ГоловнаПублікаціїАналітика Комунальних теплоенергетиків обклали даниною

Комунальних теплоенергетиків обклали даниною

Теплокомуненерго при здійсненні розрахунків обсягів спожитого природного газу для постачання теплової енергії населенню знаходяться в ситуації «юридичних гойдалок» та правової невизначеності. Контролюючі органи залюбки виписують їм мільйонні штрафи.

Починаючи з 2010 року, фактично вже третій рік поспіль, вітчизняні підприємства теплокомуненерго при здійсненні розрахунків обсягів спожитого природного газу для вироблення, транспортування та постачання теплової енергії населенню знаходяться в ситуації «юридичних гойдалок» та правової невизначеності. На практиці це призводить до того, що контролюючі органи залюбки виписують мільйонні штрафні санкції за застосування одного акту і не застосування іншого.

Справа у тому, що згідно постанови Кабінету Міністрів №869, якою затверджено, Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, при формуванні тарифів на теплову енергію до складу планованої виробничої собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування, постачання включаються витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, інших видів технологічного палива) та електричної енергії для технологічних потреб, з урахуванням діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. 
 
Діюча ціна природного газу для виробництва теплової енергії на потреби населення затверджена постановою Нацкомісії, що здійснює держрегулювання у сфері енергетиці (НКРЕ) №813, якою встановлено граничний рівень ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Ця норма діє за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води, на рівні 1,31 тис. грн/тис. куб.м з урахуванням ПДВ ті інших зборів. 
 
При цьому вказано, що ця  ціна природного газу є максимально допустимою при розрахунках із зазначеною категорією споживачів природного газу та повинна застосовуватися на всі обсяги природного газу, у тому числі й на обсяги природного газу, які використовуються на виробничо-технологічні та власні потреби (включаючи втрати теплової енергії в мережах) підприємств теплоенергетики.
 
Майже одночасно з цим, у липні 2010 року Міністерство палива та енергетики прийняло славнозвісний наказ №288, яким затвердило Методику визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії  різним категоріям споживачів. Цей наказ є нормативно-правовим актом, обов’язковим для виконання для суб'єктів господарювання різних форм власності, які використовують природний газ для виробництва теплової  енергії  для  опалення  та гарячого водопостачання, що і зазначено в п. 2 цього наказу. 
Додаток 4 до Методики №288 містить формулу розрахунку обсягу спожитого природного газу, яка не передбачає включення до нього обсягу газу для вироблення теплової енергії, яку було використано для технологічних потреб, а також обсяг газу для вироблення теплової енергії, яка втрачається в мережах згідно нормативів. Відтак, до граничної ціни не включено повний обсяг виробництва теплової енергії для потреб населення, а входить лише та частка теплової енергії («корисний відпуск»), яка спожита населенням до точки продажу (зовнішня стіна житлового будинку). 
 
Таким чином, під час формування граничного рівня ціни на природний газ для відповідних суб’єктів господарювання не враховується обсяг теплової енергії, яка при транспортуванні по трубопроводам втрачається згідно зі встановленими та затвердженими технологічними нормативами. 
 
Тому на сьогодні підприємства змушені закуповувати природний газ на виробництво частини теплової енергії для потреб населення, яка втрачається відповідно до технологічних нормативів у процесі транспортування за ціною 3,89 грн/тис. куб. м (без ПДВ), що фактично дорівнює ціні виробництва теплової енергії для бюджетних та інших споживачів. 
 
Таким чином, за даними Держстату, додаткові збитки підприємств теплоенергетики тільки за 2012 рік, пов’язані із застосуванням ціни природного газу для різних категорій споживачів при виробництві та реалізації теплової енергії населенню, які відносяться до фактичних витрат, становили 3283 млн грн.  Зазначені додаткові збитки призводять до суттєвого фінансового навантаження на теплогенеруючі підприємства, що, в свою чергу, негативно впливає на розвиток системи теплопостачання в цілому та технічного стану мереж зокрема.
 
Крім цього, контролюючі органи на кшталт Державної фінансової інспекції, в полі зору яких комунальні підприємства завжди займали особливе місце, користуючись ситуацією правової колізії, під час ревізій роблять висновки про захищеність повної планованої собівартості в тарифах на теплову енергію, оскільки вважають, що природний газ на виробництво частини теплової енергії для потреб населення, яка втрачається відповідно до технологічних нормативів у процесі транспортування повинна включатися до тарифу та придбаватися за ціною, не вищою від ціни, встановленої постановою НКРЕ №803 від 13.07.2010 року.
Читайте також: Боротьба за тепло
Аналізуючи цю проблемну ситуацію, яка призводить до отримання комунальними підприємствами додаткових збитків та застосування необов’язкових фінансових санкцій контролюючими органами,   можна прийти висновку, що на практиці ми маємо звичайний конфлікт інтересів між профільними міністерством та іншими центральними органами виконавчої влади щодо розрахунків обсягу спожитого природного газу. Спробуймо вислухати аргументи всіх сторін. 
 
Нацкомпослуг
 
В цілому розуміючи, що в силу норм Методики 288  підприємства теплоенергетики змушені закуповувати природний газ для виробництва частини теплової енергії на потреби населення, яка втрачається у процесі транспортування тепловими мережами, за ціною 3885 грн/тис. м куб. без ПДВ, як для виробництва теплової енергії на потреби бюджетних та інших споживачів, без відповідного джерела фінансування, у своєму роз’ясненні від 23.01.2013 року Нацкомпослуг зазначає, що Комісія не має повноважень та засобів регуляторного впливу щодо укладання договорів на постачання природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, а тому за захистом своїх прав та внесення змін до договорів про постачання природного газу рекомендує звертатися до Господарського суду м. Києва. 
 
Держпідприємництво
 
Рішенням від 29.10.2012 року №6 Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва було запропоновано Мінпаливенерго  в двомісячний термін внести зміни до Методики №288 в частині визначення обсягів природного газу, який використовується для виробництва та реалізації теплової енергії для населення з урахуванням нормативних технологічних втрат за ціною як для населення. Листом від 11.01.2013 року №2 на адресу Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» очільник Держпідприємництва Михайло Бродський повідомив, що двомісячний строк виконання рішення про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики закінчився, а інформації стосовно прийнятого рішення щодо задоволення скарги або про відмову в її задоволенні Держпідприємництво не має. Ураховуючи зазначене, дія Методики №88 вважається зупиненою з 30 грудня 2012 року.
 
НАК «Нафтогаз України»
 
В ситуації, коли реалізація формули розрахунку обсягу спожитого газу, яка міститься в додатку №4 до Методики 288,  на практиці призводить до збільшення доходів (ще б пак, адже газ, який йде на втрати та технологічні потреби накуповується за ціною, втричі вищою від встановленою НКРЕ) НАК «Нафтогаз України» почав вносити до договорів з теплокомуненерго на постачання природного газу обов’язковий пункт про те, що кількість газу, яка подається покупцеві визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 №288.
 
Крім цього, НАК «Нафтогаз України» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з із позовом до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство енергетики та вугільної промисловості, про визнання протиправним та скасування рішення від 29.10.2012 №6 "Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
 
Позиція судів загальної та спеціальної юрисдикції
 
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 32/5005/9762/2012
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», м. Дніпропетровськ
До: Комунального  підприємства  «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради,                                           м. Дніпропетровськ    
Про: стягнення 75 957 311, 18  грн.
 
«У відповідності із ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу. Але ж ,як доречно вказує позивач, станом на час виникнення спірних правовідносин положення Методики №288 не містять норм , які б дозволяли проводити розподіл витрат на виробничо-технологічні та власні потреби на категорію «населення»; а тому до часу внесення таких змін до Методики постачальникам природного газу  та суб'єктам господарювання ,які виробляють теплову енергію, слід керуватися приписами чинного законодавства та умовами відповідних договорів. На підставі викладеного, господарський суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі».
 
Отже, у підприємств теплокомуненерго із цієї ситуації є два виходи: або не підписувати договори з НАК «Нафтогаз України» на постачання природного газу, які міститимуть положення про обов’язкове використання формул Методики №288, або підписати такі договори та штучно збільшити розмір своїх збитків. Що один, що другий вихід своїм наслідком передбачає кримінальну відповідальність керівника підприємства або за зрив опалювального сезону через відсутність підписаного договору, або за доведення підприємства до банкрутства через збільшення збитків. А що Ви оберете для себе? 
 
Коментарі (3)
Sergiy1
26 Квітня 2013 p. 13:27
Заплативши за газ за рішенням судів та штрафи і пені підприємство не виплачує заробітну плату.Знову кримінальна відповідальність.Тому тариф на теплову енергію має бути економічно обгрунтований для чого необхідно внести зміни до постанови 869 та виключити політичну складову. А різницю в тарифах, пільги та субсидії на тарифи комунальних послуг має як і сьогодні отримувати з державного бюджету місцева влада та прозоро розподілити між виконавцями послуг та споживачами цих послуг. Які в свою чергу розрахуються за спожиту теплову енергію.Тільки для того щоб розраховувалися- пора і владу застосувати до неплатників у повній відповідності до договорів, які обовязково мають бути укладені по постанові 630.
Иван Смольный2
27 Квітня 2013 p. 01:48
Повністю підтримую викладене автором. Є така проблема і є досить прості шляхи її вирішення. Але. Олігархічні інтереси переважають. Державні регуляторні та контролюючи інститути находяться під тиском різних груп впливу,генеруючи відповідні, вигідні групам НПА. Звідсіль і колізії. А "Сім'я" поки що стоїть осторонь і не хоче різко втручатися у бодання поміж групами Ахметова та Фірташа. Але мабуть прийдеться. Підприємства теплоенергетики - фактичні банкрути. Їх узагальнена кредиторка в рази перевищує дебіторську заборгованість. При цьому, підприємства економлять як тільки можуть. Наприклад найкрупніше з Дніпропетровських теплоенерго - КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" економлячи ФЗП, під тиском міськради перейшло на 7 часовий р.д. при чотирьох денній неділі. А надалі може перейти й на трьох денну неділю (як у минулому році)! На додаток працівників примушують брати два дні у місяць "за свій рахунок". Виникає питання, як при такому графіку роботи можна належним чином підготуватися до нового сезону?! Повертаючись до основної теми. Вважаю, що ціна газу для всіх категорій споживачів має бути ОДНАКОВОЮ. А соціальні аспекти такого ціноутворення мають регулюватися за допомогою діючого механізму субсидування.
Андрій Осадчий1
30 Квітня 2013 p. 10:13
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30894336 Нафтогаз получил болт на 48 от окружного административного суда г. Киева