповернення?
Але попри всі дозволені законом методи впливу на боржників: арешт та опис майна; тимчасове обмеження права боржника виїздити за межі країни або й взагалі заборона видавати закордонний паспорт, стягнення із заробітної сплати - ефективність роботи державних виконавців залишається дуже мізерною, тому комунальні підприємства змушені шукати інших способів боротьби зі злісними неплатниками.
Наприклад, з метою припинення збільшення обсягів заборгованості Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв в червні 2012 року рішення виділити 100 мільйонів гривень з міського бюджету на встановлення лічильників холодної та гарячої води для 218 малозабезпечених сімей, які мають борги комунальні послуги в розмірі 3 грн і більше, а загальний обсяг заборгованості складає 2,7 мільйонів. Таким чином, існуюча заборгованість буде реструктуризована, а зростання обсягу нових боргів зупиниться.
Читайте також: Тарифна несправедливість
Досить дієвим способом боротьби зі злісними боржниками є відключення їх від мережі водопостачання та водовідведення за допомогою пристроїв точкової санації трубопроводів, так званих «Спрутів» та «Зігзагів», які вперше були застосовані 2006 року Полтавським обласним водоканалом і з того часу успішно застосовуються в різних модифікаціях по всьому колишньому СРСР. Однак, застосування такого виду впливу на боржника прямо не передбачено ні Законом України «Про житлово комунальні послуги», на Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року. Це призводить до правових колізій, які здебільшого вирішуються на користь споживачів комунальних послуг попри наявну заборгованість. Так, за словами директора Алчевського водоканалу Сергія Томашевського - в липні 2012 року прокуратурою міста Алчевська було визнано незаконним застосування пристрою типу «Спрут» до системи водо постачання споживача, який заборгував 7 тис грн. місцевому водоканалу.
Тож попри всю розмаїтість заходів, які дозволено застосовувати до боржників діючим законодавством комунальним підприємствам, головною запорукою вчасної сплати є взаємна повага споживача та комунального підприємства одне до одного та постійне підвищення якості наданих послуг.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
